Головна

alena

Шість років моя дружина Тетяна просиділа в декреті. Мене це не бентежило, а, навпаки, дуже тішило. Вдома завжди було чисто і прибрано, обід стояв на плиті, а дітки завжди під наглядом матері. у нас троє чудових діточок: Андрійко, Наталочка, Софійка. І залишився я з ними сам, не очікув такого від Тані. Кому я потрібен з “дитячим садком”
життєві історії 0
Шість років моя дружина Тетяна просиділа в декреті. Мене це не бентежило, а, навпаки, дуже тішило. Вдома завжди було чисто і прибрано, обід стояв на плиті, а дітки
Анастасія з двома вищими освітами вийшла заміз за Юрка-таксиста. – Мабуть знизила планку, раз заможні мужики заміж не беруть! – говорили про дівчину подружки. Але тієї самої «планки» у Насті ніякої ніколи і не було. Вона прекрасно себе почувала, заміж не поспішала. Посилено намагалася побудувати кар’єру. Ту саму планку для неївигадали рідня і знайомі. Та ваш шлюб лопне, наче мильна бульбашка, вже через рік! – сказала після весілля мама
життєві історії 0
Анастасія з двома вищими освітами вийшла заміз за Юрка-таксиста. – Мабуть знизила планку, раз заможні мужики заміж не беруть! – говорили про дівчину подружки, коли та з двома
Степан Назарович зібрав свої нехитрі пожитки, завантажив в «жигуль» і поїхав в гараж. Зовсім нестерпним йому стало життя з дружиною. Галька тільки те й робила, що вимагала грошей. І все їй не вистачало, все мало. Підростала донька і Степану зовсім не хотілося, щоб вона слухала постійні сварки. Згодом старання Степана керівництво відзначило по заслугах. Через два роки прийшла його черга отримувати квартиру. – Я з квартири не піду! На мороз ви мене не викинете! – строго сказала вона. – Але ж це моя квартира. Ось ордер
життєві історії 0
Степан Назарович зібрав свої нехитрі пожитки, завантажив в «жигуль» і поїхав в гараж. Зовсім нестерпним йому стало життя з дружиною. Галька тільки те й робила, що вимагала грошей.
Я замовила ресторан, запросила всіх наших рідних і близьких. Адже це було таке бажане свято для нас двох – 20 років разом! Але за кілька днів до ювілею я отримала бандероль. У мого чоловіка Георгія, як виявилося, постійно були інші. До того ж, на свої амурні пригоди він витрачав дуже великі суми грошей, відриваючи їх від нашої сім’ї. Наша зустріч з Георгієм відбулася двадцять шість років тому. Через рік ми одружилися. Потім народився син Володимир. Йому зараз двадцять чотири роки. Ми з Жорою познайомилися в кримському пансіонаті. Жора приїхав тоді відпочивати разом зі своєю дівчиною Оксаною. Гроші в нашій родині завжди водилися
життєві історії 0
Три місяці тому я дізналася про найбільшу зраду в моєму житті. Це зробила найближча людина, той, був моїм єдиним чоловіком. У мого чоловіка Георгія, як виявилося, постійно були
Якось чоловік у мене запитав відпустила б я його за кордон на заробітки з урахуванням того, що він би там дуже багато заробив. Я сказала, що сама зібрала б йому речі і вигнала б на вокзал. Словом, повернувся чоловік з корпоративу і ліг спати, я вирішила зробити йому перевірку. Я почала до нього леститися, а він відкинув мене і сказав
життєві історії 0
Кілька історій про кохання, які підтверджують його присутність в цьому світі. Прочитавши ці невеличкі оповідання, ви переконаєтеся, що любов все-таки є – і це найпрекрасніше почуття! Моя дівчина
Так скажи їй, щоб вона пенсію віддавала тобі, а гроші від квартирантів – Валерію! – родичі чоловіка все чекали, що бабуля віддасть Богу душу. Особливо його брат Валерка. Той проживав в квартирі батьків з дружиною і трьома дітьми і все вичікував, коли ж бабусина «трійка» звільнитися. Однак, бабуся взагалі не збиралася на той світ. В її найближчих планах було побачити нічний Китай, прогулятися по Італії і позасмагати в Іспанії. І тут активізувався Валера. Він приїхав в бабусину квартиру і застав там квартирантів. – Та що ти собі дозволяєш! – почала вона не церемонячись. – У твого брата троє дітей, а ти надумав квартиру бабусі собі загарбати
життєві історії 0
У мого чоловіка залишилася бабуся. Ніні Сергіївні було вже за сімдесят, але в житті не скажеш, що їй так багато років. Більше шістдесяти ніколи не даси. Бабуся вона
Пам’ятай, сину прибиральниці ніколи не стати керівником, – смакувала вчителька. У мене був однокласник Сашко. Він особливо нічим не відрізнявся від інших дітей: вчився посередньо, уроки не прогулював, любив тільки один предмет – математику. Навіть на деякі олімпіади їздив. У Сашка мама працювала техробітницею  у нашій же школі
життєві історії 0
У мене був однокласник Сашко. Він особливо нічим не відрізнявся від інших дітей: вчився посередньо, уроки не прогулював, любив тільки один предмет – математику. Навіть на деякі олімпіади
Коли Олександра упустила Микитку, сама не знає. Мабуть, треба було говорити з ним перед сном, намагатися зрозуміти і прийняти його складний підлітковий вік, але у неї просто не було на це сил і часу – дві роботи. Одного дня в її двері подзвонили. На порозі стояла стара з дитиною, замотаною в брудну блакитну ковдру. – Це твоє дівчисько! Твій синочок батько, а тепер моя онука має розплачуватися. Не бувати цьому! Забирай своє дитя
життєві історії 0
Олександрі було дуже складно в цьому житті. І начебто все при ній: великі зелені очі, повні губи, поступливий характер, але все якось не клеїлося в особистому плані. У
Мама вирішила, що я відібрала у неї спадок бабусі. Рідня дзвонить кожен день з докорами. Я отримала бабусину квартиру. Вірніше, купила її у неї. Вона написала на мене дарчу, а я в усній формі зобов’язувалася виплатити їй повну вартість квартири. Розподілили ми платежі на десять років. Щомісяця я виплачувала бабусі по десять тисяч гривень
життєві історії 0
Мама вирішила, що я відібрала у неї спадок бабусі. Рідня дзвонить кожен день з докорами. Я отримала бабусину квартиру. Вірніше, купила її у неї. Вона написала на мене
У нас справжнє кохання! Ви зрозумійте це! Відпустіть його! Він вас не любить, лиш мене одну… – молода особа переходила на сльози. Її голос на тому кінці дроту зрадницьки тремтів. Мене це не чіпляло. – Дівчина твоя дзвонила, просила, аби я тебе спокійно відпустила, – повідомила я Віті. – Ти вже поїв? Чаю зробити? Ти не нервуй, все добре, – посміхнулася я і пішла заварювати Віті його улюблений чай
життєві історії 0
У нас справжнє кохання! Ви зрозумійте це! Відпустіть його! Він вас не любить, лиш мене одну… – молода особа переходила на сльози. Її голос на тому кінці дроту

You cannot copy content of this page