Вчорашні події у центрі Вінниці та його наслідки, людські втрати, а також реакції росіян на ці події, змусили мене задуматися про тлінність всього сущого. Уявіть собі картину: йде мама з коляскою, з маленькою дитиною, у справах,
Вчорашні події у центрі Вінниці та його наслідки, людські втрати, а також реакції росіян на ці події, змусили мене задуматися про тлінність всього сущого. Уявіть собі картину: йде
Мені вже 38 років. Чоловіка і дітей поки що нема. І ось нарешті, коли тимчасово переїхала в Ужгород, я зустріла гідну людину, Ореста. Він молодший за мене на 10 років, зробив пропозицію, хоче діток. А вчора познайомив зі своїм рідним старшим братом Глібом. Тепер не знаю, як і бути, дуже ніяково
Мені вже 38 років, звуть Галина. Чоловіка і дітей поки що нема. Весь час я навчалася, потім створювала бізнес.,далі доглядала батьків – ніколи було приділяти час особистому життю,
Я оце дивлюся, що їсть моя невістка Настя, яка зараз з трьома дітьми під моїх дахом, а син служить, і мені лячно стає, в мені зародилися певні недобрі сумніви. Може, сину Максиму подзвонити і спитати у нього? Але не хочеться його відволікати такими турботами, адже дитина моя зараз недалеко від Миколаїва
Я оце дивлюся, що їсть моя невістка Настя, яка зараз з трьома дітьми під моїх дахом, а син служить, і мені лячно стає, в мені зародилися певні недобрі
Я залишилася жити у Ніни Михайлівни, до моїх обов’язків входило приготування сніданку та обіду, і щоденне вологе прибирання вечорами, а у вихідні вже прибирання генеральне. Виїхавши зараз з рідної домівки у Львів, вирішила підробити в одному багатому будинку домробітницею
Ще у студентські роки мені довелося жити в самотньої літньої жінки, звали її Ніна Михайлівна. Вона не була моєю родичкою, просто колишня колега нашої викладачки, яка теж колись
Справа в тому, що свекор подарував нашій доньці Мар’янці золоті сережки, але вони не дитячі, а дорослі, і їй вони ще завеликі. Я вирішила їх трохи сама поносити. І ось одну я загубила, не знаю, як і де, але вдома нема, все перешукала вже. Подзвонив чоловік увечері – він зарпаз захищає Україну – я йому сказала, що я загубила одну сережку. Він розсердився
Мені 30 років. Я одружена, є донька. Справа в тому, що свекор подарував нашій доньці Мар’янці золоті сережки, але вони не дитячі, а дорослі, і їй вони ще
У мене двоє синів: старшому 34 роки, молодшому 13. Життя цікава річ, були й злети і падіння. Є у мене й рідня. Мати, батько, сестра, брат. З ними не спілкуюся, так вийшло. Сім’ю розвалила моя мати. Дуже не мудра жінка. Я тільки запитала, як вони живуть, яка зарплата у сина, а невістка сприйняла це так, що я втручаюся у їхнє життя. Зараз теж не опускаю руки і нікуди не втікаю, як купа моїх знайомих
У мене двоє синів: старшому 34 роки, молодшому 13. Від різних шлюбів. Життя цікава річ, були й злети і падіння. Нині живемо удвох із молодшим сином. Є матеріальні
Є в мене тітка, мешкає в селі, у неї три дочки та син. Одна дочка, найстарша, живе у сусідньому місті за 30 кілометрів, але ми не спілкувалися. Тітку я зазвичай провідувала раз років десь 5. І ось вони нас запросили до себе трохи пожити, поки в Чернігові так неспокійно. Наша родина складається зараз з трьох людей: я, моя мама і малий, а чоловік служить. Раптом двері відчинилися, і повз нас хтось прошмигнув, на ходу кинувши «привіт». Я одразу зрозуміла, що це вона, сестриця. Коли це стало ясно, я забрала з шафи банку червоної ікри
Є в мене тітка, мешкає в селі, у неї три дочки та син. Одна дочка, найстарша, живе у сусідньому місті за 30 кілометрів, але ми не спілкувалися. Тітку
Мені 31 рік. Я живу у російському селі, в “глубінкє”, як кажуть, з народження, але за походженням українка і пишаюся цим. Тому саме українським читачам хочу розповісти історію нашого села і запитати поради. Так ось. Жило-було село, глухе і покинуте. Ні дороги, ні води, місцеве населення користується дощовою, ні стабільної електрики
Мені 31 рік, заміжня, маю дитину. Я живу у російському селі, в “глубінкє”, як кажуть, з народження, але за походженням українка і пишаюся цим. Тому саме українським читачам
Живу у столиці, працюю в IT-компанії. Вже три роки проводжу свою відпустку у батьків у маленькому обласному містечку біля Києва через постійні ремонти і перебудови, задумані моїм батьком, який зараз на пенсії. Щороку – одне й те саме. Потрібно збудувати гараж, лазню, кімнату, басейн. Я завжди виділяю кошти на усі ці заходи. Словом, щороку туди йде приблизно по двісті-триста тисяч гривень. Звісно, ​​безоплатно
Мені 27 років, я неодружений. Живу у столиці, працюю в IT-компанії. Вже три роки проводжу свою відпустку у батьків у маленькому обласному містечку біля Києва через постійні ремонти
До мене в Івано-Франківськ переїхала моя мама з Каховки. Я витратила багато сил і грошей, щоб перевезти її до нас. Та, на щастя, все вдалося. Я не помітила, як вона постаріла і перетворилася на бурчливу літню пані, вже бабусю, хоча їй лише 69 років. Вона на всі вихідні їздить туди і нічого не робить. У період поливання та прополювання різко їй недобре стає, але весною вона просто бігала. Їсть за трьох, ні, не подумайте, що мені шкода, тільки вона й не готує і нічого не купує. Запропонувала було весною їй трохи підзаробити, продавати розсаду
До мене в Івано-Франківськ переїхала моя мама з Каховки. Я витратила багато сил і грошей, щоб перевезти її до нас. Та, на щастя, все вдалося. І ось ми

You cannot copy content of this page