життєві історії
Хочу сьогодні поділитися з вами своєї історію. Може ви розсудите нас з дружиною. Ми одружені вже п’ятнадцять років з Лілею. Вона чудова дружина і мама. Ми обоє працюємо.
Якби ж я знала, чим закінчиться ця історія, я б і словом свекрам не обмовилася. Тепер навіть не знаю, як все повернути назад. В нас з чоловіком квартира
Після розлучення я залишилася без даху над головою. І зробила єдине, що лишалося: поїхала на заробітки. Повернулася два роки тому, зараз будую власний будинок, але мене турбує мій
Мої батьки розлучилися, коли мені було п’ятнадцять, а брату вісімнадцять. Не буду описувати що і як, просто – не зійшлись характерами. Тато мій мав бізнес, який забезпечував нам
Чоловік Маргарити: «Обіцяю, що відтепер двері нашого будинку завжди будуть зачинені перед твоїми родичами». — Їж, кому говорю! – Крикнула на 5-річну внучку Марія Іванівна. — Бабусю, я
Дочці вже 30 років, а вона навіть ще не цілувалася жодного разу. — Сестра, на 6 років молодша, а вже бабусею стала. Не дочекатись мені онуків. Не дочекатися,
Я не проти його дитини, але не в мене ж у домі. – Мови про це не було, – скривджено каже Катя, – рік зустрічалися, три роки разом
Сьогодні вранці сіла випити кави біля вікна – вид на гори неймовірний. У якусь мить ледь не поперхнулася – таке побачила! Та це ж моя Сваха Галька на
Нашому з Олегом сину лише два з половиною рочки. Часи дуже важкі, я розумію, але чоловік не розуміє, що я не можу зараз віддати Захарчика в дитячий садок
Моєму чоловіку 45 років, я від Валери на вісім років молодша. Виховуємо двох синів, вони самостійні, тому, можна сказати, що настав той час, що в нас з чоловіком