життєві історії
Я маю таку звичку не підіймати слухавку від невідомих мені номерів, але цього п’ятничного пізнього вечора, щось пішло не так. – Мене звати Степан. Прошу, дослухайте до кінця!
Мамо, а як ви жили в давнину? – запитали мене діти за кілька днів до мого 37-річчя. Зараз я і сама не можу точно сказати, як я жила
Я готувала вечерю, як Катерина Максимівна задзвонила Євгену. Він спершу розмовляв біля мене, тому я всю розмову чула на свої вуха. Не розумію, як свекрусі вдається виманювати у
Мама пройшла на кухню, де на неї чекало знайомство з майбутньою невісткою. В той час Олеся при параді мила посуд, який залишився ще з вчорашнього дня. – Ти,
Коли полинув у світле небо дідусь її, бабуся Нюра засумувала, нікому стало її возити на дачу. Та й взагалі сумно їй стало, навіть поговорити нема з ким. Подарували
Дивилася я оце на YouTube ролик, як в’язати подвійну резинку спицями. Мила жінка в трикотажній кофті, красиві шпалери в англійському стилі, зелені оксамитові штори, фотографії в рамках, квітка
Брат мого чоловіка Вадим живе у сусідньому домі, і з моїм Петром працює на одній роботі. Їм обом по двадцять п’ять років, а мені двадцять два. Ми живемо
Я люблю їжачків. Взагалі, звірів, звірят і звіриків. Всяких, навіть щурів, павуків (дуже!) та гадюк (ще більше). Рослини – всі люблю. Бродити лісом. Воду люблю. Плавати в морі,
Вся ця мода на чудернацькі штани та светри, схожі на ті, що ми зп відсутності вибору купували у заповзятливих тіток з картатими сумками на ринку, так само схожа
Ноги самі мене повели в квартиру, де колись жив батько Руслана. Та на подив ключі не підходили. Я постояла ще декілька хвилин, і почула, що хтось іде відчиняти.