Головна

alena

Біля магазину стояла жінка і продавала шкарпетки. Такі собі досить шкарпетки, невміло зв’язані. І дуже великі, розміру сорок сьомого так. Стоїть і несміливо тримає ці лячні шкарпетки в руках. Продає, отже. А інша жінка йшла в магазин, щоб купити курку та хліба. Капусту, буряк купити. І картоплі. І якогось смачного печива до чаю. Їй якраз зарплатню дали
життєві історії 0
Біля магазину стояла жінка і продавала шкарпетки. Такі собі досить шкарпетки, невміло зв’язані. І дуже великі, розміру сорок сьомого так. Стоїть і несміливо тримає ці лячні шкарпетки в
Ні, у таких, як ти, завжди щасливі чоловіки. Євою виявилася жінка з обличчям однієї знайомої з екрану. Знаєте такий типаж жінок, який називає тебе дитинкою і це не прикро, оскільки поруч з ними ти стаєш дитинкою. – Що трапилося, дитинко? – І я захотіла розповісти їй усе своє життя. – Блискавки ось на джинсах, і на спідниці шов розійшовся, і взагалі курс євро, все це у світі і листя у герані жовтіють. І за машинкою сидить Єва, мама всіх дітей. – У яких таких? І полуниця смачніша, і сонце яскравіше
життєві історії 0
Я взагалі шалено везуча людина. Найбільше мені щастить на людей, а точніше – мені щастить на чудових жінок та приголомшливі історії. Поламалася блискавка на джинсах, і на спідниці
Вчора в обід зателефонував мій малий Микитка з дому і переляканим голосом повідомив, що «Ми, зовсім випадково – котом клянуся! – розгепали твій об’єктив». Об’єктив стояв на підвіконні і наче нікому не заважав. Але коли вдома дитина і кіт, то в ньому, в будинку, не залишається безпечного місця. Я фотограф. Ну, думаю, повернуся додому – всиплю всім, зараз цей об’єктив коштує 80 тисяч гривень
життєві історії 0
Вчора в обід зателефонував мій малий Микитка з дому (я частенько працюю без обіду) і переляканим голосом повідомив, що «Ми, зовсім випадково – котом клянуся! – розгепали твій
Від Дідуся завжди пахло свіжою сосновою стружкою. Тоді Дід ​​спитав мене, ким би я хотів бути. І моя юність відповіла, що я хотів би бути метеликом. Дід відповів, що тоді він буде великим метеликом, який мене захищатиме. Я приїхав додому і дуже довго ревів, дорослий дядько, стояв на балконі і просто ревів. Прилетів нічний метелик і сів мені на руку. Я намагався його струсити, але метелик тримався міцно
життєві історії 0
Від Дідуся завжди пахло свіжою сосновою стружкою, і цим запахом, який ні з чим не переплутаєш – старістю. У п’ять моїх років він перший раз розповів мені, як
Два тижні вже минуло, а я так і не зрозуміла, що то було. Чи спитати у сина Тараса? Приїхали ми з чоловіком у справах здоров’я на три дні у столицю, зупинилися у сина й невістки. З собою як годиться – курочку, яйця, молочку, сало .все домашнє. Як поснідати лише вівсянкою на воді і діти на роботу поїхали, я заглянула до холодильника, не втрималася
життєві історії 0
Приїхали ми з чоловіком у справах здоров’я на три дні у столицю, зупинилися у сина й невістки. До слова, ми у них ще не були: вони два роки
Іван прокидається о пів на п’яту ранку і йде доїти корову, годує порося і курей, потім повертається додому і готує сніданок, поки троє дітей сплять. На селі роботи мало, тому йому доводиться чіплятися за будь-яку справу, щоби заробити. Він і будує, і лагодить машини, і косить траву, і спилює старі дерева, і коле дрова. – Дякую. – Змаявся весь? – Ні! – усміхається Іван – Все добре. З хати вийшла Ірина, дружина
життєві історії 0
Ранок Івана починається напрочуд просто. Він прокидається о пів на п’яту ранку і йде доїти корову, годує порося і курей, потім повертається додому і готує сніданок, поки діти
Потім, коли сіли по вагонах, мама збігала додому за зимовою шапкою, біжить за потягом. Усі сміються, навіщо тобі шапка, мовляв, все скоро скінчиться. Мама кинула мені шапку, не докинула, і сама впала. Тітка її піднімає, я дивлюся на них і розумію, що ніколи вже їх не побачу, – дід відвернувся до вікна, щоб я не бачив, як він витирає сльози. Стукав колесами поїзд. Ми під’їжджаємо до його станції, я виношу його валізу, ми тепло прощаємось і раптом до нас біжать дві маленькі старенькі. – Це моя матуся та тітка
життєві історії 0
Десять років тому я їхав до у поїзді в далекий обласний центр, зі мною в купе потрапив старенький ветеран. У столиці проводжали його онуки з маленькими правнуками. Дід
Я ходжу в цю кондитерську за мигдальним рогаликом чи шоколадним круассаном. Ще у них чудові кексики з кремовою шапочкою, чіабатта, з якою можна одружуватися, крихітні тарталетки з ягодами, і коржики з горіхами та чорносливом. Напевно, і кава у них чудова. Але каву я купую у кондитерській через 10 метрів. Тільки з однієї причини. Ще можна дивитися на літню даму
життєві історії 0
– Олено, а чому ви каву не у нас купуєте? У нас дуже смачна кава, коштує не дорого. Я ходжу в цю кондитерську за мигдальним рогаликом чи шоколадним
Розставила чотири сковорідки. Зашипіли на чавуні перші майбутні млинці. Тільки встигай перевертати. А в рідкісних проміжках – каву собі налити. Сини та чоловік Марини ще спали.  – Тату, закрий вікно! Так смачно пахне, що не можу! Що він там їсть? З дуже старою бабусею та батьком? Га? Марина вдумалася не одразу. Бабуся спочилої дружини і її син від першого шлюбу. Марина вирішила рахувати гроші за продукти та харчуватися спільно. Третину суми вносить Ігор, дві третини вкладає у кормовий бюджет сім’я Марини
життєві історії 0
Марина любила своїх чоловіка та хлопчаків. А всі троє були високі, міцні, і зовсім не проