Головна

alena

Не знаєте, як вибрати улюблених онуків? Скористайтеся методом моєї матері: рідніші і найулюбленіші внуки, народжені природним шляхом. А мої “кесарята” – так, другий сорт. А нічого, що я два роки готувалася до материнства: обстеження, вітаміни і все таке інше? Це називається – усвідомлене рішення стати матір’ю.Зате діти сестри невідомо від кого – улюблені, бажані онучата. Вперше я почула від матері ці міркування, коли вона аргументувала своє бажання написати заповіт на мою сестру
життєві історії 0
Не знаєте, як вибрати улюблених онуків? Скористайтеся методом моєї матері: рідніші і найулюбленіші внуки, народжені природним шляхом. А мої “кесарята” – так, другий сорт. Не розумію і крапка.
Чотири роки тому брат не покликав мене на весілля. Я своєю 100-кілограмовим вагою образила б бездоганний смак нареченої. Але сукню для подружок нареченої – «Поший, ми ж родичі, безкоштовно, в якості подарунка!» Я відмовилася. Ось таке я порося. Так мені і було сказано. Я тоді посварилася з мамою. Невістка їй подобалася – худенька, витончена, така вся зефірно-повітряна
життєві історії 0
Чотири роки тому брат не покликав мене на весілля. Я своєю 100-кілограмовою вагою образила б бездоганний смак нареченої. Але сукню для подружок нареченої – «Поший, ми ж родичі,
В нашому маленькому селі Ніна Олександрівна, шістдесятирічна, але ще досить молода жінка, з’явилася несподівано. Купила хатинку і оселилася в ній сама. Подейкували, що все нажите дітям і внукам залишила, а сама придбала дешевий будиночок
життєві історії 0
Її звали Ніна Олександрівна, а його Степан Іванович. В нашому маленькому селі, в якому влітку я бувала на канікулах, Ніна Олександрівна, шістдесятирічна, але ще досить молода жінка, з’явилася
Свекри у мене – хороші, привітні, добрі люди. Живуть у селі, завжди нам дуже раді, допомагають нам іноді продуктами, а ми, коли приїжджаємо, то завжди щось робимо у них по господарству. Але є у моєї дорогої свекрухи одна звичка, від якої мене просто сіпає. І це однаково, що коли ми у них, що коли вони у нас. Ну як накладе! А ми маємо все в себе впхнути, а якщо це зроблю я, то обійде всіх – і подокладає з горою. І щойно я сіла сама за стіл, мама чоловіка підхопилася і зі словами, що я подала порції горобцям, а не людям
життєві історії 0
Свекри у мене – хороші, привітні, добрі люди. Ми з чоловіком Степаном і двома синочками 10 і 5 років живемо в райцентрі в трикімнатній квартирі, а свекри живуть
Брат Максим зібрався робити своїй дівчині Олі пропозицію. Вони живуть в квартирі, яку нам з братом залишила бабуся. – Сидиш на шиї у батьків, у самої особистого житті немає – та і хто на тебе зазіхне, ось ти і вирішила нас посварити! Але нічого в тебе не вийде! Я знаю, навіщо ти це зробила! Хочеш мене вижити, і нашу з Максом квартиру тільки в свою кишеню покласти? Не вийде! – кричала Оля. Я повідомила брата, що планую отримати гроші за мою половину квартири. – Вам треба з’їздити з Ольгою до нотаріуса і напишеш на неї дарчу, – сказала мама
життєві історії 0
Брат Максим зібрався робити своїй дівчині Олі пропозицію. Вони кілька років разом, останній рік живуть під одним дахом в квартирі, яку нам з братом залишила бабуся. Я ще
Замість того, щоб радіти довгоочікуваному сину, Сашко зібрав речі і пішов з сім’ї. Я, звичайно, в чужі справи не лізла, але чоловік якось заїкнувся, що інша у нього з’явилася, молода дівчина, ось він і пішов. Залишилася Валя з маленьким сином на руках. Даня був неспокійний, крикливий, важко було їй з ним. В ту ніч я практично не спала. Переверталася, в голову лізли які думки. Остаточно прокинувшись від напівдрімоти, я зрозуміла в чому справа. За стінкою у Валі плакав Данилко. – Тьотю Зіно, почастуєте хлібцем? Їсти хочеться… – почула я, обертаюся – Данилко
життєві історії 0
Данилкових батьків я знала давно, ще з університетських часів. Валентина, його мама, була найкрасивішою дівчиною на нашому курсі, багато за нею хлопців упадала, а вибрала вона скромного Сашка.
Більше того, зараз би вони одне одного навіть не згадали. Але ж колись була між ними любов. Справжнісінька. Вони навіть одружилися. Але не витримали і трьох років разом. Тому що ніхто і ніколи не хотів поступатися. – Тобі що, так важко не розкидати шкарпетки?! – А тобі так важко їх підняти?
життєві історії 0
Вони їхали в одному вагоні метро і не пізнавали одне одного. Більше того, зараз би вони одне одного навіть не згадали. Але ж колись була між ними любов.
– Проходь, чого став, рота роззявив. У тебе немає такого і ніколи не буде! Роззява! Роззява! – почав дражнитися товстий хлопчисько, крутячи в руках нову машинку. – А ти, а ти… ти товстий! Ось! – вимовив Сиепанко і примружив очі. – Заздри мовчки, – хмикнув гладкий хлопчик. – Це тому, що мені є що поїсти. Мене мамка смачно годує. Пирогами, пельмешками, а твоя баця тобі кістки тільки дає гризти, – додав хлопчисько і вибухнув гучним реготом. – – Тітонько, ну давайте я вам підлогу помию. Бабусі дуже потрібні ліки
життєві історії 0
– Проходь, чого став, рота роззявив. У тебе немає такого і ніколи не буде! Роззява! Роззява! – почав дражнитися товстий хлопчисько, крутячи в руках нову машинку. – А
Ірина дуже хотіла дитину. Неймовірно хотіла! А чоловік Артем не хотів. Тоді вона сказала чоловікові, що народить від першого зустрічного. Чоловік, звичайно, посміявся. Вона так і зробила, і народила. Артем, звичайно, одразу пішов
життєві історії 0
Ірина дуже хотіла дитину. Неймовірно хотіла! А чоловік Артем не хотів. Тоді вона сказала чоловікові, що народить від першого зустрічного. Чоловік, звичайно, посміявся. Він був упевнений, що це
Два роки я у свекрухи сантехнікою торгувала, без свят і вихідних, потім виявилося, що я при надії. Вона мені і декретні обіцяла, і всі належні виплати. Я вуха розвісила, надихнулася. Вона мені ще за невідгуляну відпустку тоді заплатила. Тож підстави вірити їй були. А через два дні прямо на роботі у мене почалося. Я попросила покупців вийти, зателефонувала свекрусі і сказала, що їду народжувати. Мені було сказано, щоб я не сміла закривати магазин і допрацювала до вечора
життєві історії 0
Два роки я у свекрухи сантехнікою торгувала, без свят і вихідних, потім виявилося, що я при надії. Вона мені і декретні обіцяла, і всі належні виплати. Я вуха

You cannot copy content of this page