життєві історії
Я народилася на саме свято Івана Хрестителя, 7 липня. Сьогодні мені виповнилося 70 років. Я зробила олів’є, салат з капусти, насмажила кабачків і зварила, вперше в цьому році,
Я все життя мріяла про Італію, от якось з дитинства цікавила мене ця країна. Та все закрутилося як у всіх: школа, університет, заміжжя, двоє дітей. А цікавила можливо
Моя мама незаміжня, батька в мене немає. До 9 років виховувала мене бабуся, а мама їздила в Польщу на гриби. Потім було життя з мамою, її різні чоловіки.
Леся у нас з чоловіком була пізня дитина і я добре знала, що більше дітей у мене вже не буде. Тож навіть лежачи в палаті, ще в досить
Так вийшло, що мого чоловіка виховувала з чотирьох років бабуся. Вона досі є в нашому житті. Ми її дуже любимо і робимо її старість веселішою, як тільки можемо.
Моя кума замість того, щоб привітати з тридцятиріччям, наговорила мені, що я за сильно себе люблю, бо весь час з манікюром, зробленими бровами і без сивини на скронях.
Ось-ось і ми будемо відзначати свято Івана-Купала. Мені чомусь згадалось моє дитинство, таке ніжне і безтурботне і водночас дуже насичене… насичене різними традиціями. Мені 39 років, але як
У мого чоловіка це вже другий шлюб та друга дитина. Історію першого шлюбу я знаю з його слів та зі слів його друзів та батьків. Ну, а фінальну
Я довго думала, але все таки вирішила подарувати сину й невістці квартиру. Хто дітям крім мене допоможе? На сватів в цьому плані нічого сподіватися, живуть у своє задоволення,
Я незаміжня, точніше у розлученні, у мене двоє маленьких дітей і своя двокімнатна квартира, куплена без участі батьків. Батько пішов від нас, коли ми з сестрою ще навчалися