життєві історії
Мені 35 років, я живу в Європі в успішній країні. Ми переїхали в Швейцарію з батьками, коли я ще був малий. Два роки тому познайомився з дівчиною з
Я пеїхала у Францію 15 років тому. Зараз до нас приїхало багато жінок з дітьми, родин з України, чиї дітки пішли в наші школи. І дуже дивуються. Томк
Я багато років жила в Києві, а мої батьки на Закарпатті. Я у них не була 10 років, бо свого часу між нами виник конфлікт, їм не спообалося,
Ще на самому прощанні з мамою я відчула з боку рідні криві погляди. Вже тоді я розуміла, що буде мені мороки. Але здаватися я не збиралася, і роздавати
Я спершу не хотіла про цю ситуацію молодшому сину розповідати, але якось слово за словом, і я стала в слухавку – ридати. Ну не очікували ми такого від
Чоловік мій звільнився з роботи і заліг на дно, як то кажуть, щоб уникнути фронту. Звичайно, Захар на 15 років за мене старший, я все розумію, не охота
Дочка моя Віолета працювала в Києві перекладачем, і 6 років тому вийшла заміж за француза, виїхала в Ліон. Я щдуже не хотіла виїжджати з України, але лишилася без
Ми живемо на Прикарпатті, в Івано-Франківській області. Останні чотири місяці з нами в будинку ще живуть моя теща з молодшою сестрою дружини – вони переїхали з-під Києва. Жінка
Ось чого я не очікувала від коханого чоловіка – так це того, що він відмовиться купити моїй мамі чоботи. Три роки тому я вийшла заміж за чудового чоловіка.
Коли все це в Україні у нас почалося, я втратила роботу, а квартира моя в дуже неспокійному регіоні. Мені 44 роки, розлучена, діток немає. От і вирішилася: поїду!