Головна

olesya

То як квартира в Києві пустувала, ніхто туди не їздив, а як тільки там поселились ми, і привели її в порядок, відразу ж свекруха надумала їздити до нас чуть не кожного місяця, ще й з онуками. Але на Трійцю вже не приїде, бо ми повідомили, що знайшли хороший варіант оренди і переїжджаємо найближчим часом. Коти їй наші не сподобались. Я то розумію в чому справа. Тепер на тій квартирі можна і заробляти. Бо в той “бардачелло” ніхто б не поселився
життєві історії 0
То як квартира в Києві пустувала, ніхто туди не їздив, а як тільки там поселились ми і привели її в порядок, відразу ж свекруха надумала їздити до нас
На весілля сестра замість того, щоб нас з Кирилом привітати, сказала: “Я надіюсь, ти в новому статусі про мене не забудеш”. Я ж її слова прийняла з усмішкою, хоча потім мені було не до сміху. На свій тридцятий ювілей Ірина замовила в якості подарунку кулон з діамантом. Аргументувала вона все тим, що в мене і сережки і каблучка з діамантом, а в неї нічого нема. На святкування ми прийшли з коробочкою “Золотий Вік”, але і в той раз я сестрі не вгодила. Не спілкуємось ми вже який час!
життєві історії 0
– В мене ж ювілей! Як-не-не-як, а тридцять років. Тому, сама розумієш, подарунок повинен бути пристойний, – сказала мені сестра, натякнувши на невеличкий золотий кулон з діамантом. Іринка
Після серйозної “бурі” невістка  взяла деякі речі і пішла з дому, залишивши онука на мене. Я ж працюю вахтеркою і доглядати за дитиною не маю як. Я думала Олег з Наталкою вже не помириться, але, на диво, прийшов він одного дня і сказав, що Наталя повернеться до нього, але є одна умова – я повинна піти з дому. Наголошу, зі свого дому, на який ми з чоловіком так важко заробляли свого часу. Ніколи й подумати не могла, що син проміняє рідну матір на якусь жінку
життєві історії 0
Після серйозної “бурі” невістка  взяла деякі речі і пішла з дому, залишивши онука на мене. Я ж працюю вахтеркою і доглядати за дитиною не маю як. Я думала
На наше весілля моя свекруха прийшла вся в чорному і навіть на волоссі була чорна брошка. Але і це я б пережила, якби не хустина, яку вона накинула мені в церкві під час вінчання. Я до останнього надіялася, коли Ангеліна Василівна витягла її з пакета, що кінці сірі. Але ні. На білосніжній сукні чітко виднілося чорне мереживо. Мене тоді всю перетрусило. Все святкування вона так заводила, що чутно було за кілометр. А все тому, що її сине, юрист не заслуговує на дружину – медсестру
життєві історії 0
На наше весілля моя свекруха прийшла вся в чорному і навіть на волоссі була якась брошка і також такого кольору. Але і це я б пережила, якби не
Остап не признавався де він працює. “Гроші в мене є, що тобі ще потрібно?”. Але я таки дізналася, добрі знайомі розкрили мені його секрет. Ми розійшлися, бо бути з людиною з такою професією не входило в мої плани. І ось через сім років я дізнаюсь, що Остап приїхав в наше містечко. Виявляється, в нього крута автівка, дружина, син і бізнес. Як же я шкодую, що одного дня його покинула через “некрасиву” професію. Я б жила як королева
життєві історії 0
Краще б я нічого про долю цього Остапа і не знала. Тепер душа не на місці. Профукала такого багатого мужика. Хочу вам розповісти свою історію з життя. Не
Сьогодні я вирішила поговорити зі свекрухою про своє бажання розлучатися. Сподівалася на розуміння і підтримку, але замість цього отримала шквал критики. “Якщо тобі не підходить мій синок, то я навіть не знаю, хто тобі підійде. Маєш чоловіка, та й радій, хтось і того не має. Ще й за щастя маєш отак собі вдома сидіти, нічого не робити. Інший би взагалі такого не допустив. Та й по дому дивись, що ти робиш щось дуже? А Петрик у мене без шкідливих звичок на тебе навіть косо не дивиться. Подумаєш, немає про що поговорити. Тебе що, мама не попередила, що з часом так і буде. На що ти розраховувала?”
життєві історії 0
Із своїм чоловіком Петром вже майже двадцять років разом. Ми зустрілися на вечірці у спільних друзів. Нам було по двадцять два роки, ми тільки закінчили університет і мріяли
Мені було перед Андрієм не зручно, ось я і витягла три тисячки з шухляди. “Це привітаєш від мене зі святом свою дружину і дітей. Купите щось собі!” Як тільки старший син поїхав, в кімнату зайшла Ольга. “Ми прийняли вас в своєму домі. Ми вас кормимо, миємо, одягаємо. Але наші з Богданом діти не заслужили на свято і сотні, а Андрія по тисячці отримали. “Олю, я не знаю чому дала їм ті гроші!”, – виправдовувалася я. “Я знаю. Бо все життя ви лише їм допомагали. Лише ті онуки були вам рідні, а наші, так собі, в селі живуть, все мають”
життєві історії 0
Ми з чоловіком все своє життя прожили в селі. Важко працювали, бо хотіли своїх дітей, а в нас два сина, поставити на ноги, а головне, гідно виховати. Старшим
Мама каже мені все кидати і їхати до чоловіка, який вже деякий час на заробітках в Італії. Але я цього не хочу. До того ж, їхати я повинна не просто так, а в “потрібний” час. Все це тому, що мої батьки хочуть від нас онуків, але не розуміють, що ми з Олегом цього поки не хочемо. Все тягнеться з дитинства. Коли моя старша сестра стала мамою в шістнадцять, я виховала свою племінницю, як свою. Та й що казати, і брата молодшого я няньчила. Я вважаю, що своє вже відбавила. З мене тих підгузок хватає
життєві історії 0
Мама каже мені все кидати і їхати до чоловіка, який вже деякий час на заробітках в Італії. Але я цього не хочу. До того ж, їхати я повинна
Я хвилювався, щоб мамі через ці борги не відібрали квартиру, ось і запропонував переписати її на мене. Я не бачив в цьому нічого поганого, до того ж, колись квартира все рівно перейде мені по спадщині. Спершу мама погодилася, але одного разу зателефонувала з претензіями. З того все й почалося. Щоб часом не залишитись на вулиці моя мама вирішила переписати свою квартиру зовсім “лівому” чоловіку. Я в подиві, бо чого-чого, а такого від мами не очікував
життєві історії 0
Я хвилювався, щоб мамі через ці борги не відібрали квартиру, ось і запропонував переписати її на мене. Я не бачив в цьому нічого поганого, до того ж, колись
На плиті смажилися котлети по-київськи, варилася молоденька картопелька і булькала квасоля для борщу. Голова і руки були зайняті іншим, але Вітя не зупинявся з темою, що настав час тотальної економії, і ковбасу я купляю надто дорогу, і дівчаткам не обов’язково вчити іноземну мову, а креми для обличчя – ні-ні-ні. Так я прожила близько трьох місяців, поки не зустріла Марію, дівчину, яка працює з моїм чоловіком. Дома я не церемонилася. Паролів Вітя на компі не мав, бо ми довіряли один одному і я таки вивела його на чисту воду!
життєві історії 0
Я прекрасно розуміла, що витрати на життя моєї сім’ї зростають, але я не думала, що мені доведеться відкладати стільки, скільки вимагав мій чоловік. Через деякий час я дізналася,

You cannot copy content of this page