Головна

alena

Коли я виходила заміж, я чесно сказала Ігорю: не люблю і не буду готувати, будемо їсти піцу, пельмені з магазину, замовляти доставку, купувати готову кулінарію в супермаркетах. – Так, кохана, я ж тебе люблю! А готуєш ти, чи ні, це не важливо, їсти – не сенс життя. Та після весілля навіть запрошувала як «посередника» його маму, але все без толку
життєві історії 0
У мене є особливий пунктик: я дуже не люблю готувати. Просто це не моє від слова зовсім. Небачу сенсу витрачати час на справу, яку не любиш. Все є
Я живу у маленькому районному центрі Волині з чоловіком, дитиною і свекрухою. Я роблю свічечки, у мене невеличка майстерня вдома, продаю вироби по всій україні. Чоловік і свекруха говорять, що це не робота, наполягають, щоб я вийшла на офіційну роботу у школу за освітою на копійчану зарплату. Я не розумію, але навіщо все життя намагатись заробити на пенсію, на яку не прожити
життєві історії 0
Я живу у маленькому районному центрі Волині з чоловіком, дитиною і свекрухою. Я роблю свічечки, у мене невеличка майстерня вдома, продаю вироби по всій україні. Чоловік і свекруха
Сьогодні я виграв суд, який тривав дуже довго. 14 місяців тому я дізнався. Я помилилася номером і ненароком надіслала моєму батькові повідомлення. Через два дні після прощання з моїм чоловіком Василем, мені прийшов букет квітів. Мій маленький брат зайшов до моєї кімнати, а я крикнув йому, щоб він вийшов, навіть не поглянувши на нього
життєві історії 0
Сьогодні я помилилася номером і ненароком надіслала моєму батькові повідомлення “Я тебе люблю”, призначене моєму чоловіку. За кілька хвилин у відповідь надійшло повідомлення: “Я тебе теж люблю. донечко.
Син у мене єдиний, тому мені так важливо, аби Ярик жив у людських умовах, а не в таких, які йому влаштувала Раїса. Мені достатньо було раз поїхати до них, побачити, чим вона його годує, як ставить борщ прямо у ковшику перед сином, як він вареники ліпить. Я сказала: або до мене повертаєшся, Ярославе, або не бачити тобі квартири ніякої. Я є власницею трикімнатної квартири, її отримав мій чоловік свого часу, на мене дарча
життєві історії 0
Рая мені одразу до душі не припала, як привів її Ярослав у нашу трикімнатну квартиру знайомити зі мною. Хтивими очима оглянула оселю, запитала потім, коли вже за столом
Бабуся промовляла: – До весни б тільки! Борошна намелимо білого, пирогів випечемо великих та солодких, наїмося досхочу. А до зими, Бог дасть, і козочку купимо! Всі троє гірко лили сльози від того, що залишили маленького Сергійка без їжі. Притиснула до себе і, стримуючи сльози, цілувала їх у світлі рідні маківки, а потім, впоравшись з емоціями, заспокоїла:
життєві історії 0
Щовечора, уклавши дворічного Сергійка спати, бабуся діставала з кишені спідниці ключ, який завжди був при ній, і прямувала до комори. Там, причинивши вхідні двері і опустивши засув, витягала
Заміж я вийшла за розлученого чоловіка. З родини я Степана не забирала. Він на той момент вже був сам, якраз перед розлученням жив уже окремо, винайняв квартиру у мого родича, коли пішов від дружини. Почали спілкуватися, покохали одне одного і за півроку взаємин ми подали заяву на розпис, Степан переїхав до мене. Все наше щастя псує його дочка. Спочатку вона просто «розчинилася» та Стьопі не приділяла уваги. Навіщо мені чужа дівчинка
життєві історії 0
Заміж я вийшла за розлученого чоловіка. З родини я Степана не забирала. Він на той момент вже був сам, якраз перед розлученням жив уже окремо, винайняв квартиру у
Вирішив я відкрити бізнес разом з хлопцями – друзяками мого дитинства, з якими багато років ми не розлий вода. Так поговорили з чоловіками, що працювати на когось немає бажання, тому треба самим щось придумати. Вирішили відкрити точку продажу кави з собою. Перші півроку справи йшли непогано. Місце вибрали вдало, якраз поруч школа, університет та купа офісів
життєві історії 0
Вирішив я відкрити бізнес разом з хлопцями – друзяками мого дитинства, з якими багато років ми не розлий вода. Так поговорили з чоловіками, що працювати на когось немає
Я маю квартиру, яка після батьків залишилася. Я там виросла, можна сказати, родове гніздо, бо раніше там мешкала наша бабуся. У нас із чоловіком своє житло, діти поки що маленькі, їм нерухомість ні до чого. Ми вирішили, навіщо квартира просто так стоятиме і гроші з нас тягтиме, якщо її можна під винаймання? Перші мешканці протрималися півроку,
життєві історії 0
Бабуся із сусідньої квартири нам усіх квартирантів розігнала. Розмови з нею не допомагають, тільки квартиру якщо продавати. Вона ще в моєму дитинстві була пакостною, а з роками це
Цю? – я підніс до очей просте мідне колечко, всередині якого були напівстерті цифри і шматок напису. «17.3.45. Da… h…u». – Це, синку. Мідне воно. Не золоте, але дорожче за золото. – Чому, мамо? – Весільна обручка моєї сестри. Віддала вона мені її, перш ніж піти. А я зберегла. А зараз ось продаю. Нехай інші його зберігають, а я вже стара. Згубити можу. Тут я уважніше окинув поглядом ковдру бабусі. Не прості речі вона продавала, а життя своє. І в куточку, поряд із ногою старенької, фотографія. – Чекають на мене. Неподалік Мюнхена, чекають, синку
життєві історії 0
Повільно йшов я від бабусі, знаючи, що більше її не побачу. На вулиці Весняній часто зустрічалася мені бабуся та її собака. Вони сиділи в невеликому закутку між аптекою
Мама наполягала, що цибулю та моркву для супу треба обсмажувати відразу і разом, а тітка Женя стверджувала, що спочатку на сковорідку вирушає морква, а потім, хвилин через п’ять, можна додати цибулю. Вона навіть надсилала мамі подарунки на свята: теплий плед, варення брусниці, набір викруток – мама тоді їй поскаржилася, що навіть викрутки вдома немає. На початку грудня тітка Ніна відзначала свій шістдесятий день народження. – Чоловік зустрів, певне, чоловік Жені. Мама не повернулася: тітка Женя виявилася
життєві історії 0
З тіткою Женею мама познайомилася років три-чотири тому. Вони писали коментарі під одним постом із кулінарним рецептом. Мама наполягала, що цибулю та моркву для супу треба обсмажувати відразу

You cannot copy content of this page