життєві історії
Я працювала дизайнером у Києві, але почалося вторгнення рф. Я переїхала до США із собакою та об’їхала кілька штатів. Я, як і багато хто, розчарувалася, приїхавши до Лос-Анджелеса.
Тут і так все погано, і фінансово, і в загалі. Я без роботи, чоловіку зарплату зменшили. Ще й у п’ятницю наш син розбив чужий телефон у школі. Каже,
Все полетіло шкереберть. Навіть не знаю, чи увійде ще колись життя у звичне русло. Ми з чоловіком і двома дітками жили в Ірпені, купили два роки тому там
Син мій Орест вже пів року на фронті. А невістка Наталка за цей час погарнішала, ви б бачили! Почала носити каблуки, до косметолога і в спортзал ходить. Каже,
Три місяці минуло, як немає мами. І ось намалювався мій опальний братик. Захищати Україну він не хоче й не збирається, але вимогів до спадщини в нього ого-го. Розповім
Мені здається, мої очі як і завжди. Звичайні. Але всі друзі кажуть і пишуть про те, що вони сумні. Так, звісно, можна повернутись. І якби я не мала
Наступного тижня мені виповниться 29 років. І єдиний подарунок, який я хотіла б отримати цього дня, – ключі від своєї, законно успадкованої, квартири! У мені вирує така злість,
Моя мама до 20 років була моєю найкращою подругою. Мені було близько двох, коли батько пішов, і мама примудрилася сама виховати мене навіть без допомоги бабусь та інших
Десь у всіх чоловіки, як чоловіки, до військкомату біжать, а мій Іван ніби з глузду з’їхав, знайшов собі нову “любов”. В той вечір, як він мені про все
Оксана, сестра мого чоловіка, заскочила в неділю ввечері на “каву”. Вирішили одразу ж і повечеряти. Я подавала до столу картоплю з м’ясом, чоловік сервірував стіл. І щось зайшла