Головна

alena

Я меркантильна і продажна. Чоловік мені наказав оце збирати речі і вирушати до батьків, яким, цитую його слова, “ти не потрібна і ніколи не була потрібна, недовго вони тебе терпітимуть”. Звичайно, я ще маю шанс залишитися, якщо я прийму висунуті моїм благовірним умови. Після двох років труднощів і поневірянь, які ми легко долали з філософією “з милим рай і в курені”, перепала моєму чоловікові квартира за копійки. Йому платити за неї півтора року, кредит на мене оформлений. Від мене знадобилася повна відмова від претензій на квартиру
життєві історії 0
Я меркантильна і продажна. Чоловік мені наказав оце збирати речі і вирушати до батьків, яким, цитую його слова, “ти не потрібна і ніколи не була потрібна, недовго вони
Після того, як постраждала наша квартира в Ірпені, ми живемо у батьків чоловіка, бо ніяк не можемо відремонтувати  і відновити свою оселю. Я в декреті, не працюю, чоловік стільки не заробляє один. і все ю добре, свекри, можна, сказати, нас годують і грошей ні за що не беруть, але як же втомив цей бруд у них! Свекруха така нечупара. Ми з чоловіком часто їмо не дома, ходимо в кафе чи до кумів. Свекор зі свекрухою нічого не бачать, що у них бруд, не розуміють, чому дитина не хоче у них їсти. Жити неможливо, їсти неможливо. Ходити босоніж неможливо! Паморочиться від усіх запахів. Їжа як помиї, бо з холодильника тхне, весь посуд брудний. Вони ще й заощаджують воду
життєві історії 0
Після того, як постраждала наша квартира в Ірпені, ми живемо у батьків чоловіка в приватному будинку в передмісті, бо ніяк не можемо відремонтувати  і відновити свою оселю. Я
Люди добрі, сина мого рятувати треба! Я й в кошмарному сні такого уявити не могла і тепер просто місця собі не знаходжу! Синочок мій єдиний пішов жити в прийми, я упевнена була відразу що йому там погано, але це переконалася вже наочно! Погостювала у сватів на цих вихідних, краще б я цього не бачила! О 6 ранку він на кухні підлогу мив вже, потім дружині каву варить, ввечері посуд мив за всіма, а в обід борщ варив! – Він всього 25 тисяч заробляє, їздить на машині, яку ми подарували, на відпочинок за наші кошти, має ж щось ще в домі робити! – каже сваха Раїса
життєві історії 0
Я ні їсти, ні спати не можу, просто у відчаї після візиту до моїх сватів! Я й в кошмарному сні такого уявити не могла і тепер просто місця
Ми з Микитою розписалися недавно й прийшли жити до моєї мами, у якої важкий характер. У мене, треба сказати, завжди були не дуже хороші стосунки з матір’ю, а зараз з її поведінкою – так особливо. Займатися домом і господарством вона ніколи не любила, готувати тим паче. Я їла або печиво з водою, або те, що приготувала бабуся, коли приходила до нас. Я виросла зовсім іншою людиною. Я обожнюю готувати, облаштовувати будинок, можу всі вихідні провести на кухні, мама жене мене з кухні, навіть гроші нам на кафе дає. Вона ж готова харчуватися яєчнею та сосисками, просто жах! Іноді мама може приготувати і на всіх суп, але тільки так як любить вона, а нас з Микитою аж нудить від шкварок у супі. В цій квартирі третя частина – моя
життєві історії 0
Ми з Микитою розписалися недавно й прийшли жити до моєї мами, у якої важкий характер. У мене, треба сказати, завжди були не дуже хороші стосунки з матір’ю, а
Я все частіше думаю, що я погана матір своїй 17-річні дочці. Злата навчається у коледжі, перший курс закінчує. Років до 13 моя єдина донечка Злата була просто золотою дитиною. З гаманця у мене постійно пропадали сотні гривень. Більше того, коли Злата йшла гуляти з подругами, її стільниковий увечері просто відключався, нехай мама побігає навколо району і пошукає, якщо їй треба, щоб дитина була вдома вчасно. Вдома у Злати таке звертання до мене – подай, прибери, принеси. Дай грошей, відпусти на ніч з друзями
життєві історії 0
Так вийшло, що я рано розлучилася, мій юний чоловік ще не був готовий до батьківства. Мені самій довелося ставити на ноги дочку, багато працювати, щоб забезпечити Златі безхмарне
Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні, не забезпечую їх квартирами й машинами. Єдине – плачу за доглядальницю для моєї старенької мами, бо дітям ніколи турбуватися про неї, а моя молодша сестра має чотирьох дітей і зовсім немає часу. В принципі, заробляю достатньо. Витрачаю гроші на подорожі, догляд за собою, якісне харчування. Відкладаю на старість, бо на дітей не розраховую. Рая працювала як віл без вихідних та свят по 8 – 12 годин на день. Єдиною мрією жінки було придбати квартиру у Києві. У неї вже була квартира десь в райцентрі. Але вона говорила: “дуже хочеться в Києві. Син росте, хлопчик розумний, хочу щоб у сина було майбутнє”. Прості материнські надії і мрії. Заробила вона на квартиру в столиці. Купила
Без рубрики 0
Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні, не забезпечую їх квартирами й машинами. Єдине – плачу за доглядальницю для моєї старенької
Свого часу мама віддала мені будинок своєї матері, тобто моєї бабусі, в приватному секторі нашого містечка на Полтавщині. Він був у не дуже хорошому стані, продати його мама вдало не могла, а щоб дійсно привести його до ладу, треба було багато в нього вкласти. Тож ми пристали на умову моєї мами. Живемо тепер у відремонтованому будинку, працюємо, у нас вже двоє дітей-підлітків. От тільки мама так і не усвідомила, що будинок цей тепер наш, а не її. Щоразу, коли мама заїжджає в гості, а це буває майже щонеділі, вона намагається навести свій порядок, все у нас переробити. Їсти з нами не сідає, каже “Коли захочу, тоді і поїм”. У магазині піде, вибере одяг собі, пальто, чоботи, каже: “Ну ти ж заплатиш, так?”. “На дітей грошей не шкода витрачати, а матері рідній – шкода?” А вчора взагалі мама порилася в моїх сумках
життєві історії 0
Свого часу мама віддала мені будинок своєї матері, тобто моєї бабусі, в приватному секторі нашого містечка на Полтавщині. Він був у не дуже хорошому стані, продати його мама
Свекри вже давно запрошували нас у гості. Але кілька місяців тому я народила дитину і приїхати не виходило. І ось через півроку ми нарешті зібралися. Вони живуть всього за 30 кілометрів від нас. А в тому ж селищі живе друг чоловіка. І мій Максим захотів заодно відвідати і його. Я порадила чоловіку поїхати раніше. І ось я з малою приїжджаю, мене зустрічає свекруха. Ми повернулися. Пройшли на кухню сидимо мовчимо
життєві історії 0
Свекри вже давно запрошували нас у гості. Але кілька місяців тому я народила дитину і приїхати не виходило. І ось через півроку ми нарешті зібралися. Вони живуть всього
Моя мама попала в таку ситуацію з моїм племінником, тобто своїм першим найулюбленішим онуком, – ворогу не побажаєш! Подзвонила мамі сьогодні поговорити, бо в будні особливо й ніколи за турботами. А тут таке! Зібрався одружитися. Я їх пустила у квартиру. Він із самого початку повівся по “хазяйськи”: викинув мої речі, щось забрала мама, щось довелося продати. Я спустила – молоді, розуму не набралися ще – подумала я. Та ідея прописки у мене з голови “пішла”. А була згодна прописати раніше. Так вони й залишились у квартирі. Далі – цікавіше. Затіяли ремонт. Далі навіть не знаю, як описати. Племінник їй відчинив двері у коридорі і далі не пустив!
життєві історії 0
Моя мама попала в таку ситуацію з моїм племінником, тобто своїм першим найулюбленішим онуком, – ворогу не побажаєш! Подзвонила мамі сьогодні поговорити, бо в будні особливо й ніколи
Вже три роки ми з чоловіком Валерієм живемо під одним дахом з моєю мамою і бабусею, на їхньому повному забезпеченні. За цей час, що ми одружені, Валера не дав мені грошей ні на одяг, ні на їжу в наш будинок, ні на кишенькові витрати. Так, отримує він зараз небагато, але тисяч 10 гривень на місяць нього виходить. Тим більше, якби він витрачав їх на себе, але ж ні його одягає теж моя мама за свої гроші. А от мої свекри зайняли дуже зручну для них позицію – “моя хата з краю, нічого не знаю”, або “живіть як хочете, але допомоги не просіть”. Вони взагалі не цікавляться нашим життям! Де їхня совість?? Недавно, коли ми були в гостях у свекрів, приїхали повечеряти, щоб не їсти лиш за рахунок моєї мами й бабусі, я не витримала
життєві історії 0
Вже три роки ми з чоловіком Валерієм живемо під одним дахом з моєю мамою і бабусею, на їхньому повному забезпеченні. За цей час, що ми одружені, Валера не

You cannot copy content of this page