Після весілля було прийнято рішення, що ми з Микотою йдемо жити до його мами, хоча я, погоджуючись на такий крок, розуміла, що буде дуже нелегко. Я б була щиро рада, якби Іванна Дмитрівна переїхала жити до майбутнього чоловіка, але вийшло так, що ми змушені були поїхати до моїх бабусі з дідусем. Вже зараз, хоча минула лише осінь, я помічаю, що їм заважає дитина, хоч вони й люблять Богданчика дуже, але постійно з ним в одному будинку – це вже не для їхнього віку. А тут я дізналася, що знову при надії. Зараз ми живемо в цій квартирі, у Іванни Дитрівни є ключі
Після весілля було прийнято рішення, що ми з Микотою йдемо жити до його мами, хоча я, погоджуючись на такий крок, розуміла, що буде дуже нелегко, оскільки зі свекрухою
Коли ми з Назаром познайомили наших мам, то помітили дещо дивне. І вони нам через це забороняють одружуватися
Мені зараз 27 років і я збираюся заміж за мого коханого хлопця Назара. Але почну спочатку. Ми з моєю мамою жили на орендованій квартирі, потім за збігом обставин
Дочко, ну як ти так можеш говорити! У вас же є можливість, як це ви не допоможете дітям? Оленко, це не по-батьківськи, – дивується моя мама.  Ми з чоловіком Денисом досить молоді. Але до 35 років встигли заробити на кілька квартир у столиці та одну у передмісті. Дуже часто чую, що ми молодці, що заробили дітям на майбутнє житло. Ми вирішили, що перепишемо на них велику квартиру в передмісті у 100 квадратів, не більше
Ми з чоловіком Денисом досить молоді. Але до 35 років встигли заробити на кілька квартир у столиці та одну у передмісті. Дуже часто чую, що ми молодці, що
Вже п’ять років ми з Романом живемо разом із його батьками. Ми будуємо свій будинок, залишилося ще внутрішнє оздоблення. Але я згодна вже зараз переїхати в необлаштовані стіни, аби більше ніколи не бачити Романову маму. З першого дня в цій квартирі я не розуміла цей звичай-ритуал. Свекруха сказала, що у них у сім’ї так завжди було і заради мене вони не збираються нічого міняти
Вже п’ять років ми з Романом живемо разом із його батьками. Ми будуємо свій будинок, залишилося ще внутрішнє оздоблення. Але я згодна вже зараз переїхати в необлаштовані стіни,
Мені 44 роки. Розлучена, вільна, самодостатня, діти дорослі. Торік поверталася з відрядження і у поїзді познайомилася з Русланом. Він виявився цілком приємним і цікавим супутником. Коли приїхали у івано-Франківськ, обмінялися телефонами. З того часу і зустрічаємося. Жити разом не живемо, але бачити одне одного завжди раді. Проводимо разом вихідні, свята. Просить у борг, навіть не знаю
Мені 44 роки. Розлучена, вільна, самодостатня, діти дорослі. Торік поверталася з відрядження і у поїзді познайомилася з Русланом. Він виявився цілком приємним і цікавим супутником. Коли приїхали у
Мене звати Алевтина, мені 33 роки. Ми зустрічалися з Артуром до весілля чотири роки. Стосунки наші були на відстані у 200 кілометрів, тому бачилися ми лише у вихідні і у свята. Довго збиралися жити разом, і ось я вирішила переїхати до нього. Коли я переїхала, ми одразу дізналися, що станемо батьками. Артур хотів дитину
Мене звати Алевтина, мені 33 роки. Ми зустрічалися з Артуром до весілля чотири роки. Стосунки наші були на відстані у 200 кілометрів, тому бачилися ми лише у вихідні
Сашко, мій рідний брат, після свого весілля різко змінився. Раніше він нормально допомагав по-родинному, і йому ми також допомагали. Коли сашко одружився з Ритою, він якось поступово перевів усі родинні відносини у грошові. Усіх це неприємно здивувало, особливо батьків, але всі ухвалили правила гри. Тепер здивований сам Сашко, адже йому ніхто допомагати просто так не хоче. Ось недавня ситуація. Тато з братом по молодості ще у складчину купили велику ділянку. на ній у нас спільний город, дачний будиночок та лазня
Сашко, мій рідний брат, після свого весілля різко змінився. Раніше він нормально допомагав по-родинному, і йому ми також допомагали. Коли сашко одружився з Ритою, він якось поступово перевів
Зараз ми з чоловіком живемо в Ірландії, маємо свій будиночок і долю у бізнесі, а починали зі збору яблук і прибирання квартир. Маємо ми трьох дітей, старший мій син від першого шлюбу. у тараса теж є дитина від першої дружини. Дочці своїй Тарас допомагає, переводить пристойну суму щомісяця і я з цим питанням у мирі та злагоді. Проблема – його мама та старший брат із його сім’єю. Перед від’їздом Тарас віддав братові та мамі 1,5 мільйона гривень, щоб брат зміг купити собі квартиру переїхати з 2-кімнатної до 4-х кімнатної. А свекруха пообіцяла, що залишить за це свою квартиру нашому сину. На моє запитання, де заповіт, мені сказали
Зараз ми з чоловіком живемо в Ірландії, маємо свій будиночок і долю у бізнесі, а починали зі збору яблук і прибирання квартир. Заміжня за Тарасом я 7 років,
Мама моя говорить, що так не можна, що це взагалі неможливо для жінки, для мами. Я ж думаю, що інакше і бути не повинно. Я говорю про це дітям зараз, коли вони ще не дорослі, що чоловіка, їхнього тата, я люблю більше за них, мені з ним цікавіше. Адже вони з’явилися на світ завдяки тату, отже, він для мене на першому місці, така моя позиція. Жінки, які вважають інакше, часто і лишаються з дітьми
Можливо, моя позиція для більшості жінок буде дивною, але я спробую пояснити. Нажаль, моя мама мене не розуміє і не підтримує, говорить, що так не можна, що це
Мама Михайла Віра Степанівна лягла на нашій дорозі до РАЦСу. Тепер же віру Степанівну наче як підмінили, ну інша геть людина! Зустріла у магазині, посміхалася, донечкою назвала, запитала, чого в гості не заходжу. Сім’я Михайла дуже пишалася тим, що вже яке покоління живуть у Києві, корінні, значить. Тому звістка, що син хоче одружитися з “понаїхавшою”, явно не влаштувала їх. Виявилося, що про мене вже навели довідки, місто наше біля Ужгороду невелике, всі одне одного знають. – Знайшов собі! Та вона з тобою лише через квартиру! – А твої батьки допомагати грошима не збираються? Ну так, щоби квартиру купити можна було? Неочікувано мені батьки подарували квартиру
Коли ми з Мішою надумали одружитися, його мама Віра Степанівна лягла на нашій дорозі до РАЦСу. Ми тоді з її сином так і не побралися. Тепер же віру

You cannot copy content of this page