iBilingua

Я купила собі і дітям путівку на відпочинок до Греції, бо відчула, що пора. Василь ніяк не відреагував, а ось свекруха влаштувала нам перед виїздом “бурю”. – Як, ти чоловіка одного залишаєш? Та його хто небудь підхопить, як ти не припильнуєш! Я розсміялася. – Хто підхопить? Та ваш син, якби не робота і рибалка, з хати б не виходив. Про що ви говорите? – І ось тут, сидячи на сонячному пляжі в Греції, я думаю, чи потрібен мені такий чоловік?

Я не знаю, як ми з чоловіком ті десять років прожили і двох дітей

життєві історії 0

Я пішла збирати яблука в сад, а коли повернулась, не застала дітей вдома. Відразу побігла до сусідки, думала, вони пішли до неї. Я гукала біля порога та мене ніхто не чув. Тоді я зайшла до хати і потрапила до великої кімнати, а там на шафі, ви не повірите, виставка з іграшок моїх дітей, які постійно в нас зникали. Стефу я застала сплячою на ліжку, але про “знахідку” посоромилась запитати

Моя сусідка Стефа проживає життя, як то кажуть, не з Богом. В її голові

життєві історії 0

Я в неділю прийшла до дочки і зятя, щоб онучку провідати. З пустими руками не йшла, купила “чоловічка” і іграшку. А у відповідь почула, що все дешеве і не якісне. – Іграшками з такої пластмаси моя дочка гратись не буде! – Додому йшла вся в сльозах. Виховувала я дітей одна, і жилось не просто. Коли Діанка вийшла заміж і потрапила в досить багату сім’ю – лише пораділа. Я ж не знала, що все ось так закінчиться!

В моєму житті стільки всього було, що інколи судячи за пережитим, мені наче сто

життєві історії 0

Моя сестра Віра дружила з Петром, скромним, спокійним хлопцем, який жив без батька в нашому селі. Майже рік вони зустрічалися і дуже мріяли про скромне весілля. Але втрутилися наші батьки і щастя сестри рухнуло. Дядько Василь цей рік тому провів в останню путь дружину, недавно видав доньку заміж. Жалівся батькові, що будинок порожній. Оце було б файно поріднитися, одруживши дітей. А зараз моя дочка збирається заміж. Через два роки у них народився син, але за два місяці малого забрав Бог. Віра написала татові, що хоче повернутися додому

Історія ця почалася у 60-х роках. Моя сестра Віра дружила з Петром, дуже скромним,

життєві історії 0

Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як сказати про це батькам? Адже я так рвалася завжди у велике місто! І ось я в Києві, а радіти тут нічому

Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як

життєві історії 0

Після весілля чоловік сказав: “Миросю, давай поживемо для себе, почекаємо трохи з дітьми”. Олег ніби наврочив. Так ми прожили для себе рік-два-десять… Це дуже багато. Зрозуміли, що не можемо мати дітей. Все змінила розмова з мамою. Було дуже важко. Ми зважували всі за і проти. І прийняли рішення, яке змінило наше життя!

Усі ми живемо заради дітей! Більшість… не говорю зараз про матір – зозулю чи

життєві історії 0

Я вже серйозно думаю, що треба кидати цього чоловіка і шукати бездітного, бо це все мене не надто влаштовує!

Я заміжня. Чоловік має дочку від першого шлюбу. Все стандартно. Віктор платить аліменти, і

життєві історії 0

На весні у нас народився синочок! Раділи усі, та з Борисом щось діялось не те! Почав часто затримуватись на роботі, з’явились нові друзі! Все моє життя пішло “шкереберть”. Борис почав шукати легких заробітків, знову заглядав у чарку, тому й не витримала – подала на розлучення. З новим чоловіком у мене було все: гроші, увага, і, на жаль, ревність і контроль кожного кроку. Завжди мала повертатись додому вчасно, щоб Артура не злити

Що ж не так роблю у житті? Адже долю маю нещасливу! З Борисом ми

життєві історії 0

Вже кілька років я тільки й дивлюся, як мій Остап лежить на дивані, плюхкає насіння, дивиться в екран планшету. Мій чоловік має мити підлогу, посуд, закладати розвішувати прання на балконі, прасувати, зварити борщу чи супу, вареників наліпити, коли треба. Галині Степанівні дуууже не сподобалося, що я за її синочка взялася! Для нього це стало прямо дивиною, він одразу сказав, що він не зуміє

Вже кілька років я тільки й дивлюся, як мій Остап лежить на дивані, плюхкає

життєві історії 0

Ми з чоловіком ровесники, одружені вже 33 роки. У нас є доросла дочка та онук. Тарас вчора повертався з двотижневого рейсу. Я заздалегідь готувалася. Наліпила його улюблених вареників з лівером, голубців зробила, своїх огірочків малосольних фірмових. Чоловік сів за стіл, опустив голову, тяжко зітхнув. – Там дитина, Галю, розумієш? І ставить лише єдину умову

Ми з чоловіком Тарасом ровесники, одружені вже 33 роки. Багато чого в житі пройшли