Мама з татом в свої 60 нічого не хочуть міняти. – Ми вже старі. Нам нічого не треба. – Пів року тому привезла їм шампуні, бальзами, пахуче мило, і ще всякі дрібниці. Недавно приїхала в село, і випадково відкрила дверцята в шафі, а там, сюрприз, все запаковане стоїть і пилякою припадає. – Та нам не треба! – Мам, ну мені ж не дуже приємно це бачити! Я ж для вас стараюся. Це саме було і з путівкою до Моршину. – Куди нам старим в таку красу їхати
Мама з татом в свої 60 нічого не хочуть міняти. – Ми вже старі. Нам нічого не треба. – Пів року тому привезла їм шампуні, бальзами, пахуче мило,
Ми завжди, як і всі колись в селах і містах, накривали “багаті” столи на кожне свято. Мама два дні не відходила від плити. Тато біля столу клав дві табуретки, на які клалась дошка, і на неї могло сісти людей 5-7. Тоді було живе, справжнє спілкування. Вже такого не буде. І не варто зберігати в будинку гори посуду, подушок, величезних каструль. Це пройдений етап. На жаль!
Ми завжди, як і всі колись в селах і містах, накривали “багаті” столи на кожне свято. Мама два дні не відходила від плити. Тато біля столу клав дві
Наше знайомство з батьками Всеволода було заплановане на велике церковне свято. Я приїхала на дачу, де мене вже всі чекали, на таксі. По дорозі прикупила фруктів, цукерок, та “червоненького”, ну, щоб не з порожніми руками. “Біля плити” господарював мій наречений. Я ще так зраділа, така гордість з’явилася. І тут ми всі сідаємо за стіл. Всеволод на величезній тарілці голубого кольору приніс запашні стейки. Мене хватило на пів годинки
Наше знайомство з батьками Всеволода було заплановане на велике церковне свято. Я приїхала на дачу, де мене вже всі чекали, на таксі. По дорозі прикупила фруктів, цукерок, та
Навіть коли в мій дім прийшла невістка, я не здавала позиції, і була в домі єдиною господинею. Та дуже швидкими темпами Віра стала мене витісняти. Спершу мене “притіснили” у ванній. – Де всі мої баночки-скляночки? – Так, як ви ними користуєтесь, ось тут, у куточку. – Я виправила ситуацію. Та згодом все стало повторюватися. Я прогнала цю мадам з будинку, і дуже цьому рада. Мій синок заслуговує кращої
Навіть коли в мій дім прийшла невістка, я не здавала позиції, і була в домі єдиною господинею. Та дуже швидкими темпами Віра стала мене витісняти. Спершу мене “притіснили”
Двері я відкрила тремтячими руками. Марічка мене обіймала, а мої очі дивилися на нього. Максим їй в батька годився, але чого я буду когось судити, сама в схожій ситуації. На деякий час ми залишили чоловіків на одинці, а самі пішли за фруктами. – Мамо, твій Віталік по роках більше підходить мені, а мій тобі!, – я й сама це розуміла, і щось в середині мене дало знак. – Мам, спершу ваше весілля відгуляємо, а потім і наше з Максимом
Двері я відкрила тремтячими руками. Марічка мене обіймала, а мої очі дивилися на нього. Максим їй в батька годився, але чого я буду когось судити, сама в схожій
Я ніколи б не подумала, що призначу рідну маму у пансіонат для літніх людей. Та, на жаль, вибору у мене немає. Завдяки її підтримці я виховала свого синочка без батька. Згодом я вийшла заміж, і подарувала чоловіку ще й донечку. Мама ж відмовилась від свого щастя, заради мене. І ось тепер, коли лікарі сказали, що мама проживе ще багато років, але в такому стані, в якому вона  зараз знаходиться, мені стало не по собі
Я ніколи б не подумала, що призначу рідну маму у пансіонат для літніх людей. Та, на жаль, вибору у мене немає. Завдяки її підтримці я виховала свого синочка
Ми з мамою і дідусем були в гостях у моєї тітки, як сьогодні пам’ятаю, в неї був ювілей. Всі веселилися за столом, а тут хтось попросив мене заспівати. Я так запишалася собою, після “концерту” мені всі аплодували. Дідусь пригорнув до себе, і навіть сльозу пустив, адже це він навчив мене так гарно співати. Та мама по дорозі додому стала мене “повчати”: Для чого все це було? Мені так соромно! Я ледь під землю не провалилася
Ми з мамою і дідусем були в гостях у моєї тітки, як сьогодні пам’ятаю, в неї був ювілей. Всі веселилися за столом, а тут хтось попросив мене заспівати.
Я вже під’їжджала до будинку, як подзвонила Валентина Іванівна. – Де ти була? Мені Тарас телефонував, питав, чи не знаю я часом, де тебе носить всю ніч. Я не розгубилася, сказала, що ти зі мною, що погано себе почувала, а ти мене підстраховувала. – Я ще здивувалася, з якого це дива свекруха стала мене вигороджувати. І тут на вихідні ми поїхали до неї в гості, а вона мене так в сторону відвела, і шепче на вухо
Я вже під’їжджала до будинку, як подзвонила Валентина Іванівна. – Де ти була? Мені Тарас телефонував, питав, чи не знаю я часом, де тебе носить всю ніч. Я
У нас з чоловіком трикімнатна квартира, і дві дочки, які вже вийшли заміж, але й надалі продовжують жити у нас зі своїми половинками. В нас не квартира, а звичайнісінький гуртожиток. Щоб у ванну попасти, треба чергу займати. Те саме з кухнею, вечеряють усі по черзі, оскільки дев’ять чоловік там просто не сядуть. І ось недавно Оксана і Меланія придумали вихід. – Продаємо цю, і купляємо всім по квартирі. – Тільки нам за ці копійки нічого не світить
У нас з чоловіком трикімнатна квартира, і дві дочки, які вже вийшли заміж, але й надалі продовжують жити у нас зі своїми половинками. В нас не квартира, а
Зрідка дочка з зятем давала гроші на продукти. Але весь час повторювала, що в них зовсім не вистачає грошей. – Мамо, коли Мирося влаштувалася на роботу, ти з неї грошей не брала на їжу, – обурювалася Уляна. – А я чому мушу віддавати? Хотілося перенести холодильник у свою кімнату та повісити замок. Але там і так тісно було двом жити
І як тобі з цим живеться!, – сказала по телефону Наталя. – До тебе так не ставилися! До кого ж звернутися рідним дітям, як не до матері? Якби

You cannot copy content of this page