Головна

alena

Я оце в 71 рік ще сиджу і працюю в Італії, знайшла собі роботу вже зовсім не важку. Аби не повертатися ще додому! Бо останній мій приїзд з наміром вже лишитися вдома мені на багато що очі відкрив. Зробила підтяжку – як могла гроші на таке витратити, коли ситуація в Україні так страшна? Не хочу з постарілим чоловіком весь час на дачі сидіти? Погана дружина. Дала синові горшей на машину, а дочкам ні – погана мати
життєві історії 0
Ми з чоловіком обоє з Ужгороду, побралися зовсім молодими. Він сирота, а я з багатодітної родини, тож фінансової допомоги нам не було з кого чекати, справлялися, як могли,
Розлучився я досить молодим, у 38 років. Так вийшло, що не зійшлися з дружиною характерами. Діток у нас не було, Всесвіт як знав, що нашому шлюбу судилося розпастись. Спершу я його питання не зрозумів, але потім мені розповіли, що моя нова знайома виявляється донька нашого шефа. Розлучена. І що багато хто до неї вже підбивав клини, але закінчувалося це однаково. Я відповів, що у нас стосунки «суто потеревеніти». І тільки в ресторані я зрозумів, що й до чого з Наталкою
життєві історії 0
Розлучився я досить молодим, у 38 років. Так вийшло, що не зійшлися з дружиною характерами. Діток у нас не було, Всесвіт як знав, що нашому шлюбу судилося розпастись.
Зараз Соломійці теж 19 років. І у дочки кохання, сил просто немає. Донька хоче виходити заміж і просить, аби і їй, як і брату, ми подарували на весілля квартиру! Але можливостей на такий же подарунок у нас із батьком, на жаль, зараз немає. І це досить велика проблема. Тож атмосфера у нас вдома поки що досить напружена. Іноді донька не ночує вдома. Живе зі своїм молодим чоловіком та його батьками. Соломія, до того ж, дзвонить братові і вимагає від нього вирішити житлове питання наступним чином: продати квартиру, яку ми подарували, а гроші поділити. Я вже сто разів пообіцяла Соломії, що наша з батьком квартира дістанеться тільки їй
життєві історії 0
Між моїми дітьми досить велика різниця у віці. Син старший, дочці тільки 19 років. Першим у нас з чоловіком народився син Олександр. Як ми за ним бігали, намагалися
Василина моя не блищала красою, але була вірною дружиною, прекрасною господинею і мамою. Але я чоловік, який любить очима, тому частенько скакав у гречку і навіть особливо не приховував цього. Я заробляв гроші, любив дітей, забезпечував родину – хіба цього мало? Але вона пішла. І тепер я вимушений готувати і прати собі сам, та ще й платити колишній дружині 8 тисяч гривень на тиждень, бо моя мама більше нікого не хоче біля себе терпіти
життєві історії 0
Та крутонуло мене життя, що я сам не думав. Ми з моєю дружиною, тобто вже колишньою, з одного райцентру на Прикарпатті, росли на сусідніх вулицях. Василина з юності
Вчора під час вечері чоловік відсунув тарілку з гарбузовим супов від себе, сказав, що таке їсти не буде, що йому потрібні борщ і холодець, та ще й такі, як варить його мамця. Позавчора хотіла приготувати сосиски у тісті. Прийшла додому, бігом руки помила, фартух накинула і готую тісто
життєві історії 0
Вчора під час вечері чоловік відсунув тарілку з гарбузовим супов від себе, сказав, що таке їсти не буде, що йому потрібні борщ і холодець, та ще й такі,
Він тоді поїхав на пів року і залишив мене з Іриною Павлівною. Кілька днів тому сталася приємна несподіванка: на моєму порозі виникла колишня свекруха. Її жалюгідний вигляд мене прямо порадував, але вона прийшла просити допомоги! У кого? У тої, кого все життя принижувала й ображала? Та кому ти зараз потрібна, стала й немічна? Я навіть не відразу її впізнала, не змінилося в Ірині Павлівні лише одне. Скільки ж ця жінка зіпсувала мені отих самих клітинок! Я вам не передам. І я поїхала в Італію
життєві історії 0
Кілька днів тому сталася приємна несподіванка: на моєму порозі виникла колишня свекруха. Її жалюгідний вигляд мене прямо порадував, але вона прийшла просити допомоги! У кого? У тої, кого
Звуть мене Володимир, мешкаю в Києві. Мені скоро 61 і я не був одружений. Дітей нема також, і не буде. Але це ніколи мене не гнітило, а навпаки – я багато чого досяг, я здоровіший за багатьох ровесників і краще за них виглядаю, бо завжди приділяю собі увагу і турбуюся про себе. Маю гроші. Але недавно я зустрів Маргариту і готовий одружитися, вимагаю тільки укласти шлюбну угоду. А раптом розлучимося
життєві історії 0
Звуть мене Володимир, мешкаю в Києві. Мені скоро 61 і я не був одружений. Дітей нема також, і не буде. Але це ніколи мене не гнітило, а навпаки
Я вже так пошкодувала, що вирішила все ж допомогти грошима сину й невістці! Я ж навіть не підозрювала, що потрапила у пастку! Мій подарунок молодим був, можна сказати, символічним – гроші в конверті на покупку якоїсь техніки. Тоді син звернувся до мене, прийшов повечеряти і почав серйозну розмову. Справа в тому, що мій пасивний дохід складався зі здачі іншої квартири, яка дісталася мені від колишнього чоловіка, батька Максима, як того не стало. Нехай я поживу якийсь час без улюбленої червоної риби та морепродуктів, але син є син. І його сім’ї потрібно допомогти. Крім того, його дружина після цього почала зі мною спілкуватися як із рідною. А за тиждень свати дали про себе знати, обговорювали моє рішення «відібрати у молодих квартиру»
Без рубрики 0
Я вже так пошкодувала, що вирішила все ж допомогти грошима сину й невістці! Я ж навіть не підозрювала, що потрапила у пастку! Мій син Максим одружився 8 років
Я просто киплю вся! Слів ніяких не вистачить! Більше свекруху й знати не хочу і на поріг не впущу, так їй подзвонила і сказала, і чоловіку також! Квартира у нас навпіл, і я його маму більше бачити тут не збираюся! Це ж треба було – н впустити дітей! Подивилася у вічко, побачила їх в костюмах і з розмальованими личками – і на відкрила! Сказала їм, що в такому вигляді гріх бігати вулицями і щоб вони йшли додому. З дітьми там повелися просто по-свинськи! Малі прибігли всі в сльозах! Я їх в машину – і до своєї мами!
життєві історії 0
Я вийшла заміж 12 років тому. Зараз нашим з Богданом діткам 10 і 7 років, у нас син і донечка. Живемо ми окремо від усіх батьків, купили з
Затіяла я в кухні ремонт, приїхав мій брат допомогти, він якраз цим і займається, а я поїхала на вихідні невістку й онука провідати. Син же мій на фронті, чекаємо і молимося за нього. Мені все стало зрозуміло, як я побачила, що невістка снідає солоним огірком з яєчнею і тюлькою! От чи казати сину??? Стала я нишпорити у всіх закуточках квартири і таки знайшла її карту. Оплачує мені подорож в Париж – і я мовчу!
життєві історії 0
Я живу в райцентрі біля Києва, вже пенсіонерка, вдова, мені 62 роки. Маю двокімнатну квартиру, отримую досить нормальну на наш час пенсію держслужбовця зі стажем. Але життя зараз

You cannot copy content of this page