Головна

alena

У нас зі Станіславом трійка дітей, я в декреті, чоловік тимчасово не працює, живемо зі свекрухою. І як у неї тільки язик повернувся! Мати своїх власних онуків, тобто мене, вона зібралася витурити на роботу, щоб я малечі менше уваги приділяла. Безсовісна. Сама Ольга Петрівна має пенсію помічниці судді, я навіть не уявляю, які то гроші. Свекруха лиш в брендових речах ходить, у неї в кімнаті свій маленький холодильник навіть – я раз заглянула тишком – там такі делікатеси! Ікра червона, сири дорогі, ковбаса елітна. Всадила мене на днях оце на розмову, каже, я маю а роботу йти! Харчуємося ми окремо, тобто Ольга Петрівна їсть у себе в кімнаті, тільки іноді готує на кухні. Та й то вона в основному по кафе й навіть ресторанах їсть, а чого ж, може собі дозволити з такими грошима
життєві історії 0
І як у неї тільки язик повернувся! Мати своїх власних онуків, тобто мене, вона зібралася витурити на роботу, щоб я малечі менше уваги приділяла. Безсовісна. Інакшого слова у
Я вже літня жінка, мені 74 роки і життя, можна сказати, по заду. Коли мій єдиний онук ще навчався в школі, на свій день народження він отримав від мене квартиру. Як я тепер шкодую про той вчинок, ви навіть не уявляєте. Сашко вже третій рік просить мати з’їхати з його помешкання, просить мене допомогти виселити її. Коли настав час, невістка не хоче з’їжджати ще й чоловіка свого нового привела в цю квартиру! Нахабство так і пре. Христина має свою квартиру, де вона і прописана. Але це її не влаштовує
життєві історії 0
Я вже літня жінка, мені 74 роки і життя, можна сказати, по заду. Коли мій єдиний онук ще навчався в школі, на свій день народження він отримав від мене
Я вже два роки мешкаю у Варшаві. Але це вимушена міра, бо сюди переїхала моя фірма. А в Києві я мою квартиру, яку купила сама, хоч мені лише 28 років. Я три роки тому придбала цю квартиру і сплачую іпотеку, мені ніхто не допомагав у цьому. За той рік, що я в ній прожила, я створила там місце мого релаксу, мій затишний світ. Стільки сил було вкладено й коштів! Я категорично не хочу її віддавати в оренду, бо мені кепсько від однієї думки, щоб там хтось чужий чужий жив, спав на моєму дивані, користувався моїми меблями і сантехнікою. Все, після такого я там жити не зможу. Тому я вирішила просто продовжувати вносити платежі й іноді приїжджати і жити там у відпустці, навіть у великі вихідні. І ось щодня мені дзвонить останні тиждень мама. У сестри третя дитина на підході, на оренді вони геть вже змучилися і просто зобов’язана їх пустити у свою новеньку двушку. Інакше я не дочка і знати мене з рідних ніхто не хоче. А ще треба сестрі 10 тисяч гривень на місяць виділяти. Подарувати їм її, а собі збирати на іншу?
життєві історії 0
Я вже два роки мешкаю у Варшаві. Але це вимушена міра, бо сюди переїхала моя фірма. А в Києві я мою квартиру, яку купила сама, хоч мені лише
Я вже не знаю, як мені стелитися і прогинатися перед Катериною Богданівною, мамою мого чоловіка, аби вона в мені людину і гідну особистість побачила й почала поважати!  Наготую на Різдво найулюбленіших її страв, нехай і три дні доведеться біля плити провести! Може, хоч це оцінить! Сама я з дитбудинку, рідні не маю і ось вже чотири роки роблю все, аби свекруха стала мені за матір
життєві історії 0
Побралися ми з Данилом чотири роки тому, у нас підростає 2-річна донечка Софійка. Між нами є кохання, і взаємо розуміння, але я все рівно не можу сказати, що
Дуже хочу в своє селище біля Маріуполя. Зараз живу з дітьми під Києвом, їм дали півтора року тому хороше безкоштовне житло в новобудові, адже у них троє дітей. квартира велика, у кожного своя кімната, навіть у мене. Але мені не затишно. Я не дома. Ніхто мене не розуміє, адже діти й онуки поруч, вільна Україна навкруг. Але я хочу додому, мій дім цілий. Там мій песик і кицька, коза і кури. І речі. Ви не уявляєте, як багато значать речі. Там чоловік у дворі лежить. На Новий рік вже буду вдома
життєві історії 0
Моя вся родина і мої предки – з приазовських греків. Я народилася і прожила все життя в селищі, недалеко від Маріуполя. Там вийшла заміж, народила двох дітей. Дочка
