Головна

alena

Свекруня мені така й видає: – Запропонуй чоловікові яєчню, бо ти – безкоштовна робітниця, маєш мого синочка доглядати! Марина Дмитрівна сказала мені це вранці на кухні кілька місяців тому. Я відповідаю: – Ваш син цілком молодий і повноцінний чоловік, приготує собі сам. – Чоловіків вранці треба годувати, інакше вони шукатимуть, де їх нагодують! Юрко заробляє недостатньо для всіх потреб сім’ї, але трохи більше ніж жінка – тому «на роботі» працюють двоє, а «по дому» – тільки жінка, тобто я
життєві історії 0
Свекруня мені така й видає: – Запропонуй чоловікові яєчню, бо ти – безкоштовна робітниця, маєш мого синочка доглядати! Марина Дмитрівна сказала мені це вранці на кухні кілька місяців
Ми святкували місяць назад мій день народження, 35 років. Свекруня моя це й вчудила. А потім ходить мало не щодня  придивляється до мене – одягла я їх чи ні? Куди такі грубі? На пальці ніг, під шкарпетки? Ну чесне слово. А цими вихідними мама чоловіка помітила в Улянки айфон, передостанню модель ми їй взяли, якраз грошей вистачило мені з продажу того її барахла, яке мама чоловіка мені припіднесла, вважаючи сімейними коштовностями. Наш сімейний бюджет не дозволяв купити дитині такий гаджет, адже він коштує 40-50 тисяч гривень. А потім я стала поганою невісткою, свекруха квартиру перепише на дочку. Через мене мій чоловік такої милості від мами тепер позбавляється
життєві історії 0
Ми святкували місяць назад мій день народження, 35 років. Свекруня моя це й вчудила. А потім ходить мало не щодня  придивляється до мене – одягла я їх чи
Я дочці так і сказала, що або він бере наше гарне родове прізвище “Лисенко”, або про долю в спадку нехай Ліля забуде, все сину залишу. Ну як я буду навіть перед сусідами виглядати, коли в мене по двору “собачки”-онуки бігати будуть? Ще й не особливо породисті, я вам скажу, бо зять там щось таке, з робочого люду. А дочка-собачка – ну за що мені оце все? Добре, чоловік на небесах шість років вже – він би не знаю, як би це сприйняв! Та я не змирюся, це вище моїх сил. Я як почула його прізвище – ледь зі стільця не впала
життєві історії 0
Я дочці так і сказала, що або він бере наше гарне родове прізвище “Лисенко”, або про долю в спадку нехай Ліля забуде, все сину залишу. Ну як я
Я точно не поїду до них той ремонт робити і чоловіку забороню, хоч він цим і займається. Треба – наймайте людей, майстрів і вперед! Ми самі зйомці живемо, збираємо на своє. А свекруха після 10 років італійських заробітків повернулася і приперла нам замість грошей гарбузів, картоплю і моркву з села, свекром і зовицею вирощені. А мені це нащо? Зберігати на балконі, щоб пропало? Та я все на базарі чи в магазин за копійки купляю. Місяць тому Зоя Богданівна повернулася. А в ці вихідні вони зі свекром приїхали до нас в гості
життєві історії 0
Ми з чоловіка познайомились, коли навчалися в обласному центрі в університеті. Сам Рома з села недалеко, я – з райцентру трохи подалі. Почали ми жити, почавши все з
Ми розписалися тиждень тому, гроші зберегли. Але вся сільська рідня – а там пів села – мої рідні, пів села – його, – сказали, що ми їм більше не рідня й можемо дорогу в село забути. Все тому, що ми багаті, живемо в місті, але не нагодували всіх родичів в шикарному міському ресторані, відмовилися платити за власне весілля, а вимагали гроші з батьків, в результаті скасували й саме весілля
життєві історії 0
Ми з чоловіком Костянтином з одного села, зустрічатися почали ще в старших класах школи. Тоді вже знали, що хочемо бути разом, що у нас справжнє кохання. Село ми
