Головна

alena

Минулого року у нас народилася донечка Соломійка. І тут моя дружина Леся в декреті вирішила, що я маю їй допомагати. «Допомагати» – означає взяти на себе частину її турбот. Вона чомусь вирішила, що коли я приходжу з роботи, то маю взяти дитину повністю на себе, щоб вона відпочила, та ще й прибрала. А в мене ось сил немає! Я теж хочу поспати. Іди, люба, працюй сама на свої вії
життєві історії 0
Минулого року у нас народилася донечка Соломійка. І тут моя дружина Леся в декреті вирішила, що я маю їй допомагати. «Допомагати» – означає взяти на себе частину її
Обох дітей, сина і доньку, які вже створили свої родини, я вмовляю не народжувати дітей, а жити для себе. Що в світі оно коїться, а в Україні зокрема? А яка екологія? Взагалі не зрозуміло, куди наша цивілізація котиться. Тобто, якраз зрозуміло, і перспективи – не райдужні
життєві історії 0
Ну дійсно, невже обов’язково народжувати дітлахів, продовжувати рід? Вважаю, що в сьогоднішніх реаліях без цього цілком можна обійтися. Так, мені теж хотілося б рідних онуків, але не так,
Жінки, та що з вами в Україні? Чому ви так себе не любите? Я полтавчанка, мені 70, провела більше 30 років в Італії, у всіх трьох дітей по квартирі й машини, чоловік не працює багато років, доглядав усіх наших батьків, а я – фінансова сторона. Минулого тижня приїхала на два місяці у відпустку, зібралися вчора з рідними, кумами і я похвалилася, що на підтяжку лягаю в середу, тут як почалося! Навіть дочки обурилися
життєві історії 0
Я хочу розповісти свою історію і почути думку збоку. Чи справді і ви всі так вважаєте? Я з Полтави, мій чоловік теж. Живемо ми у приватному секторі, у
Мені вже 35 років, я незаміжня, і надії на зміни в особистому житті з кожним роком залишалося все менше. У мене вища економічна освіта, знаю англійську мову і маю дві сестри і племінників, на яких ідуть весь мій час і гроші – квартири, машини. Як тільки дізналися про це мої сестри, так одразу почали мене відмовляти розпочинати стосунки
життєві історії 0
Мені вже 35 років, я незаміжня, і надії на зміни в особистому житті з кожним роком залишалося все менше. У мене вища економічна освіта, знаю англійську мову, але
Моїй доньці Улянці зараз 27 років. Я виховувала в ній чесність, почуття власної гідності, скромність і домовитість. Я ніколи не дозволяла своїй дитині фривольні вбрання, походи на дискотеки, табори відпочинку, ночівлі на дачах, не дозволяла дивитися фільми та відеокліпи, які обдурюють молодь і нав’язують їм легковажну поведінку. А вона так віддячила
життєві історії 0
Моїй доньці Улянці зараз 27 років. З раннього дитинства я виховувала в ній чесність, почуття власної гідності, скромність і домовитість. Усе те, чого не вистачає сучасним дівчатам. Я
Я досі люблю свою маму, всупереч усьому. Ми не розмовляли із мамою близько 12 років. Минулого тижня зустріла її сусідку Уляну, та сказала, що тата вже немає. Я помчала до мами. Стукаю, дзвоню у двері, стою, стою на ґанку. Двері мовчать зачинені, лиш фіранка смикнулася на кухонному вікні. Мамочко, відкрий
життєві історії 0
Я досі люблю свою маму, всупереч усьому. Ми не розмовляли із мамою близько 12 років. Чому? Просто вона виявилася такою людиною, яка не може піти проти свого виховання
Ця неприємна ситуація виникла зовсім недавно, на річниці нашого з чоловіком весілля. Анастасія Степанівна почула, як я в коридорі сказала Денису, щоб він спустився та допоміг своїй матері з речами. Розплакалася, викликала таксі і поїхала назад, до себе. Як тепер розрулити? Він при дітях на підвищених тонах почав мене критикувати. Сказав, що через свої принципи я образила його маму
життєві історії 0
Мій чоловік Денис – єдиний син у сім’ї. Я знала це ще до заміжжя і, чесно кажучи, досить сильно з цього приводу хвилювалася. Звісно, свої емоції я тримала
Двадцять три роки тому я поїхала працювати в Іспанію. Прибирала в родинах, доглядала літніх. А потім вийшла заміж за заможного старшого за мене на 17 років іспанця Хосе. Та я була щаслива, а потім успадкувала його будинок і деякі статки, бо мій чоловік не мав дітей. А тепер діти, які вивезли мою стареньку маму з небезпеки і самі не мають тепер житла, вимагають щоб я продала своє іспанське майно і гроші – їм. Маму, якій вже за 80, можна влаштувати в приватний будинок для літніх людей в Україні, я би змогла оплачувати
життєві історії 0
Двадцять три роки тому я поїхала працювати в Іспанію, подруга покликала. Прибирала в родинах, доглядала літніх. А потім вийшла заміж за заможного старшого за мене на 17 років
У мене вже третій день очі мокрі від сліз! І вона ж знає, що ми на ремонт квартири збираємо, яка була пошкоджена. Жити можна, але дві кімнати в плачевному стані. На 10 днів, поки мені відпустку дали, поїхала я з малим до Тетяни Остапівни в село. Малий бавився, а я на городі і з банками, сподівалася ж на гроші. Нашо мені ці її баночки, куди їх тепер подіти
життєві історії 0
У мене вже третій день очі мокрі від сліз! Розповім, чому, сподіваюся на вашу підтримку, дорогі читачі сайту! Ми з чоловіком і сином живемо в Бучі, маємо там
Дзвонить мені вранці подруга Оля, у нас діти однакові, часто гуляємо разом: – Алло! Привіт! Ходімо сьогодні в басейн? – Ой ні! Я збиралася тобі дзвонити: свекруха повідомила, що завтра приїде. Не зможу піти – складатиму речі на поличках у шафі, як вона звикла, і формуватиму з поліетиленових пакетів трикутники. Підмела на балконі, де стоїть котячий лоток, а свекруха закотила очі і демонстративно взялася прибирати після мене, і так з усім! 
життєві історії 0
Підмела на балконі, де стоїть котячий лоток, а свекруха закотила очі і демонстративно взялася прибирати після мене, і так з усім! Дзвонить мені вранці подруга Оля, у нас

You cannot copy content of this page