життєві історії
Ірина Петрівна погукала до себе дітей, а мене попросила бігти за телефоном, щоб назавжди зафіксувати їх емоції. Добре, що чоловік це зробив, бо я від цього подарунку іменинникам,
Мені 45, а дитинка в мене від одруженого чоловіка, з яким я одразу, коли дізналася про дитинку, порвала стосунки. А прозустрічалися ми з Георгієм шість років… *** Мені
Вже у дитячому садочку я знала, що не належу до тих щасливиць, яким від народження пощастило бути «гарними». Скільки я себе пам’ятаю, я завжди про це знала. І
Мені порадили йти поки не по професії, а тимчасово зайняти посаду секретаря. Я так і зробила. Фірма хороша, начальник молодий і веселий. Думала, тепер моє сімейне життя налагодиться.
Недавно дізналася, що Андрій живе зі своєю мамою, дійшов, так скажемо – “до ручки”. В голові одні гульки, жодна жінка його довго не терпіла. А Алла Іванівна, до
Рома… Ромчик, Роман, скільки теплоти в цьому імені. Я пам’ятаю його ще хлопчиськом, який мчить на велосипеді з букетиком польових ромашок, спеціально зібраним для мене. Пам’ятаю, як він
В нашій з чоловіком організації є один чоловік, Богдан, надає послуги: щось полагодити, перевезти, купити, встановити й таке інше. Робота – відрядна, за запитом і по дзвінку, частіше,
Я вже більше десяти років, як свекруха. З Оксаною ми жили добре. Ну як добре, просто я така людина, що краще сама зроблю, ніж буду когось заставляти. Я
– Ну ось батьку, проходь, це кімната буде твоєю, – молодий чоловік відчинив двері в маленьку вузьку кімнатку схожу на комірчину. Старий скривився і глянув благально на сина:
Поїхала я до подруги на іншу околицю міста. Заходимо в новеньке кафе. У куточку залу – моя невістка, яскраво демонструє гарячі почуття до імпозантного кавалера, а він –