Головна

життєві історії

Поїхав я в торговий комплекс до міста, мав деякі закупи. На касі зустрів Олега з дітьми і дружиною. Вони скупились канцелярією для дітей, купили нові ранці до школи. Прицінившись по цінах, я розумів що вони добряче переплатили. Про те в цей момент мене мучило не це питання. Мій найкращий друг скупляться не в мене? В чому причина. Я не спитав про це в Олега, почував себе якось спантеличено. Та по приїзду додому розказав про це Лесі, а її відповідь мене просто приголомшила
життєві історії 0
Для мене дружба має велике значення. Ці стосунки зобов’язують мене для цієї людини бути вірним і відданим. Завжди щирим і готовим завжди допомогти, як це буде потрібно. З
Я оце в 71 рік ще сиджу і працюю в Італії, знайшла собі роботу вже зовсім не важку. Аби не повертатися ще додому! Бо останній мій приїзд з наміром вже лишитися вдома мені на багато що очі відкрив. Зробила підтяжку – як могла гроші на таке витратити, коли ситуація в Україні так страшна? Не хочу з постарілим чоловіком весь час на дачі сидіти? Погана дружина. Дала синові горшей на машину, а дочкам ні – погана мати
життєві історії 0
Ми з чоловіком обоє з Ужгороду, побралися зовсім молодими. Він сирота, а я з багатодітної родини, тож фінансової допомоги нам не було з кого чекати, справлялися, як могли,
Розлучився я досить молодим, у 38 років. Так вийшло, що не зійшлися з дружиною характерами. Діток у нас не було, Всесвіт як знав, що нашому шлюбу судилося розпастись. Спершу я його питання не зрозумів, але потім мені розповіли, що моя нова знайома виявляється донька нашого шефа. Розлучена. І що багато хто до неї вже підбивав клини, але закінчувалося це однаково. Я відповів, що у нас стосунки «суто потеревеніти». І тільки в ресторані я зрозумів, що й до чого з Наталкою
життєві історії 0
Розлучився я досить молодим, у 38 років. Так вийшло, що не зійшлися з дружиною характерами. Діток у нас не було, Всесвіт як знав, що нашому шлюбу судилося розпастись.
Після розмови з чоловіком свекруха трохи втихомирилась, і я навіть краєм ока почала зауважувати, що Томі їй почав подобатись. То на руки його візьме, то щось з ним розмовляє. А сьогодні нас нікого не було вдома. З чоловіком і сином ми їздили до міста. Повернувшись, я почала помічати, що наш Томі не встає на одну лапку, весь час її підносить догори. Запитавши у Надії Йосипівни, чи не знає вона раптом, що могло статись, я сильно засмутилася
життєві історії 0
Зі своїм Любомиром ми побрались, як нам вже далеко було за двадцять. Прозустрічавшись шість довгих років, ми задумались над тим, що вже готові, щоб створити сім’ю. Де будуть
Зараз Соломійці теж 19 років. І у дочки кохання, сил просто немає. Донька хоче виходити заміж і просить, аби і їй, як і брату, ми подарували на весілля квартиру! Але можливостей на такий же подарунок у нас із батьком, на жаль, зараз немає. І це досить велика проблема. Тож атмосфера у нас вдома поки що досить напружена. Іноді донька не ночує вдома. Живе зі своїм молодим чоловіком та його батьками. Соломія, до того ж, дзвонить братові і вимагає від нього вирішити житлове питання наступним чином: продати квартиру, яку ми подарували, а гроші поділити. Я вже сто разів пообіцяла Соломії, що наша з батьком квартира дістанеться тільки їй
життєві історії 0
Між моїми дітьми досить велика різниця у віці. Син старший, дочці тільки 19 років. Першим у нас з чоловіком народився син Олександр. Як ми за ним бігали, намагалися
Василина моя не блищала красою, але була вірною дружиною, прекрасною господинею і мамою. Але я чоловік, який любить очима, тому частенько скакав у гречку і навіть особливо не приховував цього. Я заробляв гроші, любив дітей, забезпечував родину – хіба цього мало? Але вона пішла. І тепер я вимушений готувати і прати собі сам, та ще й платити колишній дружині 8 тисяч гривень на тиждень, бо моя мама більше нікого не хоче біля себе терпіти
життєві історії 0
Та крутонуло мене життя, що я сам не думав. Ми з моєю дружиною, тобто вже колишньою, з одного райцентру на Прикарпатті, росли на сусідніх вулицях. Василина з юності
В розпалі нещодавньої “бурі” Денис сказав, що я маю залишити роботу, або він піде з сім’ї. Чоловіку категорично не подобалося, що тепер він заробляє менше. На його думку, справжній чоловік має завжди заробляти більше, а ситуація, яка склалася в нашій сім’ї, дуже “опускала” його его. Коли на нашому порозі постала свекруха, я мала надію, що хоч вона пояснить Денису, що це нормально. Але неочікувано вона звернулася до мене
життєві історії 0
Знаєте, в нас з чоловіком завжди була відносна ідилія. З Денисом й погляди на життя були схожі. Якось все починалося із спільного захопленням настільним тенісом, а потім переросло
Коли я виходила з квартири, Іван тремтячим голосом покликав мене. Але я не зважала на чоловіка, бо бігла в обійми до свого Дениса. Йому відразу ж похвалися, що я “вільна” людина, і ми можемо не приховувати своїх почуттів. Я вперше побачила похмурість на його обличчі. Але це тривало лише секунду. Потім він засміявся і сказав, що я “наївна” і маю негайно повернутися до Івана. Я стояла перед зачиненими дверима його квартири і не знала, що робити
життєві історії 0
Незважаючи на те, що Денису сорок років, він дуже милий, розумний, красивий і вміло цим користується. Він веде себе, як принц на білому коні, і куди б не
Від бабусі з дідусем мені дісталася їх квартира. Петро зрадів більше за мене, бо дуже йому не подобалася наша орендована. До появи на світ дитинки ми встигли зробити ремонт і навіть придбали меблі. – Я вибиратиму в кімнати, а ти в кухню й дитячу, – сказав Петро. Невдовзі з’ясувалося, що шафи не дуже якісні, чоловік заощадив. Так само і на ліжку, і на дивані. Я це зрозуміла майже одразу, але нічого не сказала. Сплатив Петро усе сам. А я лише за кухню та дитячу. Розставила все по своїх місцях – виписка!
життєві історії 0
З Петром я познайомилася на роботі, ми майже одночасно влаштувалися у фірму. Не буду приховувати, мені хлопець сподобався. Петро завжди був спортивним, і багато займався спортом. Якось після
Свою квартиру Зеня вирішила продати. Якби ж я тільки знала, які до нас прийдуть сусіди, я б приклала максимум зусиль і купила цю квартиру сама. Зеня з чоловіком збудували дуже гарну оселю, на новосіллі ми не могли відірвати очей від всієї краси. А тут і нічого дивного, адже меблі і дизайн все нове і сучасне. Нічого зі старої квартири сусідка майже не забирала, дещо сусідам запропонувала, я взяла собі куточок на кухню. А потім переїхали “ці”. Ну життя у нас нема, чесне слово!
життєві історії 0
З переїздом нових сусідів і розпочались усі ці проблеми в нашому житті. Живемо ми в маленькому містечку, поблизу кордону з Польщею. Живемо ми у триповерховому, квартирному будинку. На

You cannot copy content of this page