Головна

olesya

У мене шестеро онуків, але з жодним я не спілкуюся. Так, можливо в цьому і є трохи моєї вини, але ж я хотіла як краще. Розуміючи, що Аня подасть на розлучення, якщо дізнається про “нову любов” Захара, а тим більше, що на стороні вже скоро буде друга дитина, я вирішила мовчати, як рибка, за що і поплатилася. Так хочеться на старість літ їх приголубити. За що тільки все це мені!
життєві історії 0
У мене шестеро онуків, але з жодним я не спілкуюся. Так, можливо в цьому і є трохи моєї вини, але ж я хотіла як краще. Розуміючи, що Аня
В суботу була дощова погода, а сидіти в квартирі не хотілося. Я зібрала сина, і ми почимчикували під парасольками до двоюрідної сестри. Люда, як і я, розлучена, і має дитину, тільки в неї донечка. На кухні ми розговорилися, і я дізналася, що в неї геть немає настрою, оскільки її хлопець, з яким Люда вже три місяці, покинув її, коли дізнався, що у тої “причеп”. – А чому ти відразу їм цього не розказуєш? 
життєві історії 0
В суботу була дощова погода, а сидіти в квартирі не хотілося. Я зібрала сина, і ми почимчикували під парасольками до двоюрідної сестри. Люда, як і я, розлучена, і
На відміну від Дмитра, Володю я кохала всім серцем. Я почала для нього робити такі речі, що сама була здивована. Я готувала, прибирала, прала його шкарпетки і не тільки. Я хотіла подарувати Володі сина, і прожити з ним довге та щасливе життя. Та в цей момент до мене “прилетів” бумеранг. Володя того дня не посоромився прийти додому, з вираженим запахом жіночих парфум. – Ми розбігаємось! В мене є інша!
життєві історії 0
На відміну від Дмитра, Володю я кохала всім серцем. Я почала для нього робити такі речі, що сама була здивована. Я готувала, прибирала, прала його шкарпетки і не
До чого тут твоє “скиглення”, Руслано?, – не вгамовувалася на кухні подруга. – Нарешті ти заживеш як ми, прості роботяги. Нарешті ти відчуєш, як це, жити від зарплати до зарплати. – Ірина говорила так, ніби зловтішалася моїм пониженням на посаді. – А коли ви з чоловіком іпотеку брали, хіба не в мене гроші зичили? Я хоч слово сказала, що не хочу, чи не допоможу? – Моїй злості не було меж!
життєві історії 0
До чого тут твоє “скиглення”, Руслано?, – не вгамовувалася на кухні подруга. – Нарешті ти заживеш як ми, прості роботяги. Нарешті ти відчуєш, як це, жити від зарплати
Сергій від свого “хобі” не хотів відмовлятися. – Я не наймався вас обох “годувати”. Мені важко. Зарплати ні на що не хватає!, – говорив мені чоловік. А я ж то прекрасно знала, в чому справа. Вже більше двох років Сергій їздив на своїй омезі, а щоб змінити на іншу і кращу, потрібно докласти чималу суму. – Крутись як хочеш, але себе і Златана ти повинна забезпечити самостійно!
життєві історії 0
Сергій від свого “хобі” не хотів відмовлятися. – Я не наймався вас обох “годувати”. Мені важко. Зарплати ні на що не хватає!, – говорив мені чоловік. А я
Я вважаю, що мала повне право втрутитись в цю дитячу “розмову”, оскільки мій Матвійчик міг би і нашкодити цьому хлопчику. Я зробила зауваження, і вже поверталася назад до лавочки, як звідки не візьмись його мамочка. Де вона була до того, не розумію. – Ви яке маєте право щось пояснювати моїй дитині? В нього є мама!, – вигукувала на весь майданчик жінка. А згодом я почула, що вона говорила своєму сину. Люди, кого ми виховуємо?
життєві історії 0
Я вважаю, що мала повне право втрутитись в цю дитячу “розмову”, оскільки мій Матвійчик міг би і нашкодити цьому хлопчику. Я зробила зауваження, і вже поверталася назад до
Коли Володя привів на знайомство свою Наталю, ми прийняли її як рідну дитину. Вона і справді була ще зовсім дитиною. На той час їй було 19, а на руках уже дворічний синочок посапував. Ми навіть з чоловіком зраділи, оскільки знали, що через хворобу в дитинстві, наш син ніколи б не зміг стати батьком. Наталю ми берегли, як зіницю ока. Вона не спішила йти на роботу, а ми й не наполягали. Та одного дня я запропонувала оплатити їй курси
життєві історії 0
Коли Володя привів на знайомство свою Наталю, ми прийняли її як рідну дитину. Вона і справді була ще зовсім дитиною. На той час їй було 19, а на
Наша Оксана трохи в одній фірмі попрацювала, трохи в іншій, а зараз взагалі сидить дома на дивані, і клацає в телефоні, який, до речі, ми їй поповнюємо. Щоб ви розуміли, дівці вже 37 на носі, і тут вона почала в такому “житті” нас з батьком звинувачувати. Каже, ніби це ми її заставляли вчитися в університеті, а вона хотіла іншого. Не знаю що далі буде. Розповніла! Хто її тепер заміж візьме?
життєві історії 0
Наша Оксана трохи в одній фірмі попрацювала, трохи в іншій, а зараз взагалі сидить дома на дивані, і клацає в телефоні, який, до речі, ми їй поповнюємо. Щоб
Ми тоді з Валерою вже й спати полягали, як дзвінок в двері. Звісно, що відкривати близько дванадцятої ночі, пішов чоловік, а я затамувавши подих, вслухалася в кожне слово Валери і чужої мені людини. З цього дня в домі стали з’являтися дивні, і геть незрозумілі мені речі. – Що це таке? А найцікавіше, від кого?, – тицяючи мені в обличчя записку, яка лежала поруч з квітами, говорив чоловік. А наступного дня під подушкою він знайшов куди цікавішу “річ”
життєві історії 0
Ми тоді з Валерою вже й спати полягали, як дзвінок в двері. Звісно, що відкривати близько дванадцятої ночі, пішов чоловік, а я затамувавши подих, вслухалася в кожне слово
Що дочка з зятем під дверима нашої квартири тільки не робили: і дзвонили що пару секунд в двері, чергуючи з дзвінками на телефон, і сусідів розпитували, чи дома ми, і куди б могли податися без попередження. А ми, як мухи, з дружиною сиділи в квартирі, бо не хотіли в черговий раз няньчити їх дітей. Четверо голів – це вам не жарти!
життєві історії 0
Що дочка з зятем під дверима нашої квартири тільки не робили: і дзвонили що пару секунд в двері, чергуючи з дзвінками на телефон, і сусідів розпитували, чи дома

You cannot copy content of this page