Головна

olesya

Коли я завела розмову з тіткою Ніною про те, як в років 9-10 мене посилали за хлібом в сільський магазин, бо потрібно було вистояти велику чергу, а ще тоді хліб давали за кількістю людей, проживаючих в будинку. Нам, якщо я не помиляюсь, то давали дві з половинкою хлібини, то тітка Ніна дуже сильно здивувалася. – Та з якого ти року, дитинко? -1984! – Та не може такого бути. Я старша на скільки, і такого періоду в житті не пам’ятаю. Щось ти собі понавидумувала!
життєві історії 0
Коли я завела розмову з тіткою Ніною про те, як в років 9-10 мене посилали за хлібом в сільський магазин, бо потрібно було вистояти велику чергу, а ще
Спільна подруга запросила нас на святкування дня народження у Карпатах. Ми мали туди їхати двома бусами із своїми сім’ями. Замовлено було все, ми навіть мали купатися у термальних басейнах, де Леся так мріє побувати. Та, на жаль, про цю поїздку іменинниця попередила за два дні. Звісно, Леся відмовила. По її очах я бачила, що вона дуже хотіла, та якісь страхи з дитинства не давали їй цього зробити. Вона стільки причин безглуздих назвала нам, чому “ні”
життєві історії 0
У когось із вас була коли небуть така подруга, в якої в голові “хочу-хочу”, та інший голос говорить: “не можна”. Так ось це про мою подругу Лесю. З
В той час, як мій мужній син захищає всіх нас і Батьківщину, з невісткою Мариною творяться дива. Я останнім часом погано почуваюся, могла б вона хоч онука до мене відправити. Але ні, вона навпаки, відсторонюється. А недавно Антону п’ятнадцять років виповнилося. Так Марина таке святкування організувала. Але здивувало мене інше. Як виявилося, Марина і хрещена Антона, подарували йому айфони. А той образився, чому – білого кольору!
життєві історії 0
В той час, як мій мужній син захищає всіх нас і Батьківщину, з невісткою Мариною творяться дива. Я останнім часом погано почуваюся, могла б вона хоч онука до
Я з Італії відразу ж до сина подалася. В них друга дитинка народилася. Я купила сережки і тисячу доларів підготувала. Невістка була зі мною доброю тільки до того часу, поки я всі подарунки не роздала. А після Олексій сказав їхати до того, кому я на квартиру заробила. А вкінці сказав повертатися, і якщо я маю совість, то і йому грошей прискладати. Я повернулася в Італію, і куплю квартиру, тільки не сину, а собі
життєві історії 0
Мене в Україні не було більше двох років. Перше, куди я запланувала поїхати, це до сина, бо в нього народилася друга дочка, моя онучка, але він сказав зупинятися
Щоб копати картоплю мені прийшлося відпроситися з роботи. Після цього всі були замучені, а мені ще й треба було на 6 на роботу вставати. Звісно, що сьогодні я була дуже замучена, не виспана і ноги і спина – гуділи. Тож, коли я прийшла з робити, все, що зробила, це прилягла. Але свекруха тут, як тут. “Як, така молода і змучилась? І не соромно? Ось я в твої роки трьох дітей сама піднімала і після поля не те, що б лежати, сісти не було коли”
життєві історії 0
Свекруха в мене, крім своєї праці, не помічає нічию більше. В цьому і вся халепа. Я з невеличкого села. З малечку допомагала мамі. Тож і загалом ніякої роботи
Ігор в нас з чоловіком єдина дитина, тому ми берегли його від поганих друзів і впливу. Довгий час я його не випускала гуляти з хлопцями. А коли йому було сімнадцять, Ігор таки випросив у мене дозвіл піти на одну вечірку. Якби ж можна було повернути час, я б закрила його в квартирі на ключ. Тепер і чоловік і вся родина звинувачує в тому, що сталося, мене
життєві історії 0
Ігор в нас з чоловіком єдина дитина, тому ми берегли його від поганих друзів і впливу. Довгий час я його не випускала гуляти з хлопцями. А коли йому
Зарплати чоловіка я не бачу, за свою його одягаю, прибираю, ношуся з ним, як з писаною торбою, бо так його привчили мама і бабуся, які займались вихованням Івана. Двох наших дітей я тягну сама. Замість його підтримки відчуваю лише лишній груз. Розумію, що життя проходить повз мене, та не знаю, що маю робити. Колись Іван був не таким, а зараз замість того, щоб провести час з сім’єю, він біжить до друзів
життєві історії 0
Зарплати чоловіка я не бачу, за свою його одягаю, прибираю, ношуся з ним, як з писаною торбою, бо так його привчили мама і бабуся, які займались вихованням Івана.
На цьому тижні Соломія зібралась копати картоплю, а цей процес в селі, то святе. Я також у вівторок планувала, та подруга запевнила мене, що сьогодні я допоможу їй, а завтра вона мені. Я погодилася, гуртом завжди веселіше. Соломія має немаленьку ділянку картоплі, адже ще продає її по своїх магазинах. Працювали ми до вечора. Додому ледь ноги притягла. І все б нічого, та до мене подруга не прийшла, бо по товар поїхала. В неї ж бізнес
життєві історії 0
З Соломією ми подруги ще зі шкільної парти, часто наші шляхи розходились то сходились. А відтак склалось життя, що ми сусідки і живемо обидвоє на своєму домівстві. Соломія
В кінці серпня Олег зарплату отримав, і дав жінці десять тисяч, щоб сину все необхідне до школи купила. А вона, що ви думаєте купила? Два зошити, ручку і ранець новий, хоч і минулорічному ще нічого не бракувало. Та хіба вона думає своєю головою? А на решту заявила, що грошей не вистачило, адже ціни тепер такі. Я сказала сину, щоб свою зарплату мені віддавав, бо з такою транжирою вони по світу підуть. Благо, він мене підтримав. Ллє тепер Орися сльози крокодилячі
життєві історії 0
Мій син з невісткою живуть не так, якби хотілось. Хоч обидвоє і працюють, та у моєї невістки ніколи своїх грошей нема. Працює вона у дитячому садочку вихователем, то
Відколи мама злягла, я почав просити Богданку, щоб вона приїжджала в село і ходила біля неї. Я ж чоловік, якось не пасує. До того ж, в мене зараз “жнива”, бо маю тракторець і виорюю людям картоплю. Дружина ж моя після 24 поїхала на заробітки. Я з мамою лишився сам на сам. Але Богданка каже, що не буде нищити своє здоров’я, бо мама важить більше за неї. Але ж і я в тому селі мед ложками не їм!
життєві історії 0
Відколи мама злягла, я почав просити Богданку, щоб вона приїжджала в село і ходила біля неї. Я ж чоловік, якось не пасує. До того ж, в мене зараз

You cannot copy content of this page