Головна

olesya

Оксана у нас єдина і улюблена дочка. Ми її шанували. На кухню я не підпускала. – Ще в тому житті напрацюєшся, – говорила я дочці. І тільки тепер зрозуміла, що це не правильно. Оксана вже доросла. Вийшла заміж, живе окремо, правда не далеко від мене, і можливо в цьому й “халепа”. Діти подарували мені двох онучат. Але як би вам правильно пояснити: Я постійно у дочки “на побігеньках”
життєві історії 0
Оксана у нас єдина і улюблена дочка. Ми її шанували. На кухню я не підпускала. – Ще в тому житті напрацюєшся, – говорила я дочці. І тільки тепер
Я думаю, приховати святкування дня народження Данилка від Тамари Петрівни не вийде. А навіть якщо і так, то рано чи пізно шило з мішка вилізе. Я в безвиході. Не знаю, як правильно вчинити. Може подруга й права, я сама налаштувала сина проти одної бабусі. Але ж я не винна, що моя мама ще жодного разу не прийшла до онука без гостинця і улюбленої іграшки, а та тільки з настановами
життєві історії 0
Я думаю, приховати святкування дня народження Данилка від Тамари Петрівни не вийде. А навіть якщо і так, то рано чи пізно шило з мішка вилізе. Я в безвиході.
Я живу одна, чоловік вже більше п’яти років, як дивиться на мене з небес. Тому-то мої подруги і вирішили таким чином мене розвеселяти. Але не спитали вони одного, чи хочу я цього. Ні, я не проти зустрічей, але ж вони внадились ходити до мене в гості. Кожного разу я маю пів дня вичищати квартиру, а другу половину простояти біля плити. Я промовчала раз, другий, а недавно сказала їм все у вічі
життєві історії 0
Я живу одна, чоловік вже більше п’яти років, як дивиться на мене з небес. Тому-то мої подруги і вирішили таким чином мене розвеселяти. Але не спитали вони одного,
Одного дня в кімнату Лесі постукали. – Сонечко, одягни свою найкрасивішу сукню, і взуй ось ці босоніжки, з блискітками. В кабінеті директора на тебе чекають. Це дуже важливо. – Леся, не зважаючи на свій юний вік, вже довгий час мешкала в дитячому будинку, і все б нічого, та, що її мама, що тато, жили собі в одному із сіл України, але про дочку й не згадували
життєві історії 0
Одного дня в кімнату Лесі постукали. – Сонечко, одягни свою найкрасивішу сукню, і взуй ось ці босоніжки, з блискітками. В кабінеті директора на тебе чекають. Це дуже важливо.
Ще сьомої ранку не було, як від Ольги Андріївни пролунав перший телефонний дзвінок. Я в цей час була у ванній кімнаті, тому не спішила відповідати. Після декількох пропущених на екрані замиготіло повідомлення. – Напиши свою нову адресу. Треба поговорити і дещо завести. Ти ж похапцем від нас їхала. – Тут то я зрозуміла – зустрічі не уникнути. За годину часу свекруха стояла на моєму порозі з пакетами в руках
життєві історії 0
Я знала, що Юра замість себе пришле на “останню розмову” свою матусю, тому була готова до всього. Ще сьомої ранку не було, як від Ольги Андріївни пролунав перший
Що тобі з половини цієї квартири? Подаруй брату!, – умовляла мене мама, коли сиділа на кухні, і попивала каву. Але чому я маю це робити? Я, як і він, маю сім’ю, дитину. В той час коли ми з чоловіком виплачували іпотеку, і Мар’ян, щоб було легше, їздив на роботу за кордон, брат сидів під твоїм крилом. І навіть зараз, в нього четверо дітей, а він тулиться в однокімнатній, але на роботу кращу не піде. Звісно, там треба працювати
життєві історії 0
Що тобі з половини цієї квартири? Подаруй брату!, – умовляла мене мама, коли сиділа на кухні, і попивала каву. Але чому я маю це робити? Я, як і
Мене по роботі відправили у відрядження на три дні. Чоловік не міг відпроситися, тому сина вирішили відвести до бабусі з дідусем – батьків Миколи. Я не була від цього в захваті, але іншого виходу не бачила. Я весь день провела за “паперами”, але не подумайте, що робочими документами. Насправді я по пунктах печатала для свекрів усі настанови: що можна, а чого не можна Матвію. І ось настав день його забирати додому
життєві історії 0
Мене по роботі відправили у відрядження на три дні. Чоловік не міг відпроситися, тому сина вирішили відвести до бабусі з дідусем – батьків Миколи. Я не була від
Мій зять з малесенького села в Карпатах, можна навіть сказати – хутора. Там, де живе зараз сваха, двадцять хат всього. Але справа не в цьому. Як тільки моя Галя нас з ним познайомила, я не була в захваті, признаюсь чесно. Іван: маленький, худенький, з риженькою борідкою, а скромний такий, що слова не витягнеш. Як я не просила дочку, та стояла на своєму. – Люблю і крапка. І ось вони стали батьками
життєві історії 0
Мій зять з малесенького села в Карпатах, можна навіть сказати – хутора. Там, де живе зараз сваха, двадцять хат всього. Але справа не в цьому. Як тільки моя
Ми того дня з Микиткою вирішили сходити в торговий центр і купити нові чобітки, оскільки зама вже підбирається. Тут якраз і скидки всі пропонують. Де лише не глянь – “чорна п’ятниця”. Ми тільки з під’їзду вийшли, як натрапили на Тамару Олегівну. Свекруха, як Микитку очима зустріла, руки зложила, і давай схвильованим голосом в нього прощення просити. – Мені тебе так не вистачає!
життєві історії 0
Ми того дня з Микиткою вирішили сходити в торговий центр і купити нові чобітки, оскільки зама вже підбирається. Тут якраз і скидки всі пропонують. Де лише не глянь
Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені по телефону Оксана. – А нічого, що вона твоя дочка? Ось бери і вези. Звісно, ти ж не можеш, оскільки кожного року у вас з чоловіком по дитині з’являється. – Я розумію, перед Богом я її мати, бо тримала дівчинку перед вівтарем, але ж це не означає, що я все життя буду допомагати Лілі фінансово. Похресниці вже не п’ять, і навіть не десять років. Вже й сама може підробляти
життєві історії 0
Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені по телефону Оксана. – А нічого, що вона твоя дочка? Ось бери і вези.

You cannot copy content of this page