Того дня зателефонувала свекруха і повідомила погану новину, що в селі, пішла з життя її мама. – Я ще встигну на останню маршрутку, – сказала заплакана Ярина. – Надіюсь, ви впораєтесь тут без мене. – Так, звичайно, люба. Їдь і не хвилюйся. Ми з Оленкою дамо собі раду. – Хоча на душі у Андрія було дуже важко, щось недобре він відчував. Хвороба підступала дедалі більше
Андрійко народився здоровим та мужнім хлопчиком. Батько тішився – помічник мені росте, а мама все голубила, та розказувала казочки, де принц і принцеса жили довго і щасливо, і
– Нічого, нічого! Ще знайдеш ти своє кохання. Ти ж не вагітна? А ось моя дочка вже скоро народжувати має. Не віриш? Катрусю, а ну вийди но дитино! З автівки вийшла тендітна дівиця, а поперед неї живіт, десь так, на місяців сім- вісім. – Олі мало земля не рухнула з-під ніг. Так соромно дівчині, ще ніколи не було. Сам Антон розвернувся, сів в автівку, і поїхав до другої женитися
Того дня Оля задумливо пила каву в одній із львівських кав’ярень. – Яке все-таки життя цікаве. У кожної людини своя доля. З самого ранку, люди один перед оного,
Через два місяці знайомства ми з Степаном вже мріяли про донечку і сперечалися, як її назвемо. Але від лікарів наче громом прогриміло: “Вам не дано стати мамою”. Через деякий час ми таки розбіглися, а через місяць я дізналася, що в мені б’ється крихітне сердечко
Через два місяці знайомства ми з Степаном вже мріяли про донечку і сперечалися, як її назвемо. Але від лікарів наче громом прогриміло: “Вам не дано стати мамою”. Через
– Мамо. Ти коли гроші мені віддасиш, які я тобі зичила? – сказала Марічка. – Гроші? А я й не знала, що їх віддавати потрібно. Підійшла жінка до шухляди, вийняла свої збереження, та й віддала все до копійки дочці. – Мамо, ти вибач, але в нас справді немає, а в тебе господарка, поїдеш на базар, яєць продаш, і знову собі наскладаєш. На наступний день поріг Галининої хати переступила і Ярина з сім’єю
Яринка була пізньою і єдиною дитиною в Ірини та Богдана. Батьки леліяли свою квіточку. Хотіли, щоб все в неї в житті склалося добре. Жила сім’я в мальовничому селі
Коли мама вперше побачила Ростика, він їй сподобався. На радостях я сервірувала стіл, не підозрюючи, що мене чекає через хвилину. І тут мама, побачивши всі пакети, які ми привезли, почала голосити на всю хату. Я намагалася її заспокоїти, пробувала перевести все в жарт, але маму вже не можна було зупинити. Мені було так соромно, що вона це говорить в присутності майже незнайомої їй людини, що я просто вирішила піти
Хтось ще був у такій ситуації? Як переконати маму, що я роблю правильно, і ніякого “чорного дня” в мене не буде? Я живу одна, добре заробляю, зустрічаюся з
Я просто не розумію, чому до цього часу не знала про цей рецептик. Якщо ви відкрили холодильник, а там лежить капуста, беріться за роботу. Дуже смачно!
Я просто не розумію, чому до цього часу я не знала про цей рецептик. Якщо ви відкрили холодильник, а там лежить капуста, беріться за роботу. Дуже смачно! Всім
Одного дня Нестор прийшов додому і сказав, що його друг збирається їхати до Чехії, і набирає бригаду. Платять там добре. Тому він  довго не думаючи, зібрав речі. – Ти мені тут за дітьми гляди, я гроші висилати буду. І ще, щоб дурниць ніяких не робила, ти ж знаєш, у мене тут скрізь свої люди є, все мені доповідять. Перші місяці Нестор, як і обіцяв, гроші висилав, а далі все рідше та рідше
Наталя, ще будучи школяркою, закохалася у Нестора. Не зважала вона тоді і на різницю у віці, яка складала майже десять років. Хлопець він ставний, чорнявий, великі карі очі,
Ще п’ятої не було, як Тарас піднявся з ліжка на рівні ноги. Щось йому штрикнуло в серці. Побіг на кухню, зробив собі кави, вийшов на ґанок, і зашипів цигаркою. – Скоро вже моя Галя повинна повернутися з заробітків. І чого її туди так тягне. Ніби й не бідуємо. Син дорослий, сам на себе працює, навіть нам допомагає. Ну і скажіть, для чого їй та Польща здалася. Але ж ні, там наче медом помазано
Ще п’ятої не було, як Тарас піднявся з ліжка на рівні ноги. Щось його штрикнуло в серці. Побіг на кухню, зробив собі кави, вийшов на ґанок, і зашипів
Все почалось з першого дня, як тільки мене виписали з пологового. Їм не сподобалося, що я у них не просила жодних порад, а найголовніше, не спитала, як же мені назвати свою донечку. Справа в тому, що ми з чоловіком заздалегідь домовились, що спершу глянемо в календар, якщо ніякого свята не буде, то тоді вже будемо підбирати. Перший час батьки навіть відговорювали нас від цього імені. Казали, що так тепер ніхто не називає, що з дитини сміятися всі будуть. Але ми з чоловіком не зважали, і стояли на своєму
Не знаю, як ужитися зі свекрухою, свекром і старенькою бабусею? Живемо з чоловіком і тепер уже з маленькою донькою, якій скоро виповниться два рочки. Так, як у мене
В неділю були Зелені Свята. Ірина часто ходила в церкву, та цього дня вона переступила поріг, для зовсім іншого. Ставши навпроти свічника, на якому горіли свічки, за душі предків, Ірина перехрестилася і зі сльозами на очах просила у Бога забрати цю дитину. – Ми не дамо собі ради з двома дітками… – десь далеко в душі, час від часу гомоніла фраза
Ірина поралася на кухні. Любила вона почастувати свої рідних смаколиками. Хоча в той день, як і попередні, почувалась не дуже добре. – Дивно, літо, на городі та в

You cannot copy content of this page