fbpx
Все було добре до того моменту, поки не настав час ділити спадщину свекра. Я в ці справи не вникала. Це їхнє, сімейне, нехай розбираються самі. Тільки так вийшло, що в цей момент я привела на світ сина, першого онука свекрухи. В день виписки Юля Петрівна прийшла сама не сама, і вручила “подарунок”, через якого на мене тепер дивляться боком
Все було добре до того моменту, поки не настав час ділити спадщину свекра. Я в ці справи не вникала. Це їхнє, сімейне, нехай розбираються самі. Тільки так вийшло,
Валентина Іванівна, мама чоловіка, мала три квартири, в той час, як ми жили на орендованій. Коли я привела на світ свою донечку, на хрестини свекруха прийшла з малесеньким образком, який положила в ліжечко, і на тому крапка. Я ж то думала, там в конверті хоч тисячка лежить
Валентина Іванівна, мама чоловіка, мала три квартири, в той час, як ми жили на орендованій. Коли я привела на світ свою донечку, на хрестини свекруха прийшла з малесеньким
І я дізналася, що мій обранець – найдбайливіший і найніжніший чоловік на світі. А ще за рік ми вирішили одружитися. І коли вже дату було призначено, гості запрошені і гаряче замовлено, з’явилася вона – його ,,перше кохання”
Прямо перед весіллям до мого нареченого з’явилося його перше шкільне кохання. – Аліна, познайомся, це Настя – моє перше шкільне кохання, – сказав мій благовірний. – Це Аліна
Це мій другий шлюб. У першому шлюбі колишній чоловік пішов від мене до іншої жінки. Я тоді залишилася з чотирирічним сином на руках. Дякуємо моїм батькам, підтримували нас, як могли. Можна сказати, повністю взяли виховання свого онука на себе. Він майже весь час був у них. А мені тато купив квартиру і зробив у ній косметичний ремонт. Тож проживала я від них окремо
Були створені всі умови, щоб я знову влаштувала своє особисте життя. Подружка познайомила мене з другом свого чоловіка. Він пішов проводжати мене додому і лишився на десять років.
Я в сій час виховала трьох дітей, а тому й надіялась, що онуків буде, як футбольна команда. Ага, на тобі: “Людина мислить, а Бог креслить”. Хоча, від невістки я такого  не очікувала. Подарувала одну-єдину онучку, і на тому все закінчилося. Хіба це нормально?
Я в сій час виховала трьох дітей, а тому й надіялась, що онуків буде, як футбольна команда. Ага, на тобі: “Людина мислить, а Бог креслить”. Хоча, від невістки
Якщо чесно, мені дуже не вистачало тата. Мені, як і будь-якому хлопчику, треба було брати з когось приклад, з когось сильного та мужнього. Одного ранку, мама зібрала мої речі і ми з нею поїхали в якийсь «дитячий будинок». Я гадки не мав, що це за будинок такий
Так вийшло, що коли мені було 5 років, ми з мамою залишилися одні. Мій батько вийшов увечері в магазин і так і не повернувся. Ми шукали його, обдзвонюючи
Щойно чоловік переступав поріг, відразу отримував цінні вказівки — акуратно витерти підошви взуття, роззутися, повісити верхній одяг, помити взуття, переодягтися, помити руки і сідати до вечері
Коли ми з Олегом одружилися, за плечима кожен мав невдалий шлюб. Коли почали зустрічатися, все було чудово – відвідування кінотеатрів та виставок, поїздки на пляж та пікніки, романтичні
Перші “дзвіночки” я пропустила, на жаль. Думала, в Дмитра поганий настрій, але причіпки збільшувалися. І лише коли я випадково почула його розмову зі свекрухою, зрозуміла, звідки ноги ростуть
Перші “дзвіночки” я пропустила, на жаль. Думала, в Дмитра поганий настрій, але причіпки збільшувалися. І лише коли я випадково почула його розмову зі свекрухою, зрозуміла, звідки ноги ростуть.
Мій дідусь вже не завжди впізнає свою дружину, коли прокидається вранці. Це дуже непокоїло бабусю рік тому, коли це вперше сталося, але тепер вона повністю підтримує його. І вона ще жодного разу не програла! Мій батько полинув на небеса у віці 92-х років. Я побачив його мирно сидячим в кріслі у своїй кімнаті. На колінах лежали три фотографії. “Ви разом уже багато років”. Вони посміхнулися і жінка сказала: “Насправді ні. Ми обоє пережили свої половинки”. У 17 років я дізналася про двійнят. Коли мій хлопець і друзі дізналися, що я вирішила народити, всі від мене відвернулися
Ці крихітні історії наповнюють серця теплом та надією. Вони допоможуть вам усміхнутися, а може – й заплакати від радості за інших. Сьогодні я сидів у парку, їв свій
Хто олів’є не готує, той не їсть. Ліпимо пельмені. Щоразу. Сотнями. Три покоління. І коли хтось починає бурчати, мовляв, набагато простіше їх купити, бабуся каже, що в пельменях душа свята. А душі не купиш. Із батьками ми вже давно не живемо. Нещодавно мама зателефонувала і сказала
В останню суботу перед Новим роком тато завжди йде по ялинку, а ми всі чекаємо на нього і розпаковуємо іграшки, які весь рік нудилися на антресолях. Коли всі

You cannot copy content of this page