Як же соромно визнати, що дитина, в яку я вклала всю душу і присвятила все життя, просто нероба. Так, таким виріс мій син. Прикро, і досі не збагну, чому так сталося. Сусідам я розповідаю, що мій Женя працює програмістом вдома, тому не виходить з нашої квартири. Що живе зі мною, тому що залишив квартиру колишній дружині і дочці. Але це все казки для знайомих
Як же соромно визнати, що дитина, в яку я вклала всю душу і присвятила все життя, просто нероба. Так, таким виріс мій син. Прикро, і досі не збагну,
Мені 49 років. Я звичайна жінка. Можна сказати, сіра миша. Неприваблива, не володарка гарної фігури. Самотня. Заміжньою не була і не хочу, тому що вважаю, що чоловіки майже все однакові, їм тільки наповнити черево і валятися на дивані. Я єдина дитина в сім’ї. Ні сестер, ні братів. Є двоюрідні, але я з ними не спілкуюся. Я недобра, цинічна, нікого не люблю. Не люблю дітей. Батьки мої старі живуть в Дніпрі. Вирішила помити холодильник і повикидати всі старі заморозки – пельмені, котлети
Мені 49 років. Я звичайна жінка. Можна сказати, сіра миша. Неприваблива, не володарка гарної фігури. Самотня. Заміжньою не була і не хочу, тому що вважаю, що чоловіки майже
Мені 55, діти виросли, і ми вирішили жити для себе. А тут – його маму забирати. Ну, добре. Коли ми одружилися і з малою дитиною жили у неї, все було на мені: прибирання, готування на всіх, прання і прасування. А тепер вона жаліється сусідам і сестрі, що ми їй посуд немитий лишаємо, вимагаємо, щоб прибрала, картоплю почистила, в Єгипет її не взяли
Ми з чоловіком разом вже 35 років, почали жити і розписалися, коли нам ледве по двадцять виповнилося. Ми орендували квартиру, але народився старший синочок, і ми переїхали жити
Зої подзвонила колишня однокласниця Людмила, сказала: – Через місяць зберемося, шкільні роки прекрасні згадаємо, записувати тебе? Не тягне? Розтовстіла, чи що? Ольгу он теж не тягне, слухай, її так рознесло! Я от ні грама не набрала, ні грамусика! Ой, мало не забула, Володька Тищенко спеціально з Аргентини прилетить, шкода, Ольги не буде, хай би помилувався, у що перетворилася! Пам’ятаєш, ходили, за ручки трималися, не знаєш, чого розбіглися, ні? Ну що, тебе теж не брати до уваги?- Вже бери, – похмуро сказала Зоя, – вже потягнуло
Зої подзвонила колишня однокласниця Людмила, сказала: – Через місяць зберемося, шкільні роки прекрасні, перші кохання згадаємо, записувати тебе? Не тягне? Розтовстіла, чи що? Ольгу он теж не тягне,
Моя історія шлюбу звичайнісінька. Була. Крім однієї маленької деталі. У мого чоловіка був брат-близнюк. І схожі вони були як дві краплі води. Чоловік мій Максим був просто чудовим. Турботливим, дітей любив наших дуже, вдома все робив, що просила. Одним словом, золото, а не чоловік
Моя історія шлюбу звичайнісінька. Була. Крім однієї маленької деталі. У мого чоловіка був брат-близнюк. І схожі вони були як дві краплі води. Чоловік мій Максим був просто чудовим.
Федя зайшов в хату, зняв кепку, не чекаючи запрошення, підсунув стілець і сів, перекинувши нога на ногу. – Ну то що, розписуємося? – запитав він. Федір був впевнений у позитивній відповіді. Федя зайшов в хату, зняв кепку, не чекаючи запрошення, підсунув стілець і сів, перекинувши нога на ногу. За кілька хвилин Любава згадала все своє життя і свою любов до Феді
– Ну то що, розписуємося? – запитав він. Федір був впевнений у позитивній відповіді. Люба прибрала з грубки чавунець, зняла з лави порожнє відро, а на те місце
Станіслава Миколаївна поставила важкі сумки на землю і відкрила хвіртку. Стежка до будинку. Погладити Тузика – безпородного, але відданого. Завернути за ріг будинку. Двері, лавочка, на ній хлопчиксидить. – Мамо, ну нарешті. Ми з Тарасиком тебе зачекалися. Давай сумки занесу. Все поясню. Тарасе, ходімо! – Олег обняв матір, взяв сумки і зайшов в будинок. – Не піду! Я до мами хочу! – насупився Тарасик. – Мамо, тут така справа. Оля в лікарні. Тарасика залишити ні з ким. Доглянеш? – Я знаю, хто Ви. Мама каже, що Ви – погана, – насупився хлопчик
Станіслава Миколаївна поставила важкі сумки на землю і відкрила хвіртку. Стежка до будинку. Погладити Тузика – безпородного, але відданого пса, який сидить на прив’язі біля будки. Завернути за
– Ну, розлучення так розлучення… – відповіла я на закиди чоловіка і відчинила дверцята шафи з одягом – Допоможи мені речі зібрати! – Сама збирай… І собаку свою не забудь! – гаркнув чоловік з кімнати. – Ось на маму подивись свою – прокричав чоловік, – Це ж прямо втілення. Живе визначення цього слова! Тут він згріб весь мій одяг з шафи і викинув в під’їзд. Минуло 20 років. Нещодавно він заявився, з букетиком, миритися
– Ну, розлучення так розлучення… – відповіла я на закиди чоловіка і відчинила дверцята шафи з одягом – Допоможи мені речі зібрати! – Сама збирай… І собаку дурненьку
Дзвінкий дитячий голосок дзвіночком долинув до Марії: – Бабусю, поглянь, поглянь на тітоньку! Смішна яка… Марія напружилася було, але потім втомлено видихнула – що вже вдієш. Бабуся відповіла дитині: – Міланко, дитинко, всі ми різні, ніхто собі личко, волоссячко, ручки-ніжки не вибирає. Все це нам Боженька дає. – Тьотю, ти не образилася на мене? Давай миритися! – і простягнула крихітний мізинчик. – Тому що втратив… Тому що ти мені снишся мало не щоночі
Дзвінкий дитячий голосок дзвіночком долинув до Марії: – Бабусю, поглянь, поглянь на тітоньку! Смішна яка… Марія напружилася було, але потім втомлено видихнула – що вже вдієш. А потім
У серпні Україна очікує на візит Вселенського патріарха Варфоломія
У серпні Україна очікує на візит Вселенського патріарха Варфоломія. Про це повідомив Офіс Президента. “Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак провів зустріч з єпископом Константинопольської православної церкви, митрополитом

You cannot copy content of this page