Я вже й не знаю, як людям с селі в очі дивитися! Всі однокласниці і подружки моєї дочки вже діток в школу віддали, а моя пустоцвітом ходить, про сімʼю і дітей і думати не думає! Та й кому вона вже треба в 35 років? Я раджу їй вже хоч за Микиту йти, він звичайно на голову нижчий, хата маленька, та й жінка колишня з дітьми – на сусідньому подвірʼї, але хоч не сама би була моя Алевтинка. А казала мені баба, ще коли Аля народилася, що вона дивна буде. Вчитися у виші хотіла, але ми чоловіком відмовили – грошей таких у нас нема, та й навіщо воно для сільського життя?
життєві історії 0
Я людина проста, живу в селі на Волині, село у нас маленьке, далеко від міста, я всього лише кілька разів в житті туди їздила. Все моє життя –
У неї на все одна відповідь: ви живете в моєму домі. 59 років, а гірше від дитини! Це я про маму чоловіка, мою свекруху Валентину Дмитрівну. Втомилася я вже з нею і маю тут почути якісь поради, бо вже сил немає. Людині скоро виповниться 60 років, а така інфантильна – слів нема! Мій чоловік Богдан – її єдиний син. У всьому матусю підтримує і просто щиро любить свою матір. І моя свекруня із задоволенням цим користується. Я сама вже – мама двох дітей. У планах – привести на світ третю дитину. Але у моєї свекрухи інші погляди, іноді я просто в осаді від цього. Ми живемо всі разом, п’ятьох, в одному великому приватному будинку. І мама чоловіка абсолютно не вміє підтримувати чистоту й порядок. Їй більше подобається закритися у себе в кімнаті і поставити телевізор на всю гучність, щоб нас менше чути. Але для Валентини Дмитрівни ці правила не писані. Вона залишає брудний посуд на брудному столі і йде у своїх справах
життєві історії 0
59 років, а гірше від дитини! Це я про маму чоловіка, мою свекруху Валентину Дмитрівну. Втомилася я вже з нею і маю тут почути якісь поради, бо вже
Ось коли я побачила, що у дочки впʼяте круглішає живіт – покликала Дарину на розмову. Вони давно хотіли мою трикімнатну – от я й поклала ключі перед нею на стіл. Сказала, що речі свої перенесу до однушки, а сама поїду в Іспанію, Дарина демонстративно відкинула їх до мене. Та ще одумається
життєві історії 0
Ось коли я побачила, що у дочки впʼяте круглішає живіт – покликала Дарину на розмову. Вони давно хотіли мою трикімнатну – от я й поклала ключі перед нею
Я давно казала Артему, що досить терпіти все це неподобство – ячки, вівсянки. Та син не слухав мене й день у день приходив додому і їв на вечерю водянисту перловку, але якось його терпець урвався і мій си таки пішов із родини, залишив цю жінку, яка не здатна бути господинею. Мало того, моя невістка тим часом ще й була на третьому місяці. Тиждень йому давали їсти лише рідку перлову кашу
життєві історії 0
Я давно казала Артему, що досить терпіти все це неподобство – ячки, вівсянки. Та син не слухав мене й день у день приходив додому і їв на вечерю
Два роки тому ми з Глібом зробили помилку – взяли в кредит квартиру в новобудові. Краще б не оренді жили. У нас діти-підлітки, дуже важко з грошима. Трохи мені допомагає рідна сестра. Дає різні фрукти, м’ясо з села. Вона вийшла заміж за сільського хлопця і давно переїхала в село, і тепер живе, як завжди, хотіла – зі свого господарства. Зібрала я тих продуктів і відвезла мамі разом зі своїми дітьми, щоб побули кілька днів там, а ми з чоловіком відпочили. У мами в холодильнику було дуже дивно: лише дві пачки якихось ліків, велика каструля прокислого супу та цвілий буханець хліба. – Де продукти, які я передала через дітей? Мама показала на морозилку. М’ясо, овочі та навіть пару апельсинів вона поклала туди, щоб не зіпсувалися. А решту виставила на балкон. Навіщо? Ну онуки тепер дуже великі стали і їдять як коні
життєві історії 0
Два роки тому ми з чоловіком ухвалили досить імпульсивне рішення і, мабуть, зробили помилку. Тепер ось розгрібаємо. Справа в тому, що в той час чоловіка підвищили і я,

You cannot copy content of this page