Головна

життєві історії

Моя невістка Леся – типова дружина в бігуді. Вона, звісно, у декреті. Коли я мріяла про повернення в Україну з Іспанії, я збиралася жити на свої гроші й для себе коханої. Та невістка вже не соромиться прямо говорити, що їй потрібні гроші, те ще й не якісь там 10 000 гривень.Там такий апетит! Вдома на мене чекали не найприємніші відкриття. За тиждень у онука день народження. Я це чудово знаю, тому зателефонувала синові запитати, чи планують вони щось на цей день і що мені їм подарувати
життєві історії 0
Коли я мріяла про повернення в Україну з Іспанії, я збиралася жити на свої гроші й для себе коханої. Я заслужила! Але з того часу, як я повернулася
Як мені вберегти сина від такого батька, я не знаю, адже живемо ми на одній вулиці і Максимко добре знає, що Олег його тато. Він, як дитина, не розуміє нічого, щиро вірить татовим обіцянкам і завжди чекає на нього. Виїхати в інше місто – я не маю такої змоги. Та й залишатись по сусідству з колишнім, для мене лячно, адже не знаєш чого від нього очікувати. А недавно подруга знайшла рішення, на її думку – єдино-правильне!
життєві історії 0
Коли я виходила заміж за мого Олега, то всі подружки заздрили мені. Олег вмів гарно залицятись до мене, робив мені несподівані сюрпризи, дарував цінні подарунки. Одним словом романтики
Рік я прожила в Німеччині в Кельні і заробила нормальні, скажу вам, гроші. Бо пішла працювати, а не сиділа виключно на виплатах. Але повернулася в Бровари і розповіла на радості про зароблене рідні на свою голову. З простоти душевної хтось за столом з моїх сільських родичів поцікавився, скільки ж умовних одиниць я заробила і відклала. Тим на ремонт треба, той хоче машину поміняти, якраз підвертається майже нова, але, біда – трьохсот євро не вистачає. І кожен частинами обіцяє віддавати
життєві історії 0
Рік я прожила в Німеччині в Кельні і заробила нормальні, скажу вам, гроші. Бо пішла працювати, а не сиділа виключно на виплатах. Але повернулася в Бровари і розповіла
Мені вже 55 років, вінничанка, і тепер я змушена жити з дочкою, її чоловіком та їхніми двома дітьми у двокімнатній досить затісній квартирі. Я сплю у ванній, бо іншого варіанта немає. І я навіть приблизно не бачу якогось шляху, як цю ситуацію можна виправити. Я навіть не розуміла, як мені тоді пощастило. Двійня. Я була дуже щаслива, тому, не роздумуючи, переписала свою квартиру на дочку
життєві історії 0
Мені вже 55 років, вінничанка, і тепер я змушена жити з дочкою, її чоловіком та їхніми двома дітьми у двокімнатній досить затісній квартирі. Я сплю у ванній, бо
На Успіння син з невісткою в гості до мене завітали. Я якби відчувала і котлет насмажила, і олів’є зробила, бульби відварила з квашеними огірками. А вони довго не думаючи, сповістили мені “радісну” новину, що скоро бабою стану. Я ж стала підраховувати, і виявляється, що в той час мій Микола у відрядженні був. Вона за кого нас вважає? Ой, розказувала мені сусідка про її маму. Яблуко від яблуні, називається!
життєві історії 0
Живу я зі своїм чоловіком Володимиром вже багато років, хоч різне бувало, але скажу вам точно, сім’я ми порядна. Якось так сталося, що я перед зустріччю з Володею
Я дуже чекала повернення дочки з заробітку з Італії, де вона провела 15 років, поки ми з онучкою її чекали. І паркан треба міняти, і в хаті давно ремонт треба – я ж думала дочка цим і займеться, будинок вже на ній давно. – Мамо, ми з відпочивальників такі гроші заробимо! Зараз всі в наші Карпати їдуть! Ти в літній кухні житимеш і їм готуватимеш наші страви, а ми зі Златою в місто переберемося, я у Франківську вже квартиру придивилася! В однин з вечорів ми сиділи разом і вечеряли мої фірмові парові вареники, які я наготувала для дочки й онуки, які нарешті були разом, і Василина, заходячи здалеку, розкрила свої плани
життєві історії 0
Розповім тут свою сумну історію, можливо, почую тут слушні поради й отримаю підтримку. Я сама з невеличкого райцентру на Прикарпатті. Тут я виросла, вийшла заміж, народила дочку Василинку.
Приходжу вчора стомлена з роботи, бо понеділок завжди не легкий день – а посеред кухні відро огірків для закваски, але самих великих і старих. Звичайно, що свекруха постаралася! А мене хтось запитав, чи хочу я голову морочити з цим “щастям”? Чому вона їх прогавила й не зібрала, поки молоді були? Зате доньку свою вона не обділила
життєві історії 0
Приходжу вчора стомлена з роботи, бо понеділок завжди не легкий день – а посеред кухні відро огірків для закваски, але самих великих і старих. Звичайно, що свекруха постаралася!
Перед тим, як зробити пропозицію нашій Іринці, Арсен попросив руки дочки і в чоловіка і в мене. Ми поблагословили його рішучий крок. І все б нічого, та освідчуватися він вирішив не в Україні, а в Італії, де вже довгий час живе і працює його мама. Я уявляла, як це буде романтично – біля Колізею. З нетерпінням ми чекали на їх повернення, та повернулася Іринка без каблучки і дуже засмучена!
життєві історії 0
Ми з чоловіком Віталієм, зустрічалися ще зі школи… Разом подорослішали. Разом вступили в університет, а коли завершили навчання, Віталік зробив мені пропозицію. Це було гарно і неочікувано, це
В цей день я дуже погано почувалася на роботі, директор мене відпустив додому. Коли я ввійшла до будинку, то побачила те, чого аж ніяк не очікувала. Мій коханий чоловік тримав в обіймах, ще тоді мою найкращу подругу і куму, а в сусідній кімнаті спала Галинка. Чи зчинила я “бурю”? Та ні, адже розуміла, що моя дочка може прокинутись і про все дізнатись, а цього я аж ніяк не хотіла. Я запропонувала чоловіку зібрати речі і піти, адже жили ми на той час в будинку, який мені дістався від бабусі
життєві історії 0
З чоловіком ми побралися ще досить молодими, вже через рік в нас народилась донечка Галинка. Жили ми окремо від батьків, тому допомагати нам з дитиною було нікому. Коли
Коли молода кинула букет, то він прямо в руки полетів до моєї Оленки. Всі почали плескати. Оленка, та як дитина, почала тішитися. Але не довго тривало це щастя, бо ні з того ні з сього, десь взялась моя Стефа і вирвала їй з рук той букет, віддавши своїй Христині. “Де тобі ще до заміжжя! Перше школу закінчи, а тоді вже про кавалерів думай”. Ясна річ, Оленка розгубилася, вибігла на вулицю і почала плакати, бо все це на людях було, ще й на камеру
життєві історії 0
Поведінка Стефи не просто дивна, а дуже дивна. “А твоя чого той букет ловила? Хіба не розуміє, що моїй Христині то важливіше? Вона ще школярка, а вже про

You cannot copy content of this page