alena

Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як сказати про це батькам? Адже я так рвалася завжди у велике місто! І ось

Я заміжня. Чоловік має дочку від першого шлюбу. Все стандартно. Віктор платить аліменти, і бере Дарину раз на три-чотири тижні. Не часто. Але мене це дуже дратує. У

Вже кілька років я тільки й дивлюся, як мій Остап лежить на дивані, плюхкає насіння, дивиться в екран планшету. Мій чоловік має мити підлогу, посуд, закладати  розвішувати прання

Ми з чоловіком Тарасом ровесники, одружені вже 33 роки. Багато чого в житі пройшли разом і пережили, побачили. Як у всіх – і хороше було, і не дуже.

Це може здатися дивним, але наша щаслива родина не тішить матір чоловіка. Радість за щастя та благополуччя єдиного сина перемагала заздрість до мене, як до успішнішої в особистому

Я сама з Волині. Росла в звичайній, люблячій, але досить бідній сім’ї. Я з чотирьох дітей, тому самі розумієте – ми не розкошували. Разом з тим ми з

Усі подруги мені свого часу говорили, що це нерозумна витівка і не можна так багато допомагати дорослим дітям. Проте я відчувала свою потребу. І коли дочка попросила пожити

Мама в Італії вже багато років працює. Так от. Коли брат пішов від дружини, мама перестала надсилати йому гроші, тепер все віддає невістці напряму. Я вважаю, це не

Віднедавна я знаю те, що може змінити її життя, але сумніваюся, чи варто говорити? Люди у селах живуть дружніше, ніж у місті, я в цьому переконана. Адже у

Минали місяці, а мене зовсім не цікавив мій синочок. У нас із чоловіком було чудове життя, поки він не запропонував народити дитину, і я дуже шкодую, що погодилася.