Головна

життєві історії

Мені вже 69 років, а я досі на заробітках в Італії, доглядаю літніх людей, щоб заробити солідну пенсію. Більше за все на світі мені б хотілося вже повернутися додому та відпочити, але зять не радий бачити мене у власному будинку, тому й горбатюся тут заради благополуччя дітей і онуків. Вирішила я запросити у гості своїх подруг. Не бачилися півроку, скільки новин накопилося за цей час, та й скучила неймовірно. Зять відмовив мені категорично
життєві історії 0
Мені вже 69 років, а я досі на заробітках в Італії, доглядаю літніх людей, щоб заробити солідну пенсію. Більше за все на світі мені б хотілося вже повернутися
У мене дуже тривожне передчуття було, але я все ж наполіг, щоб Олеся зробила узі. Батьки майбутньої дружини спочатку були проти нашого весілля, бо «не такого чоловіка хотіли для своєї квіточки». Коли я прийшов просити руки дочки, мене намагалися виставити за двері. “Я чекаю дитину!” – вигукнула Олеся. І всі замовкли від подиву. Під впливом другого “горнятка” язик у майбутнього тестя «розв’язався», і ми почали домовлятися. День весілля призначили наступної суботи. – Моя! І твій буде син, коли народиться! З його батьком я зустрічалася незадовго до нашого знайомства. Його не стало на фронті, тоді я поставила на собі хреста
життєві історії 0
Ми з Олесею кохаємо одне одного, і я хочу з нею одружитися. Батьки майбутньої дружини спочатку були проти нашого весілля, бо «не такого чоловіка хотіли для своєї квіточки».
Коли Андрій вперше постав на моєму порозі я стерпла. Довге волосся, недоглянута борода, обшарпаний одяг і – нестерпний запах. – Анно, тобі подобається його “шлейф”? – прямо запитала я, коли за ним зачинилися двері. – Я звикаю, – відповіла дочка. Жити вони переїхали в будинок, де єдина зручність – колодязь. А потім почали з’являтися діти – без сторонньої допомоги, бо в цей процес ніхто не має права втручатися. Людоньки, що я тільки пережила!
життєві історії 0
Я б балувала своїх онуків… Коли діти відлітають з дому, ми зазвичай з нетерпінням чекаємо, коли станемо бабусею і дідусем. Онуки приносять у наше життя нову радість і
Всі мої рідні і знайомі дивуються, чого це я з мамою категорично не спілкуюся. Кажуть, що воно того не варте, що вона як краще хотіла. Живе собі тепер з цих грошей у Франківську, каже що я молода і сама собі маю на житло заробити в Польщі. Навіть замки поміняла
життєві історії 0
Маму мій тато покинув і завіявся, як дим, коли я ще зовсім маленька була, і ми з мамою, аж поки я не виросла, жили у бабусі в селі
Я був впевнений, що жінка буде доглядати мене до останнього подиху. Але вона отримала спадок від тітки і відразу мене покинула. Наче довго чекала такої нагоди. Я не знаю, що й думати про Оксану. Що мені тепер робити? Як жити? В моєму віці важко знайти нову жінку. А що робити, коли почнуться проблеми зі здоров’ям? Я ж сам не впораюсь! Може я і не був ідеальним чоловіком, але на таку старість точно не заслужив
життєві історії 0
Тридцять років ми з Оксаною щасливо жили в маленькій квартирі в житловому масиві. Діти підросли і ми кожні вихідні проводили на дачі. Я навіть не підозрював, що моя
Спершу Віра Дмитрівна розхвалила свою внучку, що гарно вчиться, до церкви ходить, а після взялась обмовляти мою дитину. “Я вже так собі думала, що до вашого отця в церву піду, і розкажу всю правду про Арсена. Я недавно його перестріла, коли він по дорозі ганяв на велосипеді, ще й на одному колесі. На мої зауваження він такими словечками відповів, що годі й говорити”. Додому я йшла вся в сльозах, бо прекрасно знаю, з ким сплутала вона мого сина. Та їй ж не докажеш!
життєві історії 0
Спершу Віра Дмитрівна розхвалила свою внучку, що гарно вчиться, до церкви ходить, а після взялась обмовляти мою дитину. “Я вже так собі думала, що до вашого отця в
Моя мама замість того, щоб прокинутись рано і сніданок нам приготувати, забігає в кімнату і забирає мою дочку на прогулянку. – А ти ставай і готуй. В тебе чоловік. Тобі його кормити треба. Я одна, скільки мені там треба. – В мене є знайомі, які в невістках краще живуть, ніж я з рідною мамою. Я таку надію мала, що хоч в декретній відпустці відпочину. Та де там. Не дадуть!
життєві історії 0
Моя мама замість того, щоб прокинутись рано і сніданок нам приготувати, забігає в кімнату і забирає мою дочку на прогулянку. – А ти ставай і готуй. В тебе
Вчора мій син їхав в місто за продуктами у великий супермаркет і на базар. Тож я вирішила зателефонувати Олі, можливо вона захоче теж поїхати, собі чогось прикупити. Та Ольга мене погано почула, бо відразу перетелефонувала Лесі і сказала їй, що я говорила, що вона скупа для себе. Звісно ж, мене це сильно розсмішило і я Лесі пояснила в чому річ, і як все було насправді. Та все одно прийшлось іти до Олі додому і виправдовуватись
життєві історії 0
Моя сусідка дивна жінка. В неї не все, мабуть, добре зі слухом, інколи буває таке, я їй говорю якусь інформацію, а вона зовсім по іншому може вже переказати
Вчора вночі була злива, а на ранок ще накрапало. Та моїй свекрусі все одно, вона запланувала копати картоплю. І байдуже їй було, що поле ледь не на болото перетворилося. Не могла ж вона допустити, що викопає картоплю пізніше за сусідів. А як тільки я почала противитися цьому рішенню, то такий галас підняла. І чого я тільки там не наслухалася. В результаті прийшлося нам все-таки в тому болоті картоплю шукати
життєві історії 0
Не свекруха в мене в якась халепа… Знала б, двічі подумала, чи йти мені в невістки. Я з такої сім’ї, де головним був батько Максим. Хоч мати, Олена,
Поїхала я сьогодні в Косів на ринок і зустріла свою невістку з Києва! Яка я зла! Вона відпочиває з дітьми в сусідньому селі, з харчуванням у них бачте! А те що я в такій самій хаті за 15 кілометрів – так нашо їй мої корови! Раніше з сином до мене завжди їздила, а тепер він на фронті. Більше донечкою я її ніколи не назву й бачити не хочу! Кажу: “Іринко, а що ти тут робиш, квіточко?”
життєві історії 0
Оце так історія сьогодні зі мною сталася, ніяк не оговтаюся. Розкажу все в деталях. Я живу в селі на Прикарпатті, чоловіка поховала кілька років тому. Все життя ми

You cannot copy content of this page