Головна

olesya

Я в неділю прийшла до дочки і зятя, щоб онучку провідати. З пустими руками не йшла, купила “чоловічка” і іграшку. А у відповідь почула, що все дешеве і не якісне. – Іграшками з такої пластмаси моя дочка гратись не буде! – Додому йшла вся в сльозах. Виховувала я дітей одна, і жилось не просто. Коли Діанка вийшла заміж і потрапила в досить багату сім’ю – лише пораділа. Я ж не знала, що все ось так закінчиться!
життєві історії 0
В моєму житті стільки всього було, що інколи судячи за пережитим, мені наче сто років, та насправді мені лише 53 роки. Нас з братом мама виховувала сама, адже
Після весілля чоловік сказав: “Миросю, давай поживемо для себе, почекаємо трохи з дітьми”. Олег ніби наврочив. Так ми прожили для себе рік-два-десять… Це дуже багато. Зрозуміли, що не можемо мати дітей. Все змінила розмова з мамою. Було дуже важко. Ми зважували всі за і проти. І прийняли рішення, яке змінило наше життя!
життєві історії 0
Усі ми живемо заради дітей! Більшість… не говорю зараз про матір – зозулю чи про неблагополучну сім’ю. Якось так є у житті, коли мрієш про дитину, дуже хочеш
На весні у нас народився синочок! Раділи усі, та з Борисом щось діялось не те! Почав часто затримуватись на роботі, з’явились нові друзі! Все моє життя пішло “шкереберть”. Борис почав шукати легких заробітків, знову заглядав у чарку, тому й не витримала – подала на розлучення. З новим чоловіком у мене було все: гроші, увага, і, на жаль, ревність і контроль кожного кроку. Завжди мала повертатись додому вчасно, щоб Артура не злити
життєві історії 0
Що ж не так роблю у житті? Адже долю маю нещасливу! З Борисом ми однолітки, вчились у паралельних класах. Ми просто товаришували, як однокласники, спілкувались, часто їздили на
Для Івана мамині переводи з Італії були, як зарплата. Він з нетерпінням чекав цього дня. Я робила деякі заощадження, тому в серванті в мене був “тайник”. Одного разу я не дорахувалася пару сотень євро. З Іваном була серйозна розмова. – Ой, що ти починаєш! Ну взяв трохи. Не збідніємо. Не міг же я мамі відмовити. – І тоді я згадала, що свекруха недавно жалілася, що вже тиждень руками пере, а в селі одяг швидко вимазується
життєві історії 0
Іван до весілля був хорошим хлопцем. Скільки в нього планів було. Спершу хотів стати бізнесменом, а тоді купляти все, що треба і подорожувати світом. Ще коли ми зустрічалися
Минуло сім років – ми отримали нашу двокімнатну квартиру. Приїхали батьки на новосілля, і почалось: “Юлю, Тимофію, може час і внуків нам подарувати. Жити вже маєте де!”. Важко мені було говорити на цю тему, адже з чоловіком вже давно мріяли про дитину. Скільки за тих сім років життя у шлюбі ми обходили лікарів, навіть клімат змінили – все одно нічого не виходило. Та одного дня я зустріла знайому. Як добре, що ми її послухали
життєві історії 0
Ніхто не знає, де його доля закине у житті. Батьки завжди думали, що я залишуся з ними, говорили: “Юлю, як добре, ти найменша, будеш з нами жити”. Не
Я вирішив підняти тему дітей, бо з весілля минуло п’ять років і ми вже наїздилися по світу. – Добре, любий! Давай спробуємо! – Я ж повірив Ларисі. Ми все робили, та минали місяці за місяцями, а в нас нічого не виходило. Я б і надалі вірив, що вона хоче подарувати мені дитинку, якби одного дня не переплутав її шухляду в шафі зі своєю
життєві історії 0
Мене звати Максим і мені 37 років. Я затребуваний адвокат. Гарно стою на ногах. В мене простора квартира, дві автівки. До корони і 24 лютого, я по декілька
Я виховала Яринку одна. Чоловік коли йшов до іншої, сказав передати дочці, що пішов “в далеке плавання”, і не знати, коли повернеться. З того дня ми його не бачили і не чули. І ось зараз, коли я навчилась жити сама, Андрій зателефонував Ярині. – Я занедужав, а за мною нема кому й доглянути. – Ярина моя з добрим серцем, сама її такою виховала – привезла батька в наш будинок
життєві історії 0
З чоловіком ми познайомились будучи студентами. Вже після закінчення вузу вирішили побратись і переїхали жити до моєї мами, адже вона жила сама і тримала господарку. Сестра на той
Ті тижневі поїздки чоловіка мене насторожували і недарма! Петро завжди повертався трішки понурий. Я старалась поговорити, але він мовчав! Минув рік відколи чоловік пішов на іншу роботу. Одного вечора Петро все розповів. Сказав, що йде до іншої, теж Галі, бо покохав її. За наших дітей буде дбати. Я переступила через себе і поїхала до тої жінки, що забрала у дітей тата. Я ж не знала, чим все закінчиться
життєві історії 0
Ніколи не втрачайте надії! Наше життя наповнене різними подіями: як хорошими, так і недуже! Але ми завжди готові встати після упадку, щоб рухатись далі. Ця історія про мене,
В цей день ми з синочками так чекали на нього, і ось Іван заїжджає на подвір’я і виносить нам з автівки наляканого, чорного-пречорного, Кокер-спанієля. Ми відразу закохались в його розумні оченята. Навіть сьогодні, коли пишу вам цю історію, в мене сльози на очах, такою сильною любов’ю ми прикипіли до нього. В неділю, ближче обіду, чоловік мав відвести старшого сина до області на навчання. Ніхто й подумати не міг, що “вчудить” наш Чарлі!
життєві історії 0
Хочу з вами поділитись історією із нашого життя, а саме історією, про нашого вірного друга – собаку Чарлі. Ми з чоловіком побрались і жили в місті, та завжди
Коли Віталик почав просити в мене гроші на телефон, сидячи на диванні з насінням, мій терпець увірвався. Я забрала сина, деякі речі і поїхала до мами. Та там мене чекав “сюрприз”. Мама навіть не дозволила поріг переступити. Так ми з сином і тою сумкою на сходовій і залишилися. – Як? Такого чоловіка золотого покинути? Як таке тільки в голову могло прийти. Я думала, що добре тебе виховала, а ти таке робиш?
життєві історії 0
Я довго закривала очі на чоловіка, але мій терпець увірвався. Шкода тільки, що мама мене не зрозуміла… Ми з Віталиком були разом шість років. Виховуємо чотирирічного сина. Я

You cannot copy content of this page