Після повномасштабного вторгнення ми з чоловіком, облишивши маленький бізнес, переїхали з Харківщини в Київ. Я давно про це  мріяла, але, то кажуть, не було б щастя – нещастя помогло. А в столиці мій благовірний два роки провалявся на дивані – не знаходилася йому бажана, бачте, робота. Готував він, на одній сковороді просто змішуючи усе, що завалялося в холодильнику, і чекаючи, що з цього вийде. Гладити одяг я від нього і не вимагала, але він примудрявся його навіть вивішувати неправильно після прання. Тоді я все вирішила розповісти мамі. Його мамі, моїй свекрусі
життєві історії 0
Після повномасштабного вторгнення ми з чоловіком, облишивши маленький бізнес, переїхали з Харківщини в Київ. Я давно про це  мріяла, але, то кажуть, не було б щастя – нещастя
Мене аж тіпає, хоча пару днів минуло! Слів просто нема! Оце мама називається! Я вам зараз таке розповім – на голову не налазить. Пішла кілька днів тому, отримавши пенсію, в супермаркет недалеко від дому, трохи запасів на свята зробити.  І в мене очі з орбіт мало не вистрибнули – побачила, як двоє моїх онуків сидять на підлозі у проході між стелажами і жують кукурудзяні, яке самі відкрили, а невістка моя дорога ходить з кошиком між вітрин і склада покупки. Срам просто. «Настю, дорогенька, може ти не помітила, але твої дітки сидять на холодній підлозі.» – чітко сказала я
життєві історії 0
Оце дожилася, бачила-бачила, але такого ще не бачила! Днями зі мною сталася історія, від якої Мене аж тіпає, хоча пару днів минуло! Слів просто нема! Оце мама називається!
У нашій родині Різдво шанують більше Нового року. І я прийшла розповісти своїй молодій невістці, як треба святкувати, які ми з Оленкою будемо разом готувати страви – адже вона тепер мені за донечку і має органічно влитися в нашу родину. Вона сама з центру України, з-під Києва, але приїхала жити до нас на Франківщину, в квартиру, яку ми подарували сину на закінчення вишу. Прийшла і розповіла все це, з рецептами навіть! Але вона сказала, що вони з Остапом вирішили святкувати з друзями. Я така засмучена, що не знаю, якими словами це описати. Останній шанс – вплинути на сина
життєві історії 0
У нашій родині Різдво шанують більше Нового року. Напевно, вся річ у моїй віруючій бабусі, яка шанувала старі традиції. Вони передавалися з покоління в покоління, їх перейняла моя
Уляна менша від мене, але вже вискочила офіційно заміж – що ж, тепер прислуговуй чоловіку, сама на це підписалася. Я розумніша – живу в цивільному шлюбі, з дітьми не поспішаю. Такі часи неспокійні, які діти??? І ось Уляна всі вуха нам з мамою продзижчала, який у неї чоловік сякий-такий. Пішли ми з мамою побалакати з нею, але Уля мене, щиро кажу, дивує. Олег Улянин, коли повертається з роботи ввечері, зобов’язаний мити посуд, прати свої речі, грати з дитиною. Готувати вона теж не хоче – не панська справа. Мама вирішила, що старі дверцята на кухонних полицях треба поміняти. Мовляв, і скриплять вони давно, та й колір якийсь не такий уже
життєві історії 0
Уляна менша від мене, але вже вискочила офіційно заміж – що ж, тепер прислуговуй чоловіку, сама на це підписалася. Я розумніша – живу в цивільному шлюбі, з дітьми
Напередодні нашого з Дімою весілля свекор сказав мені, що я буду поганою і непокірною дружиною. А все тому, що я перебила його якось за столом у майбутніх свекрів на вечері, щоб відповісти щось своєму нареченому. Сказав, що у мене корона на голові і що чоловік ще згадає його слова. Щоб не виникло конфлікту, я вчинила інакше. Увечері просто підійшла і обняла їх, сказавши що суперечки нам не потрібні і весілля ще попереду. На цьому тоді й порозумілися. На свято з грошима нам допомогли мої батьки, а його просто перестали брати участь у нашому житті, зверталися до нас, тільки тоді, коли це було їм потрібно. На весілля свекри мої до нас не прийшли, подарунка жодного теж не було, з днем весілля привітала лише Дімина мама, написала повідомлення. Коли народилася Марічка, батьки чоловіка раптом відчули, що вони стали бабусею та дідусем. А більше вам нічого не хочеться???
життєві історії 0
Напередодні нашого з Дімою весілля свекор сказав мені, що я буду поганою і непокірною дружиною. А все тому, що я перебила його якось за столом у майбутніх свекрів

You cannot copy content of this page