життєві історії
Я, звісно, думала що це важко, але не настільки. Я жила в прийомній родинні. Своєї матері не знала, але мені завжди було сумно і важко через те, що
З чоловіком ми побралися молодими, мій Микола сам з сім’ї де виховувалось семеро дітей, а в моїх батьків було три дочки, я, і ще мої дві сестри. Я
Чому мій брат не може знайти собі кохану дівчину? Все життя мама переживала, як це буде з Павлом?! Батьки мої великі господарі та агрономи. На цьому заробляли і
Дивні в нас стосунки… Зустрічаємося з Романом три роки, з них два живемо разом, ніби в цивільному шлюбі. Спочатку все було добре. Увага, подарунки. Роман ставився до мене.
Моя бабуся Марія, якій вже 70 мене здивувала. Звісно я розумію, що вона жила в СРСР, там минула її молодість. А пропаганда в ті часи зробила своє діло.
Мама покинула мене з сестрою, коли ми були ще маленькими дітьми. Поїхала за кордон своє життя влаштовувати. Залишила нас на виховання бабусі. У старшому віці я зрозуміла вислів
Все це літо я не спілкуюся з сином і невісткою, ну й з маленькими онуками також. А все тому, що я відмовилася дітей до себе на все літо
На вихідні ми відправили Міланку до моєї мами і її друга, бо у нас накопилося багато справ, треба було матеріали для ремонту на новій квартирі закупити. Але пізно
Хочу з вами поділитись історією з життя моєї знайомої. Звати мою знайому Мар’яна, живе вона на окраїні міста в великому будинку, виховує разом з чоловіком троє діток. Мар’яна
З чоловіком ми живемо у селі, також з нами живе дочка із зятем. Подарували вони нам двійко чудових внуків, ох і нам радість на старості літ. Самі діти