Почалася ця пора. Вже розповім, як є. Чоловік везе від своєї мами ці банки десятками, я їх вже навіть не відкриваю, як раніше, не мию, бо часу зовсім немає. Викидаю консервацію прямо так у банках, а Галині Вікторівні новенькі баночки весною купуємо і віддаємо. Прочитавши, ви зрозумієте мене
Свекруха моя Галина Вікторівна живе в селищі, тримає великий сад і город, хоч і сама залишилися, без чоловіка. Ми їй сто разів з чоловіком говорили, щоб вона відмовилася
Намагалася сьогодні познайомитися в метро. Ну як намагалася – сиджу така, а він на мене дивиться, а я сиджу. Так, думаю, голову помила, манікюру немає – треба пальці підібрати, тапки чисті. А він сидить такий весь, не в шортах і сандалики, а в цілком пристойних штанях. Я, як побачив, так всередині все і обірвалося, ви точно моя мама в молодості
Намагалася сьогодні познайомитися в метро. Ну як намагалася – сиджу така, а він на мене дивиться, а я сиджу. Так, думаю, голову помила, манікюру немає – треба пальці
Це, що ти мені тут розвела? – стоячи посеред зарослого лободою городу волала Павлина, – Та тут з дідів-прадідів такого сраму не було. І не треба мені дитям прикриватись, у мене семеро було – і жодної бур’янини! На лемент тітки Павлини уже позбігались сусіди. Обліпили тини, мов птахи. – – Щоб я тебе тут більше не бачила. Зроду віку у нас в родині таких не було. Так оце нас перед людьми. Оленка зайшла в дім, підійшла до серванту, розподілила в спеціальну коробочку усе, що мала була прийняти Павлина сьогодні ввечері і вранці
 Це, що ти мені тут розвела? – стоячи посеред зарослого лободою городу волала Павлина, – Та тут з дідів-прадідів такого сраму не було. І не треба мені дитям
У поїзді навпроти мене їхали дві молоді дівчини років по двадцять п’ять. Воли мали красиве довге волосся, мигдалеподібні очі і стрункі постаті. Одна з них подивилася в вікно, а потім сказала своїй подрузі: «Я і справді не знаю, що робити. Це все дуже важко, і я на грані. Здається, це кінець. Немає ніяких варіантів». – Можу я тут сісти? – літня жінка років сімдесяти
У поїзді навпроти мене їхали дві молоді дівчини років по двадцять п’ять. Воли мали красиве довге волосся, мигдалеподібні очі і стрункі постаті. Одна з них подивилася в вікно,
Галина дивилась на те, як поруч спить чоловік. Обличчя спокійне і рідне. Кохане… Розбудити Володимира і поговорити відверто? Але ж тоді її життя розлетиться, наче картковий будиночок. Але й губитися у здогадках і тисячі разів питати у себе одне й те саме їй більше не сила. Як далі бути, адже та ситуація, в якій Галина зараз, вже просто нестерпна. – — Він мене так кохає, усе для мене зробить! – запевнила подругу Поля
Галина дивилась на те, як поруч спить чоловік. Обличчя спокійне і рідне. Кохане… Розбудити Володимира і поговорити відверто? Але ж тоді її життя розлетиться, наче картковий будиночок. Але
Навколо – мій рідний дім, садочок, де ми з сестрою виросли. У будинку – рідні мені люди: мій чоловік, мама й тато всюди, одна бабуся постійно крехче і шаркає, в дальній спальні – інші бабуся й дідусь, дідусь лежить, бабця шкодить кругом, робить такі речі, що ой леле. В мене їде дах, не можу вже так. Сказала батькам про наше рішення, так мама тут таке влаштувала, а тато розуміє
Нас у батьків двоє: я і старша сестра. Але сестра давно заміжня і живе давненько з чоловіком і дитиною в Польщі. Ми з сестрою виросли в чудових умовах:
Я прокинулася о п’ятій ранку з якимось незрозумілим почуттям тривоги і страху (хоча з ними я жила вже три з половиною роки). Встала, походила, заснула до дев’яти. Прокинувшись, побачила сім пропущених дзвінків з клініки, але жодного повідомлення. Ходила колами, поки нарешті не подзвонила маминому лікарю.А о 4-й вечора приїхала Віра, мамина близька подруга, і всі ми поїхали до мами
7 років тому 30 жовтня я прокинулася о п’ятій ранку з якимось незрозумілим почуттям тривоги і страху (хоча з ними я жила вже три з половиною роки). Встала,
Ось, склала вам меню на два тижні поки що, тут все, як мій синочок любить, – я магнітиком прикріпила листочок до холодильника під здивованим поглядом невістки Наді. Ну а що? Богдана треба годувати, як він любить. І ось я заглянула до них серед тижня
Одружився мій син Богдан з Надею місяць тому, переїхали вони жити до Богдана в квартиру, яку йому ми подарували на закінченні університету, але він там сам не жив,
Я в радянські часи працювала багато років у кондитерській, пекла торти. За тими рецептами печу їх і досі, а всі хвалять і беруть у мене рецепти. Ось мої 3 фаворита, знайомі і улюблені всім з дитинства. Найкращі торти всіх часів!
Смак цих тортів багато хто пам’ятає з дитинства. І вони дійсно дуже смачні! За цими рецептами я готувала їх в кондитерській, а тепер поділюся ними з вами. 1.
Чоловікові Петру 62, в нього є інші все свідоме життя, тобто всі 35 років, з моменту нашого розпису. Я завжди розуміла, що я служниця для його батька, суворої матері і для нього самого. Знаю, інша є, але він присягається і каже, що ні на кого мене не проміняє. Вирішили одружити його на мені тимчасово. Так я і залишилася. І ось недавно його нинішня пасія написала мені смс-повідомлення, що вона хоче за нього заміж, а їй трохи за 40
Чоловікові Петру 62, в нього є інші все свідоме життя, тобто всі 35 років, з моменту нашого розпису. Я завжди розуміла, що я служниця для його батька, суворої

You cannot copy content of this page