Головна

alena

Я і мій чоловік обоє з Житомира. З Дмитром у нас народилося взаємне кохання з першого погляду, велике і чисте. Ми дивилися в одну сторону, ми мали одні мрії. Для мене мій коханий чоловік був ідеальним. Він був добрий, ніжний, дбайливий. Дістався він мені зі “спадком”, а саме з боргами. Це були великі суми. Потім ми захотіли дитинку. Тобто Діма хотів з першого дня нашої зустрічі, але я дозріла лише через рік, у мої 26. І коли у нас народилася Яринка, чоловік, окрилений цією подією, почав налагоджувати старі зв’язки. І тут з’явилася у нашому житті вона. Ні не інша жінка, а набагато гірше – свекруха Ірина Валентинівна. Не відразу зрозуміла, звідки дме цей вітер. Два роки тому, зліг мій тато
життєві історії 0
Я і мій чоловік обоє з Житомира. З Дмитром у нас народилося взаємне кохання з першого погляду, велике і чисте. Ми дивилися в одну сторону, ми мали одні
Я й уявити таке не могла, люди! Оце та мати! Я тепер і назвати її цим теплим словом не можу. А все тому, що мама повернулася  з Іспанії і виставила мене з чоловіком та дітьми зі своєї трикімнатної квартири майже в центрі Києва, наче вона там мало собі заробила! От не думає зовсім, що їй вже 67, скоро її накриють всілякі вікові зміни і їй знадобиться моя допомога й турбота. Але після такого ставлення до нас нехай навіть не розраховує
життєві історії 0
Насправді я зовсім не вважаю, що людина похилого віку зобов’язана якось допомагати своїм дорослим дітям. Але ось у чому я впевнена, то це в тому, що мама не
Ми з Ігорем одружені вже 11 років, у нас підростає донечка 7 років, Даринка. Чоловік мій ніколи не працював на постійній роботі, все життя перебивався малими заробітками. Зараз три місяці не працює, не може знайти підходящий підробіток. І ось сьогодні кульмінація – я побачила, як чоловік поцупив мій золотий браслет, подарований моїми батьками, мою обручку та золотий хрестик Даринки, в якому її хрестили. Для мене це святі речі! я просто не можу в це повірити! Вперше поскаржилася свекрусі, а вона сказала, що не п’є, не ображає, не зраджує – і то добре
життєві історії 0
Ніколи й уявити таке не могла! Пишу це, а руки трусяться. Соромно. Зараз не важливо, гроші чи житло. Що буде далі з нами? Ми з Ігорем одружені вже
Дуже я хотіла нову мультиварку, бо моя улюблена багаторічна помічниця нарешті після 6 років безперервної праці нарешті не витримала і зламалася. Скажу чесно – я дуже нила, бо не звикла жити без неї, а купити хорошу нову фінанси нам не дозволяли. Я не працюю після вторгнення, у чоловіка теж в два рази зарплата скоротилася. А з двома дітками моя мультиварочка була для мене просто незамінною паличкою-виручалочкою: я в ній і варила, і тушкувала, і пекла, і на пару страви готувала. І ось свекруха Тамара Василівна за три місяці до мого дня народження мені каже: – Оленко, ми подаруємо тобі нову мультиварку, не купуйте самі
життєві історії 0
Дуже я хотіла нову мультиварку, бо моя улюблена багаторічна помічниця нарешті після 6 років безперервної праці нарешті не витримала і зламалася. Скажу чесно – я дуже нила, бо
Сестра чоловіка зі мною тепер не спілкується, бо я наступного ж дня після дня народження нашого синочка наказала чоловіку віднести їм назад те, що вони подарували Дмитрику. Мені пірʼя по хаті і покльовані меблі не треба, красно дякую. Знала б, і не запрошувала зовицю
життєві історії 0
Сестра чоловіка зі мною тепер не спілкується, бо я наступного ж дня після дня народження нашого синочка наказала чоловіку віднести їм назад те, що вони подарували Дмитрику. Мені
Я з великого обласного центру, з Вінниці, але живу у сім’ї чоловіка. Переїхати в окрему квартиру ми не можемо, бо у Максима похилого віку батьки, ми їх доглядаємо. У мене дуже погані стосунки зі свекрухою і після народження дитини вони набагато погіршилися – Діанка стала ще одним предметом розбрату. Наприкінці вересня моя допомога батькам вже не буде потрібна і мені доведеться повертатися до чоловіка. І мене від усвідомлення цього факту “тіпає” вже тиждень. Бо в тій квартирі немає просто спокійного життя. Щодня чвари. Прокидаюся щоранку: то чоловік на мене накричить, то свекруха, то вони разом на мовчазного діда у візку або одне на одного, або всі на всіх. Те, що батько чоловіка у візку не зачиняється в санвузлі, мене не турбує
життєві історії 0
Я з великого обласного центру, з Вінниці, але живу у сім’ї чоловіка. Переїхати в окрему квартиру ми не можемо, бо у Максима похилого віку батьки, ми їх доглядаємо.
Я втретє заміжня і маю шестеро дітей – від кожного чоловіка по двійко. Дітки всі гарні, здорові. У мене власний будинок і невеликий бізнес – від чоловіків практично фінансово не залежу. Мій нинішній чоловік працює в Чехії і повертатися поки не хоче, зрозуміло чому. Надсилає гроші. А я тут знову закохалася. Він переселенець, має золоті руки – робив мені деякі ремонтні роботи. Любить моїх дітей, ми вже майже рік разом. Але що робити? Він власних дітей не має, то захоче спільних зі мною 
життєві історії 0
Я ще коли ходила в школу мріяла про велику родину. Адже я була у батьків єдиною дитиною і мені завжди було дуже самотньо. Я з заздрістю дивилася на
Розлучення, яке я пережила 5 років тому, досі змушує мене стримувати сльози. Досі. Нам було вже за 50. Я перетворилася на робота, який бував лише вдома або на роботі. Всі. Від чоловіка я отримувала величезні аліменти. Недавно він сам прийшов. Але я не відчинила двері, а вийшла до нього. Не хотіла, щоб син побачив батька. Тим більше у такому стані. Володимир дуже змарнів. Виявилось, що так, лишилося йому не так і багато. Тепер Володимир хоче побути кілька днів із нами
життєві історії 0
Розлучення, яке я пережила 5 років тому, досі змушує мене стримувати сльози. Досі. Нам було вже за 50. Коли ми з Володимиром були ще молоді, мені здавалося у
Скажу одразу: у мене зі свекрухою Розою Василівною геть інші взаємини. Живемо в Хайфі. Дорогою зустріла маму однокласниці моєї старшої дочки. Вона сама українка, вдруге одружена з місцевим. Обоє молоді, гарні, працюють у одній галузі. Він приїжджав в Україну на роботою, так і познайомилися. Так от, думала побалакаємо з нею, а вона каже: “Поспішаю, ще купа справ, а я молодшого сина залишила на свекруху і заплатила тільки за 2 години”
життєві історії 0
Скажу одразу: у мене зі свекрухою геть інші Розою Василівною взаємини. Живемо в Хайфі. Того дня на вулиці лив дощ з вітром, дітей із ліжка ледве стягла вранці,
Зовиця й свекруха таки позвонили мені вчора увечері, хоча все це сталося у минулу неділю. Обидві разом, та ще й на відео. Майже тиждень збиралися-наважувалися, це ж треба! Дзвонили, щоб сказати, що більше знатися зі мною не хочуть, що я їх опозорила, що ні на яких родинних святах і заходах вони мене й бачити більше не хочуть, а запрошуватимуть тільки Рому. Та як хочете, проживу. В ту неділю в зовиці було день народження, 45 років. Коли я побачила на столі дешеву ковбасну нарізку, хімозні сітро і дешеве “біленьку” і червоне, я одразу покликала офіціантку і запитала, чи є якісна ковбаса і м’ясні вироби, нормальні напої – соки, щось італійське чи французьке з ігристого. Ну чому я маю їсти неякісне? Я все замовила й оплатила окремо
життєві історії 0
Ми з чоловіком Романом разом вже 14 років, живемо гарно, маємо двох чудових дітей 12 і 6 років. Ми ні від кого не залежимо – самі купили собі

You cannot copy content of this page