На весільному рушнику ми з Захаром стояли, обоє сумно понуривши голови. Ще б пак, відчували себе у якомусь там позаминулому столітті, коли за дітей все вирішують батьки. Ця історія з нами сталася 16 років тому. Ми Захаром жили у сусідніх селах, майже не знали одне одного
Ця історія з нами сталася 16 років тому. Ми Захаром жили у сусідніх селах, майже не знали одне одного. А ось батьки наш дуже дружили родинами. У той
Ось і результат мого життя. Поставила я дітям умову – або вони мені допомагають, як слід, або я продаю все, щоби зібрати собі грошей на хороший будинок для літніх людей. Звуть мене Тамара Пилипівна, маю 77 років. Я втомилася чекати, коли дорослі діти згадають про мене. Дочка і син, почувши моє рішення
Поставила я дітям умову – або вони мені допомагають, як слід, або я продаю все, щоби зібрати собі грошей на хороший будинок для літніх людей. Та розповім спочатку.
Дивани і кавові сервізи з ложками, пательні і каструлі, телевізори і машини – все це ділиться, коли люди вирішують більше не бути разом. Але мої батьки пішли ще далі, вони поділили дітей та онуків. І бажання останніх не враховувалося. На той момент ми з братом вже виросли, створили власні родини, у нас обох народилися дітки
Дивани і кавові сервізи з ложками, пательні і каструлі, телевізори і машини – все це ділиться, коли люди вирішують більше не бути разом. Але мої батьки пішли ще
Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить мені мама чоловіка. Діти вже до неї не їздять з бажанням, але їхня бабуся не хоче м’якшати, лишаючись строгою. Мені взагалі здається, що у Марини Іванівни, мами мого чоловіка Остапа, якісь давні уявлення про виховання дітей
Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить мені мама чоловіка. Діти вже до неї не їздять з бажанням, але їхня бабуся
Коли брату було 20 років, Богдан порадив мамі продати її будинок та купити йому квартиру. На моє запитання, а як же я, вона відповіла, що в мене чоловік є. Потім брат набрався купу боргів, і мама продала його квартиру і купила йому студію. Я тоді пішла від чоловіка. Мама зглянулася: купила мені кімнату в комуналці і переселила мене з Соломійкою туди. Богдан поїхав на заробітки на цілих 12 років
Моїй мамі 61 рік, мені 41, брату Богдану – 38. Коли брату було 20 років, Богдан порадив мамі продати її будинок та купити йому квартиру. На моє запитання,
Дорогенька, те, що ти жінка мого сина – ще нічого не означає. Мати одна! День народження сина – це моє свято, і мені вирішувати, кого туди запрошувати, як і де свякуватимемо, – стою, кліпаю на Богдану Володимирівну очима. Цього року я вирішила влаштувати йому нормальне свято, таки 35 років, кругла дата. Підготовку розпочала заздалегідь. – А як же Іванна, і тітку не покликати? Я вже запросила своїх подруг!
Моя свекруха Богдана Володимирівна переконана, що день народження сина – це, насамперед, її свято. Тому вона вважає себе у праві вирішувати, хто туди буде запрошений, як і де
Мама просто не хоче непорозуміння із сином та невісткою, а я без житла. От і все. Мама зайняла прекрасну позицію – я ні до чого, розбирайтеся самі, мовляв, моя хата скраю, нічого не знаю. – Нехай Льошка з сім’єю поки що там поживе, а ти, як підростеш, я цю квартиру продам, гроші між вами поділю. Та й як збирати, якщо Юлі то на море треба, то машину, то шубку купити. – Правильно, дочко. Спочатку спробувати на смак побут треба, перш ніж заміж бігти
Мама зайняла прекрасну позицію – я ні до чого, розбирайтеся самі, мовляв, моя хата скраю, нічого не знаю. Але це не так. Зрозуміло, що вона не хоче непорозумінь
Мій молодший на шість років 35-річний брат Ігор привів дружину та двох дітей, прописав у нашій спільній квартирі. Ми погодилися, не на вулицю ж їм йти. І вони увесь час на утриманні у батьків сиділи, не працювали. Квартира у нас розподілена аж на 7 частин. Дружина у ігоря знайшла іншого, словом, розлучення. А мама примудрилася ще й дачу на онука переписати. А коли я запитав, чому так, сказали, що дача тебе не стосується. До речі, квартира трикімнатна, 80 квадратів, і я кажу, що забираю свою частку і все. Мати говорить: «ні, я продаю квартиру, і купую будинок, і ніяких часток не буде»
Мій молодший на шість років 35-річний брат Ігор привів дружину та двох дітей, прописав у нашій спільній квартирі. Ми погодилися, не на вулицю ж їм йти. І вони
Сказати, що ми з чоловіком заможні, то ні, але не бідуємо. Діти дорослі, дочка у Китаї заміжня, син у столиці, як і ми, живе окремо, ще не одружений. Маємо квартиру і бутічок одягу у центрі міста. Приїхала університетська подруга моя, але після кави образилася, що я до себе не повела. А просто є у мене принцип, навіть діти і батьки в готелі ночують, коли приїжджають, а то знайома всього лиш. – Як добре, що ти у Києві і мені не треба житло орендувати
Сказати, що ми з чоловіком Арсенієм заможні, то ні, але не бідуємо. Колись удвох переїхали у столицю, заробляли, де тільки можна, і садівниками, і прибиральниками, і на будівництві.
З 10 грудня – без пакетиків у продажу. Хороша новина, але що з того вийде
Як повідомляє видання Бізнес.Схід (bizshid.com), в Україні з 10 грудня цього року заборонять безкоштовні пластикові пакети. З українських магазинів мають зникнути безкоштовні одноразові пакети. Зі своїм пакетиком ви

You cannot copy content of this page