Головна

alena

У мене така ситуація склалася, що не можу розібратися сам, хоч далеко вже не маленький хлопчик. Я обіцяв дружині, що як тільки виплатимо за нову квартиру, я одразу відпишу їй свою частку, але вона не повірила і наполягла на шлюбній угоді, і це була найбільша моя помилка. Вклав у її квартиру 500 тисяч гривень, за мій рахунок у дітей басейни, індивідуальні заняття з плавання, англійська мова, футбол. З мене комуналка, походи в театри, музеї, цирки. Теща подарувала моїй дружині ділянку, а Марина, яка не витрачала грошей на сімейне життя, але працювала, зібрала певну суму плюс взяла кредит і будує собі будинок
життєві історії 0
У мене така ситуація склалася, що не можу розібратися сам, хоч далеко вже не маленький хлопчик. Тому розповім коротко свою історію і буду вдячний за поради і слушні
І тепер тітка Люда вимагає, аби їй відписали долю, мала би совість! Така вже дивна людина. У моїх дідуся та бабусі аж четверо дітей та дві квартири. Мій тато Петро – друга дитина, другий син. Хоча я вважаю його першим, бо старший син усиновлений моїм дідом та бабусею. От і вважайте я, мама, тато, бабуся, дві сестри тата і їхні діти – всі разом. Квартира хоч і 4-кімнатна, все одно важко жити таким натовпом. Треба сказати, що коли я була ще маленькою, цю квартиру поділили на мене, старшу татову сестру та її дочку
життєві історії 0
І тепер тітка Люда вимагає, аби їй відписали долю, мала би совість! Така вже дивна людина. Та про все спочатку розповім і дуже прошу вас дати адекватні поради.
Стара слабка свекруха, яку чоловік забрав з іншого міста жити до нас, зіпсувала все в нашій родині. Характер у неї нестерпний, вирішили, що жити вона має окремо. На сімейній раді мої батьки запропонували дати нам велику суму грошей на квартиру для Світлани Василівни, решту ми з чоловіком беремо в кредит і виплачуємо його. Протягом півроку в тому місті її квартиру продаємо і гроші моїм батькам віддаються. Поки чоловік її там збирав і перевозив, мої батьки подумали і вирішили, що краще кредит вони закриють самі, щоб не було конфліктів, бо так виходить, що квартира ні їхня і не наша. Чоловік репетує, що я і мої батьки схиблені на грошах
життєві історії 0
Стара слабка свекруха, яку чоловік забрав з іншого міста жити до нас, зіпсувала все в нашій родині. Ось як це сталося. Розповідаю і прошу поради. Чоловік мій з
Я меркантильна і продажна. Чоловік мені наказав оце збирати речі і вирушати до батьків, яким, цитую його слова, “ти не потрібна і ніколи не була потрібна, недовго вони тебе терпітимуть”. Звичайно, я ще маю шанс залишитися, якщо я прийму висунуті моїм благовірним умови. Після двох років труднощів і поневірянь, які ми легко долали з філософією “з милим рай і в курені”, перепала моєму чоловікові квартира за копійки. Йому платити за неї півтора року, кредит на мене оформлений. Від мене знадобилася повна відмова від претензій на квартиру
життєві історії 0
Я меркантильна і продажна. Чоловік мені наказав оце збирати речі і вирушати до батьків, яким, цитую його слова, “ти не потрібна і ніколи не була потрібна, недовго вони
Після того, як постраждала наша квартира в Ірпені, ми живемо у батьків чоловіка, бо ніяк не можемо відремонтувати  і відновити свою оселю. Я в декреті, не працюю, чоловік стільки не заробляє один. і все ю добре, свекри, можна, сказати, нас годують і грошей ні за що не беруть, але як же втомив цей бруд у них! Свекруха така нечупара. Ми з чоловіком часто їмо не дома, ходимо в кафе чи до кумів. Свекор зі свекрухою нічого не бачать, що у них бруд, не розуміють, чому дитина не хоче у них їсти. Жити неможливо, їсти неможливо. Ходити босоніж неможливо! Паморочиться від усіх запахів. Їжа як помиї, бо з холодильника тхне, весь посуд брудний. Вони ще й заощаджують воду
життєві історії 0
Після того, як постраждала наша квартира в Ірпені, ми живемо у батьків чоловіка в приватному будинку в передмісті, бо ніяк не можемо відремонтувати  і відновити свою оселю. Я
