Головна

alena

У мами народився третій онук, і вона нарешті вирішила повернутись. Коли сталося повномасштабне, і мама поїхала за кордон до подруги до Німеччини. Мама виявилася не промахом і досить швидко злізла з соціальних виплат. Коли мама влаштувалася доглядальницею, я чомусь думала, що мама про нас не забуває Так, я заздрю статкам своєї матері! Вона прост в шоколаді, катається, наче сир в маслі і про нас не думає. Дзвонить сьогодні й запрошує відсвяткувати Різдво разом, але я не піду, не хочу навіть дивитись на неї. Різдво – тепле родинне свято, яке треба проводити в колі бажаних і приємних тобі людей. Мама до них, на жаль, не відноситься. Спочатку я себе за це сильно докоряла і намагалася позбутися нав’язливих думок про спадок. Ця її байдужість уже переходить усі межі – робить ремонт в одній квартирі і оформляє на себе іншу! У нас із чоловіком та дітьми м’ясо тільки у вихідні, а в неї ковбаси з Німеччини, сири всякі. У гості покличе – і не поділиться
життєві історії 0
Так, я заздрю статкам своєї матері! Вона прост в шоколаді, катається, наче сир в маслі і про нас не думає. Дзвонить сьогодні й запрошує відсвяткувати Різдво разом, але
Моя рідненька матуся вже втомилася вибачатися і кланятися Маргариті, аби вона повернулася до мене з дитиною! А дружина – ні в яку, вже три тижні сидить на іншому кінці міста у своїх батьків. І що ж такого матусенька зробила? Прибралася у нас і їсти наготувала – вареників, голубців, пиріжків
життєві історії 0
Моя матуся вже втомилася вибачатися і кланятися Маргариті, аби вона повернулася до мене з дитиною! А дружина – ні в яку, вже три тижні сидить на іншому кінці
Прийшла до мене мама і вмовляє зберегти родину. Мені 52 роки. Каже, що розлучитися найпростіше, а треба триматися одне ха одного, щоб не бути самотнім в старості, цінувати сім’ю, не ганьбитися в очах сусідів і дітей. Григорій – та що з нього взяти? Приймай таким, як є – це доля жінки. Мій чоловік виставляє мені претензії, порівнюючи з дружинами колег і взагалі колегами жіночої статі. Вони, виявляється, не такі «зачухані», як я, дружина-домогосподарка. Мої діти повністю на боці батька. Всім у квартирі зрозуміло, хто їх починає  – звичайно, вічно не задоволена я. Хто ця жінка у фартуху, що пахне котлетами? Коли повертається з роботи, він тільки й може, що повечеряти, віднести посуд у мийку, кинути речі кудись у бік стільця і лягти спати. Я ж все складу і приберу, помию. Я мию підлогу кожен божий день, готую різні страви на сніданок, обід та вечерю
життєві історії 0
Розповім свою типову історію. А ви порадьте, що мені робити далі. Маму слухатися й терпіти? Чи прийняти власне рішення – самотність і свобода? Мені 52 роки. Здавалося б,
Їхали ми в Україну, але кожен купував собі квиток сам. Працювала я в Іспанії заради дітей і на старість собі трохи відкладала. Не цуралася посуд і підлогу мити, на полях і в теплицях працювала, а потім в готельному секторі. Про те, щоб зустріти тут кохання, я й не мріяла, та й усі подруги запевняли мене, що іспанці на немісцевих не одружуються. І ось я приїхала разом з Енріке в Україну познайомити його з рідними, дочкою і онукою. Діти зустріли як слід. Вони ж у мене також уже дорослі, працюють. Нас одразу ж повели до кафе, відсвяткувати. Стіл ломився. Було помітно, що до активних прогулянок він не звик, тим більше – під виття сирен. Він сутулився, мовчав і хотів якнайшвидше піти назад, додому. Купив якусь нісенітницю, наче відерце з совком для Міланки, і на цьому все. Енріке навіть не запропонував скинутися на бензин
життєві історії 0
Працювала я в Іспанії заради дітей і на старість собі трохи відкладала. Не цуралася посуд і підлогу мити, на полях і в теплицях працювала, а потім в готельному
Матері її батьки купили хороший будинок, дядьку зробили за свій рахунок дорогий ремонт, збудували гараж. Коли дідусь, якого я доглянула, полинув на небеса, вся організація прощання лягла на мене. Після прощання з дідусем все й почалося. Бабуся вирішила продати машину, але ми з чоловіком її викупили. Суму розділили на три частини. Дізнавшись про це, родичі почали говорити, що я досягла свого: забрала машину, влаштувала все, як треба мені, а тепер претендую на будинок. Дядько намагався переконати бабусю якнайшвидше продати будинок і переїхати до нього, але я втрутилася. Зі святом Миколая ні сина, ні чоловіка бабуся не привітала, хоча зазвичай хоча б передавала привіт
