Головна

alena

Свекруха у мене переселенка, все втратила на Херсонщині. Живе кілька місяців у нас, намагаємося їй у всьому потакати, щоб мала можливість відновитися. Але оце за чим я її застукала – ні в які ворота! Спочатку я зрозуміла, що що щось не так з супом гороховим на реберцях, потім – борщ, Ну а це я її спіймала, як вона виливала мою солянку, в неї вже всі складові були підготовлені
життєві історії 0
Кілька місяців тому, вже цього року ми задрали до себе з Херсонщини маму чоловіка Ольгу Павлівну. Ми пропонували їй до нас перебратися набагато раніше, але вона все не
Мама захотіла познайомитися з батьками мого майбутнього чоловіка, я пішла їй назустріч. Погодилася, щоб ми всі посиділи за одним столом. Майбутні родичі ж, як не крути. Тато теж погодився, а брати відмовилися. Батьки Максима живуть у одному великому будинку. Макс теж пропонував мені там жити. А що, місця там дуже багато: три поверхи. Нас тепло зустріли, запросили на шашлики, за великий та щедрий стіл. І тут почалося. Тато підтримав маму. Він сказав, що йому, та й нам усім, соромно бути з людьми, які так не поважають свою маму та дружину
життєві історії 0
У нас із мамою з дитинства є певні труднощі у спілкуванні. Мама у мене специфічна жінка. Розумієте, вона сильна жінка і хоче, щоб завжди було, як вона скаже.
Раніше ми з Олександром ділили всі сімейні грошові витрати навпіл, нас це влаштовувало, але все змінилося, коли я дізналася, що стану матусею. Він вимагає, щоб я повернулася на роботу, а Улянку, якій зараз 7 місяців, ми віддамо на виховання свекрусі, його мамі, яка вже на пенсії. Оскільки сімейний бюджет тріщить по швах! Я от не готова залишити свою маленьку донечку чужій людині
життєві історії 0
Хочу поділитися з вами своєю ситуацією в житті, а заразом і попросити поради. Справа в тому, що я зараз у декреті. До весілля ми з майбутнім чоловіком довго
Ну я не знаю, як на майбутніх сватів вплинути! Прийшли вони вчора до нас на вечерю, обговорити деталі, де молодята жити будуть. Ну й як так можна??? Кажуть, не на часі, не дамо грошей, вам, мовляв, треба – ви й робіть, у нас інші витрати. У нас єдина донечка-квіточка Божена, це ж раз в житті!
життєві історії 0
Доброго всім читачам дня! Дуже хочу почути думку збоку, тому розповім тут про ситуацію, в кінці ми опинилися. Ми з чоловіком і дочкою живемо в селі Вінницької області,
Моя сестра Віра дружила з Петром, скромним, спокійним хлопцем, який жив без батька в нашому селі. Майже рік вони зустрічалися і дуже мріяли про скромне весілля. Але втрутилися наші батьки і щастя сестри рухнуло. Дядько Василь цей рік тому провів в останню путь дружину, недавно видав доньку заміж. Жалівся батькові, що будинок порожній. Оце було б файно поріднитися, одруживши дітей. А зараз моя дочка збирається заміж. Через два роки у них народився син, але за два місяці малого забрав Бог. Віра написала татові, що хоче повернутися додому
життєві історії 0
Історія ця почалася у 60-х роках. Моя сестра Віра дружила з Петром, дуже скромним, спокійним хлопцем, який жив без батька в нашому селі. Майже рік вони зустрічалися і
Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як сказати про це батькам? Адже я так рвалася завжди у велике місто! І ось я в Києві, а радіти тут нічому
життєві історії 0
Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як сказати про це батькам? Адже я так рвалася завжди у велике місто! І ось
Я вже серйозно думаю, що треба кидати цього чоловіка і шукати бездітного, бо це все мене не надто влаштовує!
життєві історії 0
Я заміжня. Чоловік має дочку від першого шлюбу. Все стандартно. Віктор платить аліменти, і бере Дарину раз на три-чотири тижні. Не часто. Але мене це дуже дратує. У
Вже кілька років я тільки й дивлюся, як мій Остап лежить на дивані, плюхкає насіння, дивиться в екран планшету. Мій чоловік має мити підлогу, посуд, закладати  розвішувати прання на балконі, прасувати, зварити борщу чи супу, вареників наліпити, коли треба. Галині Степанівні дуууже не сподобалося, що я за її синочка взялася! Для нього це стало прямо дивиною, він одразу сказав, що він не зуміє
життєві історії 0
Вже кілька років я тільки й дивлюся, як мій Остап лежить на дивані, плюхкає насіння, дивиться в екран планшету. Мій чоловік має мити підлогу, посуд, закладати  розвішувати прання
Ми з чоловіком ровесники, одружені вже 33 роки. У нас є доросла дочка та онук. Тарас вчора повертався з двотижневого рейсу. Я заздалегідь готувалася. Наліпила його улюблених вареників з лівером, голубців зробила, своїх огірочків малосольних фірмових. Чоловік сів за стіл, опустив голову, тяжко зітхнув. – Там дитина, Галю, розумієш? І ставить лише єдину умову
життєві історії 0
Ми з чоловіком Тарасом ровесники, одружені вже 33 роки. Багато чого в житі пройшли разом і пережили, побачили. Як у всіх – і хороше було, і не дуже.
Наша щаслива родина не тішить матір чоловіка. Радість за щастя та благополуччя єдиного сина перемагала заздрість до мене, як до успішнішої в особистому житті жінки. Я зрозуміла, що хороших взаємин нема чого чекати, але тішило те, що житимемо ми окремо від мами чоловіка, у мене своя квартира. моя. Мама сказала, що так буде ще гірше, адже я не буду присутня при їхніх розмовах
життєві історії 0
Це може здатися дивним, але наша щаслива родина не тішить матір чоловіка. Радість за щастя та благополуччя єдиного сина перемагала заздрість до мене, як до успішнішої в особистому

You cannot copy content of this page