Люди добрі, сина мого рятувати треба! Я й в кошмарному сні такого уявити не могла і тепер просто місця собі не знаходжу! Синочок мій єдиний пішов жити в прийми, я упевнена була відразу що йому там погано, але це переконалася вже наочно! Погостювала у сватів на цих вихідних, краще б я цього не бачила! О 6 ранку він на кухні підлогу мив вже, потім дружині каву варить, ввечері посуд мив за всіма, а в обід борщ варив! – Він всього 25 тисяч заробляє, їздить на машині, яку ми подарували, на відпочинок за наші кошти, має ж щось ще в домі робити! – каже сваха Раїса
життєві історії 0
Я ні їсти, ні спати не можу, просто у відчаї після візиту до моїх сватів! Я й в кошмарному сні такого уявити не могла і тепер просто місця
Ми з Микитою розписалися недавно й прийшли жити до моєї мами, у якої важкий характер. У мене, треба сказати, завжди були не дуже хороші стосунки з матір’ю, а зараз з її поведінкою – так особливо. Займатися домом і господарством вона ніколи не любила, готувати тим паче. Я їла або печиво з водою, або те, що приготувала бабуся, коли приходила до нас. Я виросла зовсім іншою людиною. Я обожнюю готувати, облаштовувати будинок, можу всі вихідні провести на кухні, мама жене мене з кухні, навіть гроші нам на кафе дає. Вона ж готова харчуватися яєчнею та сосисками, просто жах! Іноді мама може приготувати і на всіх суп, але тільки так як любить вона, а нас з Микитою аж нудить від шкварок у супі. В цій квартирі третя частина – моя
життєві історії 0
Ми з Микитою розписалися недавно й прийшли жити до моєї мами, у якої важкий характер. У мене, треба сказати, завжди були не дуже хороші стосунки з матір’ю, а
Я все частіше думаю, що я погана матір своїй 17-річні дочці. Злата навчається у коледжі, перший курс закінчує. Років до 13 моя єдина донечка Злата була просто золотою дитиною. З гаманця у мене постійно пропадали сотні гривень. Більше того, коли Злата йшла гуляти з подругами, її стільниковий увечері просто відключався, нехай мама побігає навколо району і пошукає, якщо їй треба, щоб дитина була вдома вчасно. Вдома у Злати таке звертання до мене – подай, прибери, принеси. Дай грошей, відпусти на ніч з друзями
життєві історії 0
Так вийшло, що я рано розлучилася, мій юний чоловік ще не був готовий до батьківства. Мені самій довелося ставити на ноги дочку, багато працювати, щоб забезпечити Златі безхмарне
Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні, не забезпечую їх квартирами й машинами. Єдине – плачу за доглядальницю для моєї старенької мами, бо дітям ніколи турбуватися про неї, а моя молодша сестра має чотирьох дітей і зовсім немає часу. В принципі, заробляю достатньо. Витрачаю гроші на подорожі, догляд за собою, якісне харчування. Відкладаю на старість, бо на дітей не розраховую. Рая працювала як віл без вихідних та свят по 8 – 12 годин на день. Єдиною мрією жінки було придбати квартиру у Києві. У неї вже була квартира десь в райцентрі. Але вона говорила: “дуже хочеться в Києві. Син росте, хлопчик розумний, хочу щоб у сина було майбутнє”. Прості материнські надії і мрії. Заробила вона на квартиру в столиці. Купила
Без рубрики 0
Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні, не забезпечую їх квартирами й машинами. Єдине – плачу за доглядальницю для моєї старенької
Свого часу мама віддала мені будинок своєї матері, тобто моєї бабусі, в приватному секторі нашого містечка на Полтавщині. Він був у не дуже хорошому стані, продати його мама вдало не могла, а щоб дійсно привести його до ладу, треба було багато в нього вкласти. Тож ми пристали на умову моєї мами. Живемо тепер у відремонтованому будинку, працюємо, у нас вже двоє дітей-підлітків. От тільки мама так і не усвідомила, що будинок цей тепер наш, а не її. Щоразу, коли мама заїжджає в гості, а це буває майже щонеділі, вона намагається навести свій порядок, все у нас переробити. Їсти з нами не сідає, каже “Коли захочу, тоді і поїм”. У магазині піде, вибере одяг собі, пальто, чоботи, каже: “Ну ти ж заплатиш, так?”. “На дітей грошей не шкода витрачати, а матері рідній – шкода?” А вчора взагалі мама порилася в моїх сумках
життєві історії 0
Свого часу мама віддала мені будинок своєї матері, тобто моєї бабусі, в приватному секторі нашого містечка на Полтавщині. Він був у не дуже хорошому стані, продати його мама

You cannot copy content of this page