життєві історії 0
Все почалося насправді 18 років тому. Я – перша онука з обох боків. Батьки матері багато приділяли мені уваги. Дідусь пишався навчанням та моїми успіхами. Бабуся підтримувала його
Нарешті мій синочок-захисник у відпустці, навіть новий рік з нами зустріне! Але я маю дуже серйозно з ним поговорити. Як живе невістка – це неприйнятно. Я приблизно підрахувала, скільки вона на себе витрачає грошей! Більше, ніж на дитину! Я живу в сусідньому будинку і щоранку майже до них ходжу, так ви би бачили, чим вона снідає! Я маю сказати сину, щоб він або розлучився, або перерахував зарплату мені, а я Христі видавати буду. І мені, щоправда, щомісяця 10 тисяч гривень дає, але я їх економлю, відкладаю або на допомогу військовим віддаю
життєві історії 0
Ми живемо в Києві – я і родина мого єдиного сина. У Діми є дружина і 5-річний син. Вони живуть в окремій квартирі, на яку я заробила свого
Мені 40 років. У мене немає і не може бути власних дітей. Чоловік пішов до іншої три роки тому, у них вже є малюк. Я ж вирішила більше не виходити заміж і присвятити всю себе роботі і маленькій племінниці Зорянці, донечці моєї молодшої сестри Уляни. Саме цій дитині я віддаю всю свою любов, навіть рахунок на неї окремий відкрила, щоб колись купити їй квартиру. Але сестра не хоче мене бачити на різдвяному святі своєї дочки в садочку, і я це не вперше помітила. Саме цій дитині я віддаю всю свою любов, навіть рахунок на неї окремий відкрила, щоб колись купити їй квартиру. Роботу я маю хорошу, тож щомісяця кладу на ту карту по 5000 гривень
життєві історії 0
Мені 40 років. У мене немає і не може бути власних дітей. Чоловік пішов до іншої три роки тому, у них вже є малюк. Я ж вирішила більше
Я не хочу, щоб чоловік витрачав на них наші гроші! Ну що пилосос важко взяти чи хоч віник? Помити тарілку після себе??? Ну дорослі дівиці, заміж скоро. І хто їх таких візьме? Картоплю елементарно посмажити не можуть! Не знаю, ким і для кого виховувала їх сестра чоловіка. Враження, що взагалі дівчата без виховання росли! Але ж свекруха, у якої ми живемо, верещить: “Мої онуці!”, я їм навіть заувження зробити не можу!  Ще восени в Київ вступили навчатися дві племінниці чоловіка і поселилися у нас. Свекруха просто поставила нас перед фактом: вони будуть жити з нами, навіть не питала моєї думки. Я озвучувала свої претензії свекрусі, розмовляла з чоловіком. Все без толку
життєві історії 0
Ну що пилосос важко взяти чи хоч віник? Помити тарілку після себе??? Ну дорослі дівиці, заміж скоро. І хто їх таких візьме? Картоплю елементарно посмажити не можуть! Не
Півдня я простояла біля плити, навіть сама зголодніла! Мені 53 роки, з чоловіком розлучилися, і, як некрути, а я ще молода і хочу жіночого щастя. Та от тільки чоловіків у нашому селі майже нема, а неодружених і того менше. І хто вони? Або дуже старі, або молоді любителі хмільного. І от намалювався Павло. У мене був лише одни чоловік, досвіду ніякого особливо. Я не сама придумала з ним зійтися. «Допомогли» сільські сусіди. Усі розповідали, як жінці у моєму віці буде далі тяжко одній, тільки коти по різних кімнатах. Ну що, що в нього одна рука не робоча. Запросивши Пашу до себе, я наперед приготувала купу їжі. Не якоїсь там прісної каші, а всього найкращого! Оскільки ми люди дорослі, не хоче стосунків без штампу в паспорті
життєві історії 0
Мені 53 роки, з чоловіком розлучилися, і, як некрути, а я ще молода і хочу жіночого щастя. Та от тільки чоловіків у нашому селі майже нема, а неодружених
Навіть не уявляєте, як я наплакалася за ці три дні! Не можу заспокоїтися, сльози течуть і течуть, сну ніякого нема. Вони ж просто спортили своїм діточкам, а моїм онучатам крихітним, цими іменами майбутнє! Та зараз це ім’я взагалі ганьба, он навіть дорослі не раді, які носять його. Але щоб двох тіток-двійнят одним і тим самим іменем – це вже зовсім! Народила моя невістка Оленка довгожданих діток, хлопчика і дівчинку. А три дні тому син зареєстрував малюків. Вони тепер – “встаньки”! Просто біда. Приїздить додому син і показує мені ці свідоцтва про народження. Я просто отетеріла! Приготуйтеся
життєві історії 0
У мене всього лиш одни син Олександр, Сашко. Так у нас по роду йде – я народила його досить пізно, аж у 34 роки, раніше не виходило. Та

You cannot copy content of this page