Зустрілися оце нарешті 8 березня з кумою Галиною, в кафе сходили. Там під час нашої розмови я і дізналася, що вчудила моя 65-річна кумася. – Та ні. Просто зі справою однією розібралася, заповіт склала. Стільки часу на це, виявляється, йде! Галина завжди була з тих енергійних та пробивних жінок. Що там залишати: квартира-хрущовка і трохи побутового мотлоху. – Кумасю, ну ти уявляєш, він як мене побачив, думав, я дверима помилилася. Не хочу навпіл ділити
Зустрілися оце нарешті 8 березня з кумою Галиною, в кафе сходили. Там під час нашої розмови я і дізналася, що вчудила моя 65-річна кумася. – Як твої справи?
Я не доглядаю за немічною мамою, бо ображена на неї. Розумію, що, можливо, їй не довго лишилося, але не можу себе пересилити. Між нами став мій брат.Юрчика любили всі, а я була завжди за ним. Мати взагалі одного разу заявила мені, що я не була бажаною дитиною, це через мене вони розлучилися з моїм батьком. Навіть велику чотирикімнатну квартиру розміняла, щоб у нього була своя квартира. Злата вже заміжня, малюк є. Я чисто по-людськи взяла гроші з власної родини і, по суті, заплатила за все з власної кишені
Я не доглядаю за немічною мамою, бо ображена на неї. Розумію, що, можливо, їй не довго лишилося, але не можу себе пересилити. Між нами став мій брат. Знаю,
Коли мама покликала мене з двома дітьми до себе в Іспанію, ми з чоловіком вирішили, що так дійсно поки що буде краще, і ми поїхали. Вже рік ми тут, взаємини з мамою гарні. Але я не знаю. як дивитися потім в очі батьку, говорити чи ні, адже він думає, що мама працює, і чекає її. Мама просить зберегти таємницю, хоч заради мого 5-річного братика
Ми з родиною жили в райцентрі на Полтавщині. Фінансово було складно, бо тато за станом здоров’я майже не міг працювати, тому мама вважай тягнула нас з сестрою сама.
Минулого літа на дачі мені раптово стало зле. Того дня у мене гостювали син із дружиною. Марина наполягла, сказала, що належить заповіт оформляти на того, хто піклується про батьків. Або, каже, доглядатимуть мене наполовину, а решту Зіна нехай робить. Мій син Данило з Мариною все сплатили, забезпечили мені догляд після виписки. “Олено Федорівно, оформіть заповіт на свого сина”. Місяць тому ми пішли до нотаріуса, це буде сюрприз
Посеред літа минулого літа на дачі мені раптово стало зле. Я не молода, вже 65 років як-не-як. Того дня у мене гостювали син із дружиною. Якби вони не
Я поїхала і перестала їх утримувати! Навіть сусіди мене не розуміють: і що це в старості вдома не сидиться. Люди, яких я знаю багато років, прямо-таки засуджують. Я все життя дуже хотіла подорожувати містами старої Європи. Єдиний вояж, який на мене чекав – похід до магазину в центрі. Точніше, до черги біля нього – четверо діток, як не як. Наша велика сім’я залишилася без годувальника. А що, квартира трикімнатна, всім місця вистачить! Ми ходимо разом на йогу, прогулянки й у театри. І я не знаю, чи повертатися мені в Україну
У свої 60 я була ще досить допитливою і не залишала надій на те, що моя мрія колись збудеться. Я все життя дуже хотіла подорожувати містами старої Європи.
Взагалі, я ніколи не збиралася здавати маму в будинок для літніх людей. Але що лишається? Понад п’ятнадцять років живу та працюю в Польщі. Тут зустрілася із чоловіком. Ростимо двох дітей. Квартиру винаймаємо. До російського вторгнення ми часто приїжджали до України. А тепер самі розумієте. Мама і я згодні. А брат незадоволений, що лишається в цьому випадку без спадщини
Понад п’ятнадцять років живу та працюю в Польщі. Тут зустрілася із чоловіком. Ми з Томеком разом майже десять років. Ростимо двох дітей. Квартиру винаймаємо, але літом плануємо придбати
На новий рік свекруха подарувала мені обручку. Золота каблучка з фіанітами. Сказала, що це величезний скарб і передається він від свекрухи до невістки вже не одне покоління. Мовляв, на щастя, на міцний шлюб. Я як її надягла, мені навіть погано стало. Так ось. Минулого тижня ми зі старшою донькою ходили на прогулянку, зайшли до ювеліра. Продавалася купа всякої нісенітниці, але дочку зацікавило не це. Друга половина свята пройшла зовсім не за планом. Свекруха поцікавилася долею свого колишнього кільця, а я не стала приховувати. Її заспокоювали свекор, чоловік, один наш сімейний друг
На новий рік свекруха подарувала мені обручку. Золота каблучка з фіанітами. Сказала, що це величезний скарб і передається він від свекрухи до невістки вже не одне покоління. Мовляв,
Вторгнення нас змусило переїхати до мами чоловіка. Пів року тому я народила дитинку, і не розумію, як так можна? Свекруха не вважає, що повинна допомагати мені з малюком! Після знайомства зі своєю майбутньою свекрухою, я була приємно вражена, що це сучасна, інтелігентна жінка. Ми жили в Бучі, вона – в Києві. Хотіла сама вийти у справах і побачитися з подругою. Але ж вона рідна бабуся!
Вторгнення нас змусило переїхати до мами чоловіка. Пів року тому я народила дитинку, і не розумію, як так можна? Свекруха не вважає, що повинна допомагати мені з малюком!
Мама сказала, що я її власність, і вона вирішуватиме, за кого мені виходити заміж. Після таких слів я пішла до чоловіка і після цього спілкувалася лиш з батьком і бабусями. Мама і сестра принципово зі мною не бажають спілкуватися. Юрій виявився дуже владною й ревнивою людиною. З ним дуже складно, скільки ліз я пролила, а свекрусі все не так. Я киянка, але піти від нього мені він не дає. У мене 2 кредити. А тут ще й дізналася, що при надії. Куди мені ще дитя?
Я вийшла заміж проти волі батьків, оскільки вони не прийняли мого чоловіка Юру, мама сказала, що я її власність, і вона вирішуватиме, за кого мені виходити заміж. Після
Ольга Дмитрівна сказала, що її сина я просто прив’язала себе дитиною. Йти нам із чоловіком було нікуди, тож стали жити у його матері. Свекруха має трикімнатну квартиру. Її не влаштовувало моє куховарство, критикувала мою зовнішність. Полинув на небо мій дідусь. У спадок мені дістався будинок у передмісті. А так по дому і з дітьми допомагатиме. Її квартиру можна буде віддати в оренду переселенцям, ще й грошей заробимо
У нас із чоловіком щасливий шлюб. Ми разом уже 7 років. Є діти. Ми з Тимофієм просто зразкова сім’я. Але ось з його мамою взаємини не склалися з

You cannot copy content of this page