Головна

alena

У вихідний день ми з мамою збиралися обідати, вона наливала мені свій фірмовий борщ, коли пролунав дзвінок у двері – оскільки мама була зайнята, то я пішов і відкрив. На порозі нашого будинку стояла моя двоюрідна сестра Зіна, вона почала з порога називати мене синочком, а я кліпав очима і нічого не міг зрозуміти
Економіка 0
Мене звуть Дмитро, зараз мені 24 роки. Закінчив школу і університет, працюю в юридичній фірмі. У мене є мама, звуть її Віра Андріївна. У вихідний день ми з
Нещодавно наш син привів додому дружину на сьомому місяці. Жені 21 рік, навчається він у іншому місті, одружився, не запитавши нас! Податися їм було більше нікуди: з орендованого житла їх вигнали. А ми з чоловіком після раптового шлюбу сина відмовили йому у фінансовій допозі. Але Люба, невістка, нас здивувала! В суп м’ясо кладе! Ну хіба так можна? В борщ треба класти тільки кістку і ніякого м’яса! Скарбничку мою розтрусила на придане дитині
життєві історії 0
Нещодавно наш син привів додому дружину. Жені 21 рік, він у нас пізній. Навчається він у іншому місті, одружився, не запитавши нас! Приїхали вони, оскільки податися їм було
Мама не зронила на прощанні з татом жодної сльози. Просто мовчки дивилася. А незабаром, приїхав товариш по службі батька… Він не став проходити далі порога. Просто простягнув мамі згорток і сказав: – Великокаліберний влучив в плече йому, він жив ще хвилини півтори, просив вам це передати. Коли він пішов, мама сіла на табурет в передпокої, розгорнула згорток
життєві історії 0
Ця пронизлива історія безглуздої сварки і важкоїх розлуки моїх батьків не дає мені спокою вже більше 20 років. Нехай вона стане хорошим прикладом і уроком для тих, хто
Ох, не з кохання-любові вони одружилися. Варя працювала в дитячому садочку, а Степан будував кар’єру в поліції.Їх познайомили батьки, і через місяць вони одружилися. Без пишного весілля. Зібрали тільки вузьке коло родичів.  – Ну хіба це весілля? Срам, чесне слово, краще б і не затівали, – перешіптувалися родичі. Знайомі ледве впізнавали Варю, закутану в шаль і бабусині старі хустки, взуту у валянки
життєві історії 0
Варя працювала в дитячому садочку, а Степан будував кар’єру в міліції. Їх познайомили батьки, і через місяць вони одружилися. Без пишного весілля. Зібрали тільки вузьке коло родичів. І
Поліна Степанівна вже років тридцять, як на пенсії. Влітку ходила по стадіону з двома палицями, а взимку на лижах каталася. Зате на здоров’я не скаржилася. Скаржилася на пенсію. Годувала кішок, які жили в підвалі, голубів, які літали і чвіркали де попало. Словом, за покликом серця жила. Якось бабуся йшла додому з головної пошти. По пенсію ходила, її, рідну, і несла. Йшла повз церкву і зупинилася перехреститися. Дивиться – сидить на паперті чоловік. Відрахувала половину пенсії і в коробку поклала
життєві історії 0
Поліна Степанівна вже років тридцять, як на пенсії. Але активний спосіб життя вести не перестала. Влітку ходила по стадіону з двома палицями, а взимку на лижах каталася. Як
І мене наче підкинуло! – Мамо, ну як так? Нам з одним дитям допомагала, а тепер, коли другий синочок народився, відмовляєш? – голос сина надривався. Я поклала трубку. Він одружився з жінкою, на 10 років за мене молодшою. Я тут «на панщині», для себе не жила, свою дитину не народила, все – їм. А вони – другу! Тепер син не знає, що я не в Польщі, а в сусідньому селі
життєві історії 0
Сина Максима я народила рівно у 20 років. Особисте життя у мене в молодості не склалося. Батько сина сказав, що він замолодий для родини, лише аліменти мізерні платив,
Скоро я пішла від Руслана, знайшлися й інші причини, через які я не захотіла з ним жити. А через місяць Наталія Леонідівна прийшла до мене на роботу, дізнатися, що трапилося і чому я пішла від Руслана. Я не стала скаржитися матері на власного сина, а сказала лише одне: «Ви ж знаєте свого сина». І тут Наталія Ленідівна не стримала емоцій:
життєві історії 0
У 26 років я познайомилася з чоловіком, з яким вчилася в одній школі, тільки він був на два роки старший. Ми з Русланом зустрілися у спільній компанії, розговорилися,
Микита не їхав – летів додому. Ще б пак, три роки не бачив рідного краю і коханої дружини! А цей бусик так повільно їхав… За вікном миготіли ландшафти чужих країн. Закрив шторку. щоб того не бачити. Втомився, від всієї цієї чужої краси втомився. Додому, аби вже ніколи усього цього не бачити! Аби діставати щоранку і пити з відра студенисту колодязну воду, вдихати на повну повітря рідної землі. Побачити Стефу. – Ой, можна подумати, ти три роки заробітків святим там був
життєві історії 0
Микита не їхав – летів додому. Ще б пак, три роки не бачив рідного краю і коханої дружини! А цей бусик так повільно їхав… За вікном миготіли ландшафти
Вже 10 років я не спілкуюся з рідною дочкою, не можу її бачити і закреслила для себе всі моря на світі. Так, ніхто мене не розуміє з близьких, чоловік їздить до дочки іноді. А я не можу. 10 років минуло, а її очі мені досі сняться, добрі, розумні, очі моєї Мартинки, в яких блищать сльози
життєві історії 0
Вже 10 років я не спілкуюся з рідною дочкою, не можу її бачити і закреслила для себе всі моря на світі. Так, ніхто мене не розуміє з близьких,
Мої батьки добре заробляли, у нас завжди багато було грошей. Скільки пам’ятаю, в домі повно гостей, рідні. Мама і тато обоє з багатодітних сімей, тому і родичів у нас завжди було багато. Всі постійно зверталися по допомогу, в основному – по фінансову
життєві історії 0
Мої батьки добре заробляли, у нас завжди багато було грошей. Скільки пам’ятаю, в домі повно гостей, рідні. Мама і тато обоє з багатодітних сімей, тому і родичів у

You cannot copy content of this page