Головна

alena

Сім років тому дорога забрала наших з Матвієм батьків, а брата всадила на всю решту життя у візок. Відтоді я тільки й робила, що жила для нього, доглядала і турбувалася про брата. А тепер зустріла кохання і хочу віддати Матвія в спецзаклад, а очі брата сповнені сліз і благання
життєві історії 0
Сім років тому дорога забрала наших з Матвієм батьків, а брата всадила на всю решту життя у візок. Відтоді я тільки й робила, що жила для нього, доглядала
Я вже не знаю, що робити зі старою мамою чоловіка! Макар на фронті, його таким турбувати не будеш, а її – хоч проси, хоч не проси! Жвава, моторна жіночка, допомагає щось. Але за оце її хочеться подалі відправити! І це – на усіх підвіконнях, щоб ви розуміли! Кажу: годуйте їх лише з кухонного! Відповідає – на одному вони всі не вміщаються! Та вона й на вулиці встигає! І ось коли свекруха, яку ми забрали з Херсонщини, освоїлася, так сказати, зовсім, вона таке почала чудити – на голову не налазить!
життєві історії 0
Жили ми з чоловіком Макаром своє спокійне життя в Полтаві, звідки я родом, тут мені свого часу від бабусі залишилася квартира і тоді ще майбутній чоловік приїхав жити
Я дуже розраховувала на те, що молодша сестра Оксана, коли повернеться зі своїх італійських заробітків, купить нам будинок. Вона ж пообіцяла! Але виявилося, що ці обіцянки нічого не варті. Вона лише посміялася і похвалила мою пам’ять та моє почуття гумору. Так я зрозуміла, що довіряти Оксані не варто було від початку
життєві історії 0
Я дуже розраховувала на те, що молодша сестра Оксана, коли повернеться зі своїх італійських заробітків, купить нам будинок. Вона ж пообіцяла! Але виявилося, що ці обіцянки нічого не
Мій єдиний син Олексій пішов від дружини до іншої жінки, якоїсь там фіфи-панночки, я оголосила йому своє рішення: квартира йому не дістанеться, перепишу своє житло на онучку Соломію. Я була дуже впевнена в правильності такого рішення! Але сталося таке, що змусило мою упевненість похитнутися. Я взяла вихідний і цілий день розмовляла по телефону спочатку з сином, а потім і зі своєю невісткою Марічкою. На той момент я працювала в Іспанії. І навіть один день прогулу мені коштував грошей. Весь цей час я працювала і надсилала гроші, але вже не синові, а своїй невістці з онукою. Я покликала внучку до себе ближче, пригостила її якоюсь цукеркою чи шоколадкою і запитала на вухо, чи знає вона дядька
життєві історії 0
Коли мій єдиний син Олексій пішов від дружини до іншої жінки, якоїсь там фіфи-панночки, я оголосила йому своє рішення: квартира йому не дістанеться, перепишу своє житло на онучку
Мені після цього й бачити маму чоловіка не хочеться, і щоб вона з дітьми спілкувалася! Ми так її чекали з Італії, бо вона обіцяли сину на ювілей квартиру. І купила! Але що вчудила – нормальними словами не назвати, тільки епітети на язик просяться!
життєві історії 0
Моя свекруха Марина Вадимівна вже багато років працює і живе і Італії. Поїхала, коли мій чоловік, її молодший син, ще підлітком був. Для початку вона просто допомогла трохи
Живемо ми з чоловіком разом із свекрами, тобто з батьками Паші. Бувають непорозуміння, але в загальному все дуже і дуже непогано. Але вчора я просто отетеріла дещо! Я їй пояснюю, що ціна цього подарунка не перевищує 500 гривень і що я не вважаю це занадто багато. Вона все одно сидить і бубонить і бубонить, що на 5-річну дитину не варто витрачати такі гроші. Кажу їй, що можете внучці нічого не купувати, торт вафельний перемастимо згущенкою – та й досить
життєві історії 0
 Поки що варіанта іншого немає, фінансово не витягнемо. В принципі живемо дружно, бувають непорозуміння, але в загальному все дуже і дуже непогано. Але вчора я просто отетеріла дещо!
Я з таким нетерпінням чекала повернення молодшої дочки з трьома моїми онуками додому в наші Чернівці! Майже рік Тоня з дітьми провела у старшої сестри в Берліні ось нарешті вирішила додому. Але краще б я взагалі не їздила по них на вокзал! На дочку дивитися не можу. Насті й Йохану небо діток не дало. Ніколи не думала, що моя дочка на таке здатна, фу
життєві історії 0
Я з таким нетерпінням чекала повернення молодшої дочки з трьома моїми онуками додому в наші Чернівці! Майже рік Тоня з дітьми провела у старшої сестри в Берліні ось
Я не юна вже, маю 37 років, у мене не має власних дітей, але є двоє племінників і троє похресників. На батьківщині в Україні у мене є коханий, Богдан – офіцер, захисник, а я з лютого минулого оку працюю в Португалії, не сиджу на допомозі для переселенців. Та все зароблене як вода крізь пальці витікає рідним в Україні. 100 тисяч гривень він не отримує, не думайте
життєві історії 0
Я не юна вже, маю 37 років, у мене не має власних дітей, але є двоє племінників і троє похресників. На батьківщині в Україні у мене є коханий,
я батькам не допомагала. Точніше, колись, у дуже ранньому віці я робила спроби, але їм це не подобалося. Не подобалося, коли я мочила водою носову хустку і «до блиску» терла вікна на кухні. «Тільки вчора все відмила, – гірко зітхала мама, – а тепер усе наново! Ішла б ти краще гратися». Не подобалося, коли я мила холодною водою посуд, і він залишався жирним. «Відійди, я краще сама». Не подобалося, коли я сідала ліпити з нею пельмені та «переводила» половину тіста та м’яса. “Не заважай!”
життєві історії 0
Скажу чесно – я батькам не допомагала. Точніше, колись, у дуже ранньому віці я робила спроби, але їм це не подобалося. Не подобалося, коли я мочила водою носову
Ми з Дмитром були разом уже 2 роки. Планували дітей, купівлю нової машини, мріяли про кішечку та собаку. Наступного ранку Дмитро зрозумів, що переборщив, і сподівався, що букетик тюльпанів виправить ситуацію. Мені він сказав, що на роботі стався аврал, шеф зателефонував і терміново викликав до офісу. Я повірила словам коханого. Але щоб переконатися – сховалася під ліжком
життєві історії 0
Ми з Дмитром були разом уже 2 роки. Планували дітей, купівлю нової машини, мріяли про кішечку та собаку. Нас всі вважали ідеальною парою. Жили душа в душу, хоч

You cannot copy content of this page