Головна

життєві історії

Якось при розмові Оксана попросила телефон Дениса, не знаю чому, але я погодилась, навіть не спитавши для чого. В цей момент я і подумати не могла, що подруга запала на мого Дениса. Та вже десь через два тижні я випадково зустріла їх в місцевому кафе. Денис сказав, що це була ділова зустріч і мені нічого хвилюватись, а я то знаю свою подругу, її ніщо не зупинить, якщо їй подобається чоловік
життєві історії 0
З Оксаною я товаришую не один рік. Майже завжди в нашій дружбі так виходило, що Оксана була лідером. а я завжди погоджувалась з її рішеннями. Біля подруги завжди
Для нього стало “зеленим світлом”, коли вона сказала: “Вона мені подобається”. Недавно бабуся чоловіка дзвонить йому і каже: «Діти, може, житимете скромніше? Батькам важко вас утримувати!» Та ми скоріше на хліб і воду перейдемо! Я сиджу п’ю чай, мама бере дитину нібито поколисати, відвертається і заливає в неї ложкою воду. «А що ви її так розбалували, що вона в галасі не спить? А як у гуртожитках усі сплять?» Вночі донька прокинулася – мама заходить покропити дитину святою водою. А свекруха!
життєві історії 0
Наше спілкування з батьками чоловіка починалося досить пристойно й мирно. З моєю сім’єю тоді ще майбутній чоловік познайомився на Різдво. У нас на Прикарпатті це свято відзначається традиційно,
З Сашком ми зайшли у Львівську реберню, в якій я давно хотіла побувати, прогулялися по центру, квіти, милі дотики. А на кінець він запитав мій адрес, і ми поїхали. Коли я виходила з автівки, Саша попросив, не дзвонити йому, мовляв можуть бути важливі зустрічі. – Я все сам, ти тільки чекай! – Його галантність геть затьмарила мені розум. Тепер не знаю, що робити
життєві історії 0
Сашко був ідеальним. Ми зайшли у Львівську реберню, в якій я давно хотіла побувати, прогулялися по центру, квіти, милі дотики. А на кінець він запитав мій адрес, і
На день народження діти купили мені сучасний телефон. Я спочатку обурювалася, а згодом так до нього звикла, що тепер мене ніяка робота не береться. А недавно від своєї онучки я дізналася, що батьки зчинили велику “бурю” через той подарунок. Як виявилося, зять пошкодував його для мене. – Навіщо їй смартфон? Вона ще могла років п’ять зі своєю “нокією” ходити. – Цього я не очікувала і мовчати не збираюся!
життєві історії 0
З чоловіком ми живемо в селі, обидвоє вже на пенсії, але ще працюємо. Я працюю в сільському магазині продавцем, а чоловік ще їздить на охорону до Львова. Робота
Дітей я залишила на свою маму і поїхала в сусіднє село, до бабці. Знаю, що вона не охоче бере від мене гроші, та щоб з пустими руками не їхати, взяла з собою чай, каву, печиво і вафлі. Коли ж приїхала, побачила, що вона ніби трохи схудла. Та роботу свою зробила дуже добре. Я відчула полегшення. Ми сіли за стіл на веранді. Вона нам зробила чай. Говорили ми довго і нарешті вона у всьому зізналася
життєві історії 0
Зараз дуже важкі часи, але що поробиш. Маємо подолати все і вистояти! Так склалась в мене ситуація, що чоловік мій встиг виїхати за кордон ще до початку вторгнення.
Я наводила в будинку чистоту, адже ось-ось новосілля. І тут де не візьмись, з’явилася моя свекруха. – А де буде моя кімната? І не дивись на мене так, Ларисо, а то очі з орбіт повилазять. Будинок ж збудований за кошти мого сина, і я маю повне право тут жити. – Того дня я її прогнала. Коли Ірина Орестівна покидала нашу територію, сказала, що так це мені не залишить. Як сказала, так зробила
життєві історії 0
Я наводила в будинку чистоту, адже ось-ось новосілля. І тут де не візьмись, з’явилася моя свекруха. – А де буде моя кімната? І не дивись на мене так,
Я поїхала в Польщу на заробітки. Працюю на кухні: мию посуду. Робота важка! А якщо просять, ще щось допомогти – помагаю. Але важко мені на душі за те, як наші люди, будучи далеко від дому, “перешкоджають один одному”, підставляють, хочуть вислужитися перед паном. У нас є головна кухарка Ніна, яка собі обрала двох “подруг” – Олю і Галю. Вона каже їм: “Дівчата, слухайте мене і халепа вас омине!” Відчуває моє серце, що наступною “вилечу” – я
життєві історії 0
Хочу поділитись своєю історією, але непростою, не знаю, як маю вчинити? Після вторгнення я поїхала в Польщу на заробітки. Час від часу їжджу додому! Дітей залишила з мамою
Світить нам квартира поруч з мамою чоловіка, так от я й не знаю, що робити, чи воно того варте. Двері в двері будемо жити! Біля свекрухи, двері в двері, продається квартира. Господарі вже повідомили про це. Валентина Вадимівна завжди мріяла мати цю квартиру. І тепер вливає у вуха це моєму Олегу. Для того, щоб купити квартиру, нам доведеться добирати гроші в кредит. Їжу даю із собою, інакше будуть сосиски й мівіна. Зате гроші чоловік своїй мамі виділяє щомісяця
життєві історії 0
Світить нам квартира поруч з мамою чоловіка, так от я й не знаю, що робити, чи воно того варте. Двері в двері будемо жити! Тому мені дуже потрібна
Мені ця дача їхня вже знаєте де? Свекруха одного разу мене з книжкою на розкладачці під яблунею побачила – так такого галасу було! От і приїдь туди! Подвір’ям з дитиною ходиш, чоловіка свого зовсім не бачиш, бо він десь на полі чи біля сараю татової команди чекає
життєві історії 0
Ми з чоловіком мешкаємо окремо від батьків, у нас підростає синочок, Павлику півтора роки. Мої батьки живуть у Вінниці. З мамою ми майже не спілкуємося, на великий жаль,
Я не заперечувала, щоб мій Дмитро час від часу допомагав Катерині, бо розуміла, без чоловіка вона живе, ще й доньку виховує. Але всьому є межа. – Не заслуговуєш ти, Оксано, на такого чоловіка. Золоті в нього руки, – якось сказала вона мені з насмішкою. З того дня ноги мого чоловіка в неї не було. Тут все “чорне” з Каті і вилізло. Село досі від її “казок” про нас, оговтатись не може
життєві історії 0
Я не заперечувала, щоб мій Дмитро час від часу допомагав Катерині, бо розуміла, без чоловіка вона живе, ще й доньку виховує. Але всьому є межа. – Не заслуговуєш

You cannot copy content of this page