Цікаво, скільки глава МОЗ Максим Степанов і його колега головний санлікар Віктор Ляшко заробили в січні? Розповідаємо
За перший місяць року січень очільник МОЗ Максим Степанов заробив 74,3 тисячі гривень, а його колега, головний санлікар Віктор Ляшко – 54,5 тисячі. Про це повідомляє видання Слово
І я зійшов з розуму від щастя. Звичайно, я маскувався. Але, скажіть на милість, який мужик буде опускати морквини в жерло соковижималки і знемагати від ніжності? Хто стане триста разів протирати склянку серветкою, перш ніж налити в неї вітамінну рідину кольору «дитяча несподіваність»? Потім, коли все сталося, я почув від матері: “Синку, ну навіщо вам це, ви молоді, ще народите, всі так роблять, головне, ти поки не кажи нікому”. Здивувався, як швидко мати позбавила імені ще вчора улюблену невістку
…Ніяких сумнівів: чотири тижні. Значить, залишилося чекати близько восьми місяців, плюс-мінус. А потім з’явиться на світ він або вона. Я, звичайно, заявив, що народиться хлопець. А кохан наморщила
Сім років тому ми з чоловіком справили весілля. Власного житла у нас на той час не було, а я вже чекала дитинку, тому довелося жити з моїми батьками. З нами жила ще моя старша сестра, незаміжня, і в цьому вона чомусь звинувачувала мене. Вона говорила, що я не повинна була виходити заміж першою, поки не вийде вона, це якесь народне повір’я, в яке вони свято з мамою вірять. Батьки не могли мені пробачити, що я народила дитину через три місяці після весілля, і нібито цим зганьбила їх і сестру перед усіма знайомими і родичами. Коли народилася дочка, сестра скаржилася, що не висипається, мама сердилася, що мій чоловік мало уваги приділяє дитині. Через те, що я була вдома, вся домашня робота була на мені. Всі хотіли приходить ввечері на все готове
Сім років тому ми з чоловіком справили весілля. Власного житла у нас на той час не було, а я вже чекала дитинку, тому довелося жити з моїми батьками.
Ну не можу я довго, більше двох годин, у свекрухи в квартирі знаходитися, а вона й чоловік ображаються. Моя мама, хоч їй і 73 роки, чистюля, а у свекрухи кругом пил, старечий запах, підвіконня місяцями не протерті, раковини – те саме, посуд, банки якісь тиждень немиті можуть лежати, хоча вона сама живе, невже важко тарілку після себе одразу сполоснути?
Ми з чоловіком живемо в тому ж самому місті, що і мої батьки, і його мама. Тільки ми в центрі, а вони в передмісті. Діти наші вже дорослі.
Якщо приблизно підрахувати, з 10 років шлюбу,чоловік 8 років пропадав у якихось поїздках! Потім я дізналася, що могла їздити з ним в ці поїздки, тому що інші дружини спокійно їздили зі своїми чоловіками, його друзями. Мене ж він не брав. і ось настала моя черга. Мені 36 років, я приваблива. Що, рідненький, не подобається? Мамі й тату твоїм не подобається? А мені тепер все одно, я навіть розлучення не боюся, хоч і люблю Назара. Знаю: сама не залишуся
Мені 36 років. Я заміжня 10 років, є спільний син з чоловіком, йому 8 років. З чоловіком познайомилися 11 років тому, закохалися, стали жити разом, потім він зробив
Побачивши в його телефоні чеки грошових переказів чоловіка, я остовпіла. А як же наша родина? Чому всі його гроші йдуть на утримання його мами-тата-брата, а я оплачую наше життя, комунальні, їжу, одяг, відпустки. Апетит його сім’ї виріс неосяжно! Чоловік купив їм машину, поміняв техніку в будинку. Їм захотілося новий гарнітур, який вони побігли з радісними посмішками купувати. Чоловік зявив мені, що нам треба економити, і чому я не порадію новим меблям його рідні!
Ми з чоловіком живемо разом 15 років, є дитина. Обоє працюємо.  Але мене не влаштовує, що чоловік забезпечує своїх батьків і свого молодшого брата, який живе з ними.
Моя мама – без спадщини, свого житла. Ми все життя з мамою знімали квартири, переїжджали з однієї на іншу. І ось мені пощастило вийти заміж за хорошого човіка. Спочатку моя мама зняла кімнату в комуналці і сказала, що на цю кімнатку їй грошей вистачає. Потім переїхала до нас. Чоловік казав, що вона на роботі за хворими прибирає, а потім цими руками їжу готує, став дорікати мамі, що вона варить свої брудні халати з лікарні в каструлях, в яких ми обід варимо. І тепер мама наполягає, щоб я розлучилася і знову знімала з нею квартиру
Моя мама – без спадщини, свого житла. Заміжня вона не була, народила мене від якогось хлопця, який був у відрядженні в нашому місті. Ми все життя з мамою
У мого тата батьки – селяни, вони – мої бабуся и дідусь, і я маю їх любити, попри все. Але ніяк не виходить, і на це є причини. Мені дуже шкода тата. У моїх бабусі и дідуся три сина. Мій тато – середній з братів. Жили вони в селі. Скільки себе пам’ятаю, жодних вихідних мій тато не проводив вдома з нами, зі своєю сім’єю. Тато отримує зовсім невелику зарплату. Ще й у мами на це гроші просить. Бабуся, звичайно, це не відшкодовує, її ця сторона питання взагалі не цікавить. Аби город був посаджений!
У мого тата батьки завжди жили в селі. Вони – мої бабуся і дідусь і я маю їх любити, попри все. Але ніяк не виходить, і на це
Цей лист ти ніколи не прочитаєш. Тому що я його ніколи тобі не надішлю… Чомусь вважається, що хлопчики переживають набагато гостріше, якщо батько йде з сім’ї. А дівчатка … У них мами є. Я, напевно, «неправильна» дівчинка. Мені важко думати про це досі, хоча я давно стала дорослою. Ти пішов від нас з мамою, коли мені було п’ять. Ти хотів, виявляється, хлопчика, сина. Запахи, раніше такі рідні, зникли разом з тобою. Я росла, купила машину, квартиру
Цей лист ти ніколи не прочитаєш. Тому що я його ніколи тобі не надішлю… Чомусь вважається, що хлопчики переживають набагато гостріше, якщо батько йде з сім’ї. А дівчатка
Дідусь добрий і старенький, мама красива і сумна. Вона багато працює, любить Софію Ротару і мене. Іноді ввечері гладить по голові: «Ех, синочку, ось виростеш великим, якби не став, як твій татусь». Я киваю головою – мовляв, добре, не буду… Тата я не бачив ніколи. Напевно, його звали Сашком: недарма ж я Кирило Олександрович. Ми і без нього добре живемо, дружно, але іноді мені прикро, що без тата. Особливо, коли вчителька каже: «У нас двоє з неповних сімей, Кирилко і Марійка!». А красуні і розумниці стають нічний безсонням, колючими безсилими сльозами. Знаєш, про що я мрію, Настю? Щоб у тебе раптом разом не стало всемогутнього тата
Я Я живу в червоній п’ятиповерхівці, Настя – у білій цегляній висотці, ми сусіди. У неї молоді батьки, є молодший брат і кумедна собачка Кузя. Настя красива дівчинка

You cannot copy content of this page