Головна

alena

Мені захотілося зателефонувати йому, подякувати за подарунок. Зрештою, в конверті було набагато більше 1 мільйона гривень. Там було життя мами! Мобільник не відповідав. Точніше, такого номера не існувало, як повідомив мені робот. Тоді через старих знайомих батьків, які, як я підозрював, продовжували підтримувати з батьком зв’язок, я спробував дізнатися про його домашній телефон. Батько вже 3 роки жив на дві сім’ї. І раптом, коли я схопив у руки альбом, з нього випало три конверти
життєві історії 0
Моя сім’я, на жаль, не була благополучною. Точніше – була. Дуже навіть благополучною. Але до певної пори. Потім все пішло прахом.. Батьки розійшлися, коли мені було 15 років.
Мені 43 роки. Я регулярно ходжу в спортзал, займаюся йогою, стежу за харчуванням та модою, регулярно відвідую косметолога, вдома у мене теж все стильно та красиво. Приїжджаю зі своєю дочкою до мами та розповідаю, як ми з нею каталися на роликах. Мама бурчить: – Що за дитячий садок? У твоєму віці це вже несолідно! Скоро тобі вже онуків няньчити. – Де ти береш такі модні шмотки? називаю улюблені мережеві магазини. – То ж там усе для молоді! У мене повинні бути квітчасті килими, різьблені меблі, штори в квіточку та статуетки паняночок. І вже звичайно я захоплююся своєю свекрухою, яка у свої 70
життєві історії 0
Мені 43 роки. Я регулярно ходжу в спортзал, займаюся йогою, стежу за харчуванням та модою, регулярно відвідую косметолога, вдома у мене теж все стильно та красиво. Іноді зі
У мене ж діти, ти що, не можеш почекати? – гне своє брат. А я і так уже п’ятнадцять років чекаю. – Слухай, ну така ситуація, дочка в садок не ходить, інна не працює. Давай почекаємо з продажем квартири. Тобі ж не горить? Розумію, що виглядає це все дуже некрасиво, але вже тільки народжувати. Давай я тобі виплачуватиму твою частку частинами. У мого чоловіка Петра була своя окрема квартира. Сергій просив, і я увійшла до його становища. Брат виплатив мені 35 тисяч гривень
життєві історії 0
П’ятнадцять років я все чекала, коли брат Сергій вирішить свої “життєві труднощі” і викупить у мене частку нашої спільної спадкової квартири. Весь цей час він там жив, вони
З двоюрідною сестрою Іванною я близька з дитинства. Колись наші будинки стояли поряд. Жили ми у мальовничому українському селищі. Талантів у Іванки з дитинства було не злічити! І вчилася добре, і перша співачка у школі, а вже з 15 років прекрасно шила. І треба ж було побачити цю сукню Антоніні! Зачастувала в гості до сестри, і щоразу те саме: віддай сукню! – Я виходжу заміж, – переконувала Антоніна. – Хочу, щоб наречений з мене не зводив очей! Вона віддала сукню Тоньці, а ту не збентежило, що вона була ношена. – Все це – подароване щастя, ти своє подарувала
життєві історії 0
З двоюрідною сестрою Іванною я близька з дитинства. Колись наші будинки стояли поряд. Жили ми у мальовничому українському селищі. Талантів у Іванки з дитинства було не злічити! І
Подругу Тамару Оля на весілля не покликала: всі чудово знали, що Тома заздрить щастю молодих, оскільки давно і нерозділено кохала Богдана. Але Богдан зробив свій вибір на користь Олі, а суперниця затаїла образу. Радісну подію молодята святкували  у дворі великого будинку батьків Богдана. У розпал свята у двір увійшла Тамара. З виделками. Вручила гарну коробку з величезним бантом. Олі зі свекрухою дуже пощастило – та була жінкою доброю та мудрою
життєві історії 0
Оля зустрічалася з Богданом вже два роки, справа йшла до весілля. Скоро вони його справили. Подругу Тамару Оля на весілля не покликала: всі чудово знали, що Тома заздрить
Я за розподілом потрапила до глухого села на Чернігівщині, працюю у школі, полюбила наше село, його людей, вийшла тут заміж. Ще я допомагаю літнім людям. Мені здалося, що я потрапила до раю. Бабуся Орися займала крихітну кімнату в хаті, в іншій половині якої жили вже зовсім інші люди, колись їм бабуся продала більшу частину хати, щоб допомогти з житлом у місті сину. Приїхав до бабусі Орисі син, якого вона не бачила 20 років, і викинув усі за сарай
життєві історії 0
Після закінчення педагогічного я за розподілом потрапила до глухого села на Чернігівщині, працюю у школі, полюбила наше село, його людей, вийшла тут заміж. Ще я по сумісництву допомагаю
Та що тут такого, доню? Ну, передумала я. Ні, приїжджати не треба, я до Любочки на новий рік їду, здайте квитки! Цілую! – спокійно заявила мама і поклала трубку. Два місяці мама вмовляла нас приїхати до неї на новий рік в Ужгород, адже їй так самотньо. – Так пусто вдома, ти не уявляєш! Цього року мама мала цілий кінець світу, бо з гнізда випурхнула моя молодша сестра Катя. – Та куди я поїду? Новий рік – сімейне свято, буду вдома відзначати, як звикла. Тільки сім’ї немає
життєві історії 0
Два місяці мама вмовляла нас приїхати до неї на новий рік в Ужгород, адже їй так самотньо. Два місяці майже щоденного переконування! Ми з чоловіком пішли їй на
Жила у розкоші. Вона була аристократкою. Все в неї було: палац, коштовності, сукні, рояль. Батьки раз на тиждень відвідували. І спілкувалися за класної дами з дівчинкою. І була одружена з льотчиком. І ще тричі була одружена
життєві історії 0
Жила у розкоші. Вона була аристократкою. Все в неї було: палац, коштовності, сукні, рояль. Вона виховувалась у пансіоні для шляхетних дівчат. Носіла тугі корсети – для постави. Такі,
Я подумки підраховувала, скільки могла коштувати покупка нового дивана, заміна засмальцьованих стільців, дзеркала, розбитого та заклеєного обгорткою від шоколаду. Поки ми говорили, в уяві я білила стелю та міняла шпалери. Мені хотілося вимити вікна, обсижені мухами, повикидати палиці та картонки, що стирчать з-під дивана, битий горщик для квітів, обв’язаний панчохою. Понад двадцять років вона збирала гроші, щоб купити дачу. Вона одна виховувала двох дочок. Дівчата жили на одних кашах, і старша з них розповідала мені
життєві історії 0
У дитинстві вдома в однокласниці ми часто стрибали на дивані, доки не бачили дорослі. Нас дуже радували пружини, що місцями зовсім близько підходили до поверхні; захоплював пил, який
Задумалася. Озирнулась на всі боки: по дивану розкидані шкарпетки та футболки, на столі крихти і немиті чашки, фантики. На килимі купа котячої вовни, на стільцях висять джинси. Щоранку, прокидаючись, я готую сніданок племінниці. Люблю свекруху та свекра. Коли буряк пом’яв двері машини
життєві історії 0
У мене зріст 150 см, у чоловіка – 157. А у мого батька – 180, і він носить довгу бороду. Коли тато приходить до нас у гості, завжди

You cannot copy content of this page