Головна

alena

Богдан був з дуже хорошої сім’ї. Тато – професор і завкафедри в університеті, мама – лікар і завполіклінікою, дідусь – музикант, бабуся співачка, а з іншого боку бабуся і дідусь були професійними спортсменами. Словом,  інтелігентна сім’я. Але мав Богдан один недолік, як говорила його бабуся, – він з пелюшок дружив з Віркою. Віра – дівчинка з поганої родини. А тут – така невістка. Ні-ні, не пара вони з Богданом! Невелика чистенька квартирка Віри, що дісталася їй від батьків, змусила їх зітхати
життєві історії 0
Богдан був з дуже хорошої сім’ї. Тато – професор і завкафедри в університеті, мама – лікар і завполіклінікою, дідусь – музикант, бабуся співачка, а з іншого боку бабуся
Минув місяць, гуде село, наче вулик бджолиний, рідня ніяк не заспокоїться. Це ж треба, так внучка Ярина зі старим Федором вчинила! Не по-людськи ж це! Ні прийти провідати діда тепер, ні квіточки посадити, ні в дні традиційні шану пам’яті віддати – позбавила всього цього діда внучка. Люди все бачили. Приїхала Ярина, поставила машину біля дідусевого двору, а сама – у маковий луг біля струмка
життєві історії 0
– Яриночко, онучко, тебе попрошу. Бо ніхто інший з рідних цього не виконає. А тебе прошу, як піду-полину до хмар, до Наді – зроби так… Яринці, коли попросив
Вирішила Людмила усиновити дитину. Прийшла в дитячий будинок, поговорили там з нею і порадили взяти маленьку, не старше рочку, дитину. Але вона взяла цього злого відлюдкуватого хлопчака. Стільки вони з ним натерпілися! Ну, свої двоє рідних дітей лагідні, добрі – та й добре. А цього виростили, дякувати небу, і хай живе своїм життям 
життєві історії 0
Сталося це дуже давно, років 40 тому, напевно. Одна добра жінка вирішила усиновити дитину. Прийшла в дитячий будинок, поговорили там з нею і порадили взяти маленьку, не старше
Бабусю провели, я вступив в спадок, переїхав в її квартиру. а потім це сталося, одне за одним. Тоді ми з сім’єю вирішили продати бабусину квартиру, мені було шкода шалено, я прийшов туди ввечері, сів посеред кімнати і довго спілкувався з бабусею – просто в порожнечу розповідав про те, як закрутило життя
життєві історії 0
Жив я в квартирі, яка дісталася мені від бабусі. Бабусю я дуже любив, вона мене виховала – батьки постійно моталися по відрядженнях. Але пішла бабуся несподівано для всіх,
Вчителька попросила нас тоді не поширювати чутки і нікому не розповідали про те що сталося, навіть своїм батькам. Але хіба вміють діти морвчати? Я тоді навчався в 8 класі. І тут Світлана, подружка Каті, падає на підлогу і лежить без руху. Це тільки в кіно діти кидаються на допомогу. У нас все було навпаки. Наступного дня Катя не прийшла на заняття. Батьки попросили. Сказали, немає сил у неї
життєві історії 0
Цей випадок стався в 1975 році. Я тоді навчався у восьмому класі. Навчався так собі, на трієчки. Після того, як стався цей випадок, вчителі зібрали наш клас і
25 травня. У нього завтра день народження. Вони домовилися зустрітися в кафе. 26 травня. Він не прийшов.7 травня. Він приїхав вдень. Вона вийшла до нього. Вона сиділа в кафе з подругою, пили вино. Подруга сказала: Ти знаєш, що він одружився? Вона тихо запитала: Коли? – 26 травня. Осінь. За вікном дощ. Задзвонив телефон. – Чудово. Чому ти не сказав, що одружився?
Без рубрики 0
25 травня. У нього завтра день народження. Вони домовилися зустрітися в кафе. 26 травня. Він не прийшов. 27 травня. Він приїхав вдень. Вона вийшла до нього. Він щось
Шкода, що батьків не обирають. Коли мені було 5 років, я накопичила кишенькових грошей і подарувала сестрі, якій тоді було 11, ляльку. Тоді мене звинуватили в крадіжці. Коли мені було 8, я купила на свої, подаровані мені на День народжння гроші, мамі шпильку, яка їй сподобалася декількома днями раніше. Я – марнотратниця. На 16-річчя брата я подарувала йому собаку, яку він дуже хотів. Мені було 9. Батьки замкнули мене на місяць
життєві історії 0
Коли мені було 5 років, я накопичила кишенькових грошей і подарувала сестрі, якій тоді було 11, ляльку. Не Барбі, звичайно, а якусь китайську, але саме ту, яку вона
Я ж як краще хотіла, а дочка ось так зі мною… Це ж благодать яка для дитини! І повітря, і фрукти-овочі, і школа у нас хороша. І діти сільські добрі, прості… Як Надя цього не розуміє? І взагалі, це моя квартира була, прийняла рішення – продала, моє право! А вона вже, безсовісна, покупців на будиночок шука. Не подумала я з цією дарчою
життєві історії 0
Ми з чоловіком все життя живемо в селі недалеко від обласного центра. Село у нас гарне, мальовниче, річка є, ліс недалеко. Та і сполучення з обласним центром хороше.
Моя подруга недавно розповіла мені про сцену, яка розігралася у них вдома після того, як її дочка зізналася, що при надії. Були звинувачення, голосіння в стилі: «Як ти могла так з нами вчинити?» і т.д. Моя душа боліла за них: і за батьків, і за дочку
життєві історії 0
Моя подруга недавно розповіла мені про сцену, яка розігралася у них вдома після того, як її дочка зізналася, що при надії. Були звинувачення, голосіння в стилі: «Як ти
У домашньому халаті і тапочках на босу ногу втекла баба Юстина з дому від рідної доньки. «Ти мені не мати!», від слів 18-річного онука Олега: «Якби не зажала гроші, ніхто б тебе і не чіпав!» Пожаліли незнайомі люди, пустили квартиранткою. «Нема чого тут брудними калошами топтати, у нас паркет новий! Говори, де гроші лежать, я сама візьму». Поруч на тумбочці лежав альбом зі старими фотокартками. На підлогу випала одна з них: молода мама Юстина тримає на руках славну гарненьку дівчинку. Свою донечку. Старенька годувала дорослу доньку з ложечки, як маленьку
життєві історії 0
Баба Юстина витирала сльози, а вони все котилися. Щеміло серце, віднімалися ліва рука. Пожаліли незнайомі люди, пустили квартиранткою. У нічній сорочці, домашньому халаті і тапочках на босу ногу

You cannot copy content of this page