життєві історії
“Чоловіка я ніколи не кохала. Мене ж і заміж мачуха видала – сама за руку привела до майбутніх свекрів і залишила. Але життя непередбачуване…” *** Тетяна Федорівна давно
– Наталю! А я тебе одразу впізнала, – сказала мені старенька і згорблена бабуся. Я розуміла, що їй потрібно виговоритися, тому відкривши хвіртку пройшла на їх подвір’я. Маленький
Почну я з того, що працюю в престижному і дорогому ресторані і, відповідно, мені потрібно завжди виглядати, як з обкладинки журналу. Якось, коли прийшла в салон краси на
– Як не соромно! – подзвонила зовиця Ніна, – З тобою так не чинили! Свої ж, хто допоможе, крім матері рідної? Був би живий Льоня твій, він би
Ну дочка, так дочка, подумала я. Для чого зараз це було говорити? Віра Дмитрівна ледь-ледь пережила втрату коханої людини. – Ні, Оленко, все вірно. Розумію я, про що
– Треба було думати перш, ніж заводити дітей, – заявила мені мама. Вона вимагає, щоб ми їй платили за те, що вона посидить з онуками. Моя мама заявила,
Я чекаю дитинку від свого майбутнього зятя і тепер не знаю, що робити. Мені скоро народжувати. Зараз полетить в мене каміння, але серцю не накажеш!.. Ось моя історія.
Між мною і моєю сестрою Галиною дуже велика різниця. Цілих 15 років. Галя народилася у батьків пізно, мамі тоді було вже 32 роки. А мене вона народила в
Катерина Іванівна йшла за онукою абсолютно щаслива. Усмішка не сходила з її обличчя, очі сяяли, а каблучки по тротуарній плитці стукали як в молодості. Причина була: вона нарешті
Батьки вже переходять всі межі, ніколи не думала, що так буду говорити про своїх маму й тата. То їм те, то їм се… Вже так втомили своїми проханнями,