Назар йшов через парк на обід. Він завжди ходив цією дорогою в улюблене кафе. Сьогодні видався дуже теплий, весняний день, і настрій у Назара був чудовий. Коли він проходив повз фонтан, який розсипав навколо прозорі бризки, то почув звуки гітари. – Назаре! – здивовано вигукнула жінка, подивившись на молодого чоловіка. – Ірина Степанівна! – в свою чергу здивувався Назар. Діти дивилися на них і нічого не розуміли
Назар йшов через парк на обід. Він завжди ходив цією дорогою в улюблене кафе. Сьогодні видався дуже теплий, весняний день і настрій у Назара було на висоті. Коли
– Милий, у нас на хуторі тільки одна вулиця і три автомобілі. Один Гришки-цигана, інший Петра нерозумного, а третій наш. У діда мого щось з ногами стало коїтися, а мені кізок годувати треба. Хто на дальній луг за травою поїде? Місто ваше мені триста років снилося
В автошколі я вчилася з дуже цікавою бабусею. Ну, як бабусею… Років шістдесят їй було. Багато жінок в цьому віці ще ого-го. І на підборах, і з модними
Щойно світанок народжувався над селом, дідусь Пилип брав вудки і вирушав на риболовлю. І так цілий рік. Старого ніколи не лякали примхи погоди. Років п’ятдесят тому він був репресований. А його молоду дружину вигнали з села, разом з немовлям. Він виростив величезний фруктовий сад і пригощав усіх діточок в окрузі вишнею і яблуками. – – Вітаю, діду Пилипе! – привітав старого голова громади. – Ювілей у Вас скоро, пів села прийде. – А ось і подарунок! Зустрічай! – виголосив голова і показав на ворота
Щойно світанок народжувався над селом, дідусь Пилип брав вудки і вирушав на риболовлю. І так цілий рік. Старого ніколи не лякали примхи погоди. У дощ і сніг він
Мілана сиділа в відділі поліції і чекала, коли приїде її батько. Поліцейський зрідка з жалем дивився на неї: треба ж – рідна мати в поліцію здала та в крадіжці звинуватила. За годину до цього мачуха Міланки виявила пропажу сережок. -Мілано! – пролунав її крик по всьому будинку
Мілана сиділа в відділі поліції і чекала, коли приїде її батько. Поліцейський зрідка з жалем дивився на неї: треба ж – рідна мати в поліцію здала та в
Костик стояв і тримав листок в руках. Потім шмигнув носом і повільно пішов на кухню. На кухні було тихо і темно. Мама мовчки сиділа на стільці
– А ось і Костик зі школи прийшов! Ми з Мишком тебе вже зачекалися! – ласкавий голос мами, радісне сопіння трирічного братика, аромат маминих млинців. Як добре з
Мені здається, люди в Україні дуже люблять прибіднятися. Особливо пенсіонери. Я вже десять років живу біля старшого сина в штаті Вашингтон, давно не була на батьківщині в селі, але прилетіла оце два тижні тому
У нас з чоловіком двоє дітей, обоє вже дорослі. Дочка живе в Києві, а син свого часу поїхав працювати аж в Америку, осів там, забрав туди свою дівчину,
Мама любила чисті вікна, але не любила їх мити. Поки ми жили разом, їх мила я. Щотижня. Взимку – тільки всередині, в усі інші сезони – всюди. Я втомилася мити вікна і вискочила заміж. За того, хто не повернутий на чистоті і кому все одно на брудні вікна. Я поїхала від мами жити з чоловіком на його житлоплощі. Мама вередувала, вимагала мене назад, чекала коли я награюся в дружину. – Прийде людина і запитає: «Ви що, самотня?» Я скажу: «Ні, у мене дочка є». Людина запитає: «А чому вона не помиє вам вікна?» І я на той світ від сорому. Вікна – це душа господині. Чисті вікна і смачний борщ
Мама любила чисті вікна і випрані штори. Я її розумію: прозоре вікно – це ілюзія його відсутності і з’єднання з природою. Ніби ось той тополь зовсім поруч –
До закриття магазину залишилося півгодини. На вулиці зіпсувалася погода, поодинокі перехожі бігли додому, їх підганяли пориви вітру. Я дивилася крізь скляні двері на важку синю хмару і думала, як піду додому в одних босоніжках і легкому сарафані. У цей момент в магазин зайшла маленька дівчинка років шести. – Тьотю, а можна я погріюся у вас, – запитала дівчинка тоненьким голоском
До закриття магазину залишилося півгодини. На вулиці зіпсувалася погода, поодинокі перехожі бігли додому, їх підганяли пориви вітру. Я дивилася крізь скляні двері на важку синю хмару і думала,
Святослав мене не ображав, жили без сварок, їздили до батьків, купили дачу, все як у всіх. Нам навіть заздрили, не знаючи, як ми живемо насправді. Коли я через вісім років заговорила про другу дитину, чоловік категорично був проти. Немає нікому ніякого покарання, ті, хто йдуть з родин – живуть собі щасливо
Заміж я вийшла з великого кохання, але любов була тільки з мого боку, і я це розуміла. Я сподівалася, що з народженням дитини все змінитися, але помилилася. Чоловік
Чоловіка друг попросив бути хрещеним батьком його маленької донечки. Нас запросили всією родиною на христини Іванки. Я сказала Жені, що мені нічого вдягти зовсім, ні сукні, ні туфель, адже в мене лише спортивні штани і кеди, а чоловік мені: – Попроси у когось із подруг, навіщо купувати, куди ти потім вдягнеш плаття?
Мені 28 років. У 25-ть у мене було вже двоє дітей, і відтоді я забула про своє власне життя, свої інтереси. Зараз я ще в декреті з другою

You cannot copy content of this page