Головна

alena

Свекри вже давно запрошували нас у гості. Але кілька місяців тому я народила дитину і приїхати не виходило. І ось через півроку ми нарешті зібралися. Вони живуть всього за 30 кілометрів від нас. А в тому ж селищі живе друг чоловіка. І мій Максим захотів заодно відвідати і його. Я порадила чоловіку поїхати раніше. І ось я з малою приїжджаю, мене зустрічає свекруха. Ми повернулися. Пройшли на кухню сидимо мовчимо
життєві історії 0
Свекри вже давно запрошували нас у гості. Але кілька місяців тому я народила дитину і приїхати не виходило. І ось через півроку ми нарешті зібралися. Вони живуть всього
Моя мама попала в таку ситуацію з моїм племінником, тобто своїм першим найулюбленішим онуком, – ворогу не побажаєш! Подзвонила мамі сьогодні поговорити, бо в будні особливо й ніколи за турботами. А тут таке! Зібрався одружитися. Я їх пустила у квартиру. Він із самого початку повівся по “хазяйськи”: викинув мої речі, щось забрала мама, щось довелося продати. Я спустила – молоді, розуму не набралися ще – подумала я. Та ідея прописки у мене з голови “пішла”. А була згодна прописати раніше. Так вони й залишились у квартирі. Далі – цікавіше. Затіяли ремонт. Далі навіть не знаю, як описати. Племінник їй відчинив двері у коридорі і далі не пустив!
життєві історії 0
Моя мама попала в таку ситуацію з моїм племінником, тобто своїм першим найулюбленішим онуком, – ворогу не побажаєш! Подзвонила мамі сьогодні поговорити, бо в будні особливо й ніколи
Вже три роки ми з чоловіком Валерієм живемо під одним дахом з моєю мамою і бабусею, на їхньому повному забезпеченні. За цей час, що ми одружені, Валера не дав мені грошей ні на одяг, ні на їжу в наш будинок, ні на кишенькові витрати. Так, отримує він зараз небагато, але тисяч 10 гривень на місяць нього виходить. Тим більше, якби він витрачав їх на себе, але ж ні його одягає теж моя мама за свої гроші. А от мої свекри зайняли дуже зручну для них позицію – “моя хата з краю, нічого не знаю”, або “живіть як хочете, але допомоги не просіть”. Вони взагалі не цікавляться нашим життям! Де їхня совість?? Недавно, коли ми були в гостях у свекрів, приїхали повечеряти, щоб не їсти лиш за рахунок моєї мами й бабусі, я не витримала
життєві історії 0
Вже три роки ми з чоловіком Валерієм живемо під одним дахом з моєю мамою і бабусею, на їхньому повному забезпеченні. За цей час, що ми одружені, Валера не
Вчора прийшла мама після обіду, знову сіла мовчки за стіл, я маю перед нею танцювати, поставити, подати на блюдечку, прибрати, розважати її цікавим спілкуванням. А те, що в мене дитина і робота віддалена з ноутбуку – її не хвилює. Ця жінка мене вже просто вимотує останнім часом. Їй 55 років. Мій батько її нещодавно покинув, у нього “криза середнього віку”, він дуже стежить за собою і шукає собі молоду та гарну. На додаток ще каже мамі, що вона йому все життя зіпсувала, якби не вона, то він жив би зовсім по-іншому, словом, робить їй дуже боляче, замість просто гідно піти, раз вирішив
життєві історії 0
Вчора прийшла мама після обіду, знову сіла мовчки за стіл, я маю перед нею танцювати, поставити, подати на блюдечку, прибрати, розважати її цікавим спілкуванням. А те, що в
Коли ми з Тарасом одружилися, то вирішили не витрачатися на орендоване житло, а збирати на свою власну квартиру. Тому й стали жити з його бабусею Марією Павлівною, у неї двокімнатна квартира. Я думала, життя з бабусею буде милим і затишним, але де там! З Марією Павлівною у нас постійні конфлікти! Їй заважає і неприємно пахне моя косметика, тепер всі мої засоби краси стоять у ванній у закритій шафці. То я її розбиту чашку викинула. То голосно музику слухаю, коли прибираю, то суп недосолила. Я таємно заходжу в її кімнату і глибоко в шафі знаходжу її одяг і забираю собі. Ну навіщо мені її ганчірки??? Але останній її вислів довело мене до такої ручки, як то кажуть
життєві історії 0
Коли ми з Тарасом одружилися, то вирішили не витрачатися на орендоване житло, а збирати на свою власну квартиру. Тому й стали жити з його бабусею Марією Павлівною, у
Я вийшла заміж за “матусиного синка”. Життя тепер ніякісінького! Та ще мої батьки заробляють не так багато, словом, його сім’я багатша, ніж сім’я моїх батьків. Почалося ще з весілля. Ось тоді я й запропонувала взяти сукню на прокат, але його батьки ні в яку не погоджувалися, вони сказали що вони все оплатять. Вийшло так, що моєї думки щодо вибору сукні ніхто і слухати не захотів, купили таку, яку захотіла мама Гліба. Гроші з весілля я бачила тільки в день самого весілля і все, більше навіть не чула про них. Мій чоловік не працював, жили ми перший час на мою зарплату в 6000 гривень. Звичайно, без допомоги нам було б не прожити. Живемо ми окремо у його квартирі. Ще нам в особистому житті своїми порадами “допомагає”. Каже, що там помиями годують
життєві історії 0
Я вийшла заміж за “матусиного синка”. Життя тепер ніякісінького! Та ще мої батьки заробляють не так багато, словом, його сім’я багатша, ніж сім’я моїх батьків. Почалося ще з
Майже шість років тому наша дочка вийшла заміж в село на Черкащині. Ми не хотіли того раніше, адже дівчинка у нас міська, має дві вищі освіти. Але потім, на початку вторгнення, змирилися й подумали, що так навіть краще, в селах спокійніше. Поїхали оце в гості на ювілей свахи і переконалися: все там добре у нашої донечки, і люди свати хороші, і чоловік Іринку нашу любить, видно, і онучка гарненька росте, але те що я побачила! Вже тиждень оговтатися не можу! Приїхали ми ближче до вечері, з подарунками для всіх, звичайно. Але як дочка наступного ранку готувала сніданок, я спостерігала і слова не могла мовити! Обідали борщем, що там тільки не плавало! Далі почалися “ягідки”. Ірина ще дістала миску холодцю з холодильника. На сніданок. До яєчні
життєві історії 0
Майже шість років тому наша дочка вийшла заміж в село на Черкащині. Ми не хотіли того раніше, адже дівчинка у нас міська, має дві вищі освіти. Але потім,
Донька моя вийшла заміж місяць тому і я, як і обіцяла, подарувала молодим квартиру. Двокімнатну, в новобудові. Майже 20 років в Італії зробили свою справу – гроші дочці на нерухомість я відклала. Але я поставила дочці одну умову, свасі теж про це сказала на весіллі. Я вважаю, нічого їй і переступати порог оселі молодят! Як оце роблю я. Але вона там товчеться мало не щодня біля синочка. Заберу ключі і пущу квартирантів – так і сказала Людмилі
життєві історії 0
Моя єдина дочка Настя була 14-річним підлітком, коли не стало мого чоловіка. У мене була малооплачувана робота і мама на групі, яка не могла працювати і підтримувати мене
Коли сталося вторгнення, ми переїхали до свекрухи з центра Харкова. А мама чоловіка живе у приватному будинку в селищі не далеко, але у них спокійніше. І ось свекруха нас попросила переїхати з її квартири на окреме житло! І чому – бо я сказала, що мої діти так щодня їсти не будуть. Сил вже нема, це триває більше року! А вчора я посміла приготувати сніданок сама. Ми допомагаємо Лесі Петрівні і їмо все домашнє – краса просто! Справжні випробування почалися, коли три місяці тому тому свекруха звільнися з роботи, пішла на пенсію. Каже, що я хочу з дітей чахликів виростити
життєві історії 0
Ну от така ситуація склалася неприємна. Ми-то знайдемо житло. Але прикро. Спочатку мені і дітям навіть подобалося. Коли сталося вторгнення, ми переїхали до свекрухи з центра Харкова. А
Я виїхала в Італію задовго до вторгнення. заробляти гроші, доглядаючи стареньких італійців. Коли рф напала на мою батьківщину, я пропонувала всім їхати до мене, але моя українська рідня відмовилася. Сказали, що у Чернівцях досить спокійно, що оселі їхні цілі. І ось місяць тому синьйор Паоло, у якого я працювала, запропонував мені стати його дружиною. Я погодилася, але реакція дітей мене просто приголомшила
життєві історії 0
Я виїхала в Італію задовго до вторгнення. заробляти гроші, доглядаючи стареньких італійців. Коли рф напала на мою батьківщину, я пропонувала всім їхати до мене, але моя українська рідня

You cannot copy content of this page