Головна

alena

Років мені вже не мало, 55, але схоже, що життя для мене тепер завжди буде сірим і сумним! Все своє життя я допомагала батькам, які живуть в селі, не залишала її в труднощах і випробуваннях. А батьки написали заповіт на будинок на мого молодшого брата, який відразу після закінчення школи поїхав жити далеко, в іншу область, і приїжджає лише раз на рік на тиждень гості. Батьки мої вже старенькі, ми з чоловіком їм 10 років допомагали, доглядали, продукти купували. І ось приїхав мій молодший брат, і  будинок відписали йому.
життєві історії 0
Років мені вже не мало, 55, але схоже, що життя для мене тепер завжди буде сірим і сумним! Все своє життя я допомагала батькам, які живуть в селі,
У нас з чоловіком шестеро дітей, але не зважаючи на це я хочу від нього піти, тобто розійтися з Ігорем. Заміжнє життя моє від початку було не солодким, батьки чоловіка мене не любили, бо в мене не було посагу, адже виростила мене одна мама, я росла в бідній родині. Ігор мені сказав одразу, що хоче двох синів. Але першими народилися чотири донечки, і вже тільки потім – синочки-двійнята. Я видихнула, адже зі своєю головною задачею справилася. Та легше не стало. Недавно ми поїхали нарешті всі разом до свекрів, до мама Ігоря на ювілей, 70 років. І у мене відкрилися очі, я все зрозуміла про те, куди діваються гроші нашої сім’ї. У них – свіжий ремонт, вся техніка нова, від праски до пральної машини, пилосос, міксер, електродуховка, газонокосилка, альтанка нова у дворі – все новісіньке!
життєві історії 0
У нас з чоловіком шестеро дітей, але не зважаючи на це я хочу від нього піти, тобто розійтися з Ігорем. Заміжнє життя моє від початку було не солодким,
Я дуже чекала на онука, у всьому допомагала невістці Златі, поки вона чекала малюка. Живемо ми у сусідніх будинках з родиною сина, можна сказати, що сусіди. І ось народився Сергійко, став підростати. І тепер я зовсім не радію візитам маленького онука, а лишають його зі мною часто. Син на роботі 5 днів на тиждень, а невістка фотограф, і коли у неї є замовлення – півторарічний онук у мене. І це дуже важкі для мене дні і години. Сергійкові вже 1,5 роки, але я ніяк не можу до нього звикнути. Дитина дуже активна і ні до чого не привчена. В квартирі моїй, коли онучок у мене – все догори дном, ніхто мені не допомагає потім все прибрати. Забрали дитину – і пішли. А, ще поїли і гору посуду лишили
життєві історії 0
У мене один син,  Богдан. Ростила я його сама, бо чоловіка рано не стало, а мої батьки і свекри живуть в іншій області. Було не легко, але я
Я вже не знаю, як пояснити цій пані – мамі мого чоловіка, як їсти економно! Можливо ви, прочитавши мою історію, мені допоможете порадами, дуже на це сподіваюся, бо не знаю, як бути. Купуємо продукти ми оптом і по акціям, але виходить така картина: продуктів багато, його мама кличе їсти до нас дітей брата чоловіка, які їдять більше за Женю, приходять на повний день: щодня сніданок, обід та вечеря. Наприклад, частину купованих коробки стегенець, вафель, макаронів свекруха віддає сім’ї брата, насипає повний пакет печива і може з балкона їм скинути пакет котлет чи овочів, щоб я не помітила
життєві історії 0
Я вже не знаю, як пояснити цій пані – мамі мого чоловіка, як їсти економно! Можливо ви, прочитавши мою історію, мені допоможете порадами, дуже на це сподіваюся, бо
Ми то скоро переїдемо від Софії Олександрівни, бо ремонт наш добігає завершення, але я й гадки не маю, що далі робити в плані спілкування з ріднею чоловіка? Адже цей час, що ми живемо у його мами, не був для мене солодким, а зовиці тепер обидві дуже налаштовані проти мене. Переїхали ми, я одразу влаштувалася на роботу і сина віддала до садка. З перших днів життя у свекрухи я зустрілася з недоброзичливим ставленням мами Кості і його сестер до мене і моєї дитини. Мої батьки дуже добре нам допомагають і фінансово, і продуктами. Але тим не менш, готування та прибирання будинку свекрухи повністю лягло на мене. Його мати почала частіше кликати в гості свою старшу непрацюючу доньку, яка жила в нас тижнями. Ніхто мені з прибиранням і готуванням на таку велику родину навіть не збирався допомагати. А тепер ця сестра поселила у Софії Олександрівни свого непрацюючого 20-річного сина на тих самих умовах. Я відмовилася готувати на всіх і тепер я готую тільки на себе, чоловіка та свою дитину
життєві історії 0
Ми то скоро переїдемо від Софії Олександрівни, бо ремонт наш добігає завершення, але я й гадки не маю, що далі робити в плані спілкування з ріднею чоловіка? Адже
Мити підлоги в будинку свекрів я не маю ніякого бажання. У мене взагалі настав час пожити для себе. Свекрам моїм – 92 і 83 роки, свекор старший. Мій Вадим – єдина пізня дитина. Але люди, мені вже самій 51, і я не маю бажання за ними доглядати! Вони все життя жили для себе, допомоги ми від них не бачили. Живемо ми в районному центрі, доглядальницю найняти – і не в традиціях, і не дуже по кишені. А я не маю бажання доглядати свекрів, а Вадим вже сам не справляється. Чоловік хоче, щоб ми перебралися до його батьків і турбувалися про них цілодобово. Продавати свою квартиру, щоб купити спільну з чоловіком поблизу свекрів теж не варіант
життєві історії 0
Свекрам моїм – 92 і 83 роки, свекор старший. Мій Вадим – єдина пізня дитина. Але люди, мені вже самій 51, і я не маю бажання за ними
Чомусь моя свекруха вирішила, що раз ми будемо жити з нею, поки тириває ремонт у нашій новій квартирі, то я буду готувати, прасувати, прибирати. Але я при надії, насолоджуюсь життям, харчуюся правильно і чоловік їсть те саме що і я. Я Тарасу не забороняю їсти мамині страви, якщо вони приготує, але сама я цього не збираюся робити. Ми Галині Вікторівні платимо 5 тисяч гривень на комунальні, мої батьки привозять продукти з огороду і домашнє молоко, мʼясо. Я ж не проти щоб вона готувала з них і їла! Ми живемо третій місяць з мамою чоловіка, але я вже не витримую. Вчора знову до мене з запитаннями: чому нічого не приготувала? Чому не пропилососила? Але у мене до мами чоловіка ті самі запитання!
життєві історії 0
Ми з Тарасом познайомились, коли нам було по 27, але одружуватися не спішили. Ми обоє з небагатих родин, тому вирішили спочатку стати на ноги. Щоб заробити на власне
Так вийшло, що я одружився з прекрасною жінкою. Мою дружину звуть Михайлина, я її дуже кохаю. Але вона не подобається моїм батьками, мама навіть не спілкується з Михасею. Дружину це так засмучує, що вона каже, що ми можемо навіть розійтися через це. А вся справа в тому, що мені 27 років, а моїй коханій 38. Наші батьки приблизно ровесники. Дітей ми поки що не маємо, але плануємо, коли купимо своє житло. Ми з дружиною дуже любимо один одного, живемо на орендованій квартирі. Ми живемо разом вже три роки, одружені офіційно. З моїми батьками живемо за 20 хвилин їзди машиною. Проблема в тому, що моя дружина дуже сильно засмучується через те, що моя мама з нею не спілкується по телефону, не дзвонить першою, а на мене Михася ображається, що я нібито нічого не роблю, щоби щось виправити
життєві історії 0
Так вийшло, що я одружився з прекрасною жінкою. Мою дружину звуть Михайлина, я її дуже кохаю. Але вона не подобається моїм батьками, мама навіть не спілкується з Михасею.
В селище на прохання бабусі я не повернулася, адже поїхала в місто працювати якраз для того, аби її і їх всіх утримувати – особливо бабусю й моїх багатодітних сестер, допомагати мамі. З дитинства я розуміла, що одного разу на мене ляже величезна відповідальність – фінансове утримання своєї сім’ї, оскільки мої сестри мають по 3-4 дітей і і допомогти чимось мамі чи бабусі не можуть, самі ледь кінці з кінцями зводять, постійно в декретах. Сьогодні бабуся заявила, що впустила до себе в квартиру жити чужих людей, які нібито доглядатимуть її. Я з ними говорила, це звичайні хитруни, які ось-ось виманять з бабусі останні гроші і сили. Вони добре влаштувалися і напевно розраховують на отримання частки у квартирі, а може й отримання всього її майна
життєві історії 0
В село на прохання бабусі я не повернулася, адже поїхала в місто працювати якраз для того, аби її і їх всіх утримувати – особливо бабусю й моїх багатодітних
Минулої суботи ми з чоловіком підскочили о 5.30 ранку. Це моя дорога матуся, яка 20 років була на заробітках в Польщі й Німеччині. Тепер це ясне сонечко тут. О 5.30 ранку суботи, коли ми так хотіли виспатися, на подвір’ї щось голосно обговорювали, голоси – чоловічі. Ну і мамин, а як же! Точно! Мама ж вирішила добудувати трохи кімнат до будинку і покликала  місцеву сільську бригаду будівельників. Після придбання квартири в Ужгороді мама зробила чудовий ремонт, обставила сучасною технікою та італійськими меблями. А тепер, виявляється, у нас будуть окремі входи
життєві історії 0
Минулої суботи ми з чоловіком підскочили о 5.30 ранку. Це моя дорога матуся, яка 20 років була на заробітках в Польщі й Німеччині. Тепер це ясне сонечко тут.

You cannot copy content of this page