Головна

життєві історії

Ще сьомої ранку не було, як від Ольги Андріївни пролунав перший телефонний дзвінок. Я в цей час була у ванній кімнаті, тому не спішила відповідати. Після декількох пропущених на екрані замиготіло повідомлення. – Напиши свою нову адресу. Треба поговорити і дещо завести. Ти ж похапцем від нас їхала. – Тут то я зрозуміла – зустрічі не уникнути. За годину часу свекруха стояла на моєму порозі з пакетами в руках
життєві історії 0
Я знала, що Юра замість себе пришле на “останню розмову” свою матусю, тому була готова до всього. Ще сьомої ранку не було, як від Ольги Андріївни пролунав перший
Дивани і кавові сервізи з ложками, пательні і каструлі, телевізори і машини – все це ділиться, коли люди вирішують більше не бути разом. Але мої батьки пішли ще далі, вони поділили дітей та онуків. І бажання останніх не враховувалося. На той момент ми з братом вже виросли, створили власні родини, у нас обох народилися дітки
життєві історії 0
Дивани і кавові сервізи з ложками, пательні і каструлі, телевізори і машини – все це ділиться, коли люди вирішують більше не бути разом. Але мої батьки пішли ще
Що тобі з половини цієї квартири? Подаруй брату!, – умовляла мене мама, коли сиділа на кухні, і попивала каву. Але чому я маю це робити? Я, як і він, маю сім’ю, дитину. В той час коли ми з чоловіком виплачували іпотеку, і Мар’ян, щоб було легше, їздив на роботу за кордон, брат сидів під твоїм крилом. І навіть зараз, в нього четверо дітей, а він тулиться в однокімнатній, але на роботу кращу не піде. Звісно, там треба працювати
життєві історії 0
Що тобі з половини цієї квартири? Подаруй брату!, – умовляла мене мама, коли сиділа на кухні, і попивала каву. Але чому я маю це робити? Я, як і
Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить мені мама чоловіка. Діти вже до неї не їздять з бажанням, але їхня бабуся не хоче м’якшати, лишаючись строгою. Мені взагалі здається, що у Марини Іванівни, мами мого чоловіка Остапа, якісь давні уявлення про виховання дітей
життєві історії 0
Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить мені мама чоловіка. Діти вже до неї не їздять з бажанням, але їхня бабуся
Мене по роботі відправили у відрядження на три дні. Чоловік не міг відпроситися, тому сина вирішили відвести до бабусі з дідусем – батьків Миколи. Я не була від цього в захваті, але іншого виходу не бачила. Я весь день провела за “паперами”, але не подумайте, що робочими документами. Насправді я по пунктах печатала для свекрів усі настанови: що можна, а чого не можна Матвію. І ось настав день його забирати додому
життєві історії 0
Мене по роботі відправили у відрядження на три дні. Чоловік не міг відпроситися, тому сина вирішили відвести до бабусі з дідусем – батьків Миколи. Я не була від
Коли брату було 20 років, Богдан порадив мамі продати її будинок та купити йому квартиру. На моє запитання, а як же я, вона відповіла, що в мене чоловік є. Потім брат набрався купу боргів, і мама продала його квартиру і купила йому студію. Я тоді пішла від чоловіка. Мама зглянулася: купила мені кімнату в комуналці і переселила мене з Соломійкою туди. Богдан поїхав на заробітки на цілих 12 років
життєві історії 0
Моїй мамі 61 рік, мені 41, брату Богдану – 38. Коли брату було 20 років, Богдан порадив мамі продати її будинок та купити йому квартиру. На моє запитання,
Мій зять з малесенького села в Карпатах, можна навіть сказати – хутора. Там, де живе зараз сваха, двадцять хат всього. Але справа не в цьому. Як тільки моя Галя нас з ним познайомила, я не була в захваті, признаюсь чесно. Іван: маленький, худенький, з риженькою борідкою, а скромний такий, що слова не витягнеш. Як я не просила дочку, та стояла на своєму. – Люблю і крапка. І ось вони стали батьками
життєві історії 0
Мій зять з малесенького села в Карпатах, можна навіть сказати – хутора. Там, де живе зараз сваха, двадцять хат всього. Але справа не в цьому. Як тільки моя
Дорогенька, те, що ти жінка мого сина – ще нічого не означає. Мати одна! День народження сина – це моє свято, і мені вирішувати, кого туди запрошувати, як і де свякуватимемо, – стою, кліпаю на Богдану Володимирівну очима. Цього року я вирішила влаштувати йому нормальне свято, таки 35 років, кругла дата. Підготовку розпочала заздалегідь. – А як же Іванна, і тітку не покликати? Я вже запросила своїх подруг!
життєві історії 0
Моя свекруха Богдана Володимирівна переконана, що день народження сина – це, насамперед, її свято. Тому вона вважає себе у праві вирішувати, хто туди буде запрошений, як і де
Ми того дня з Микиткою вирішили сходити в торговий центр і купити нові чобітки, оскільки зама вже підбирається. Тут якраз і скидки всі пропонують. Де лише не глянь – “чорна п’ятниця”. Ми тільки з під’їзду вийшли, як натрапили на Тамару Олегівну. Свекруха, як Микитку очима зустріла, руки зложила, і давай схвильованим голосом в нього прощення просити. – Мені тебе так не вистачає!
життєві історії 0
Ми того дня з Микиткою вирішили сходити в торговий центр і купити нові чобітки, оскільки зама вже підбирається. Тут якраз і скидки всі пропонують. Де лише не глянь
Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені по телефону Оксана. – А нічого, що вона твоя дочка? Ось бери і вези. Звісно, ти ж не можеш, оскільки кожного року у вас з чоловіком по дитині з’являється. – Я розумію, перед Богом я її мати, бо тримала дівчинку перед вівтарем, але ж це не означає, що я все життя буду допомагати Лілі фінансово. Похресниці вже не п’ять, і навіть не десять років. Вже й сама може підробляти
життєві історії 0
Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені по телефону Оксана. – А нічого, що вона твоя дочка? Ось бери і вези.

You cannot copy content of this page