Головна

olesya

Я попросила брата, щоб доклався грошима, бо це і його мама, та почула, що поки нема чим, а як буде –  то він з нами зв’яжеться. Звісно, ми дали собі раду, взяли кредит і назичили, де тільки можна було. Маму ми на ноги поставили, дай Бог здоров’я лікарям. Та здивувало мене інше. Виявляється, гроші він збирав на відпочинок в Буковелі, куди й повіз свою сім’ю. Не посоромились вони навіть фото у фейсбуці виставити
життєві історії 0
Я попросила брата, щоб доклався грошима, бо це і його мама, та почула, що поки нема чим, а як буде –  то він з нами зв’яжеться. Звісно, ми
Приїхала сестра з Італії. Ми всі зустрілися в батьківському домі. Наталя, як старша, почала розмову за те, щоб все по закону зробити так, що вона відмовляється від своєї частки на користь Марічки, бо вона найменша, і доля не була до неї прихильною. Так вийшло, що і я мала необережність це сказати. Я ж не знала, що через п’ять років, щоб не опинитися на вулиці, я попрошуся в батьківський дім, який по закону належить і мені
життєві історії 0
А що мені робити, якщо в мене змінилася життєва ситуація, і квартира ця мені потрібна! Я не хочу чужого, частина батьківської квартири, по закону належить мені. Але неприємно
Мене мама привела на світ рано, коли їй було всього 17. Тоді, звісно, було їй важко, і багато хто з оточення часто вставляв своїх п’ять копійок. Потім в 19 друга дитина, мій братик Степан, і в 24 сестра Софія. Можливо, через це моя мама і не втручалася в тому плані в моє життя, звісно вона трохи переживала, щоб в подолі не принесла, але загалом, якщо б таке і сталося, то зрозуміла б і допомогла. Я впевнена в цьому. Та тітка Оксана геть інша людина. Ну не стрималась я, нічого не вдієш
життєві історії 0
Кожен буде судити цю історію по своєму. Мене мама привела на світ рано, коли їй було всього 17. Тоді, звісно, було їй важко, та і багато хто з
Того дня мені зателефонувала Ірина і просила допомоги. Сказала, що більше так не може жити з чоловіком, і хоче з ним розійтись. Це був важкий шлях розлучення, та в ці моменти я була поряд із сестрою, допомагала і підтримувала її. А вже через два місяці Ірина знову зійшлася зі свої колишнім. І що б ви розуміли, у всіх своїх “бідах” вона звинуватила мене. Тепер я для них ворог номер один
життєві історії 0
Між моєю сестрою різниця в три роки. Першою стала на рушничок щастя Ірина, пам’ятаю той момент, як бабця сильно переживала з цього приводу. Я ще на той час
Як мені вберегти сина від такого батька, я не знаю, адже живемо ми на одній вулиці і Максимко добре знає, що Олег його тато. Він, як дитина, не розуміє нічого, щиро вірить татовим обіцянкам і завжди чекає на нього. Виїхати в інше місто – я не маю такої змоги. Та й залишатись по сусідству з колишнім, для мене лячно, адже не знаєш чого від нього очікувати. А недавно подруга знайшла рішення, на її думку – єдино-правильне!
життєві історії 0
Коли я виходила заміж за мого Олега, то всі подружки заздрили мені. Олег вмів гарно залицятись до мене, робив мені несподівані сюрпризи, дарував цінні подарунки. Одним словом романтики
На Успіння син з невісткою в гості до мене завітали. Я якби відчувала і котлет насмажила, і олів’є зробила, бульби відварила з квашеними огірками. А вони довго не думаючи, сповістили мені “радісну” новину, що скоро бабою стану. Я ж стала підраховувати, і виявляється, що в той час мій Микола у відрядженні був. Вона за кого нас вважає? Ой, розказувала мені сусідка про її маму. Яблуко від яблуні, називається!
життєві історії 0
Живу я зі своїм чоловіком Володимиром вже багато років, хоч різне бувало, але скажу вам точно, сім’я ми порядна. Якось так сталося, що я перед зустріччю з Володею
В село ми приїхали вже на новій машині, старі Жигулі чоловік продав, а зять з дочкою доклали нам трохи грошей і купили ми собі трошки кращу марку. Я довго не могла повірити, що через заздрощі Ірина буде так себе вести. У сусідки ані зять, ані чоловік, не вміють водити. Ірина не раз говорила мені: “Як добре, що твій чоловік права має. При бажані завжди можете собі поїхати куди захочете”. І якщо до Жигулів Ірина вже звикла, то з новим авто виникла халепа
Без рубрики 0
Живу я з чоловіком в місті, діти наші вже дорослі, мають свої сім’ї. Син женився і пішов жити окремо, а дочка з внучатами живуть разом з нами. Завжди
Перед тим, як зробити пропозицію нашій Іринці, Арсен попросив руки дочки і в чоловіка і в мене. Ми поблагословили його рішучий крок. І все б нічого, та освідчуватися він вирішив не в Україні, а в Італії, де вже довгий час живе і працює його мама. Я уявляла, як це буде романтично – біля Колізею. З нетерпінням ми чекали на їх повернення, та повернулася Іринка без каблучки і дуже засмучена!
життєві історії 0
Ми з чоловіком Віталієм, зустрічалися ще зі школи… Разом подорослішали. Разом вступили в університет, а коли завершили навчання, Віталік зробив мені пропозицію. Це було гарно і неочікувано, це
В цей день я дуже погано почувалася на роботі, директор мене відпустив додому. Коли я ввійшла до будинку, то побачила те, чого аж ніяк не очікувала. Мій коханий чоловік тримав в обіймах, ще тоді мою найкращу подругу і куму, а в сусідній кімнаті спала Галинка. Чи зчинила я “бурю”? Та ні, адже розуміла, що моя дочка може прокинутись і про все дізнатись, а цього я аж ніяк не хотіла. Я запропонувала чоловіку зібрати речі і піти, адже жили ми на той час в будинку, який мені дістався від бабусі
життєві історії 0
З чоловіком ми побралися ще досить молодими, вже через рік в нас народилась донечка Галинка. Жили ми окремо від батьків, тому допомагати нам з дитиною було нікому. Коли
Коли молода кинула букет, то він прямо в руки полетів до моєї Оленки. Всі почали плескати. Оленка, та як дитина, почала тішитися. Але не довго тривало це щастя, бо ні з того ні з сього, десь взялась моя Стефа і вирвала їй з рук той букет, віддавши своїй Христині. “Де тобі ще до заміжжя! Перше школу закінчи, а тоді вже про кавалерів думай”. Ясна річ, Оленка розгубилася, вибігла на вулицю і почала плакати, бо все це на людях було, ще й на камеру
життєві історії 0
Поведінка Стефи не просто дивна, а дуже дивна. “А твоя чого той букет ловила? Хіба не розуміє, що моїй Христині то важливіше? Вона ще школярка, а вже про

You cannot copy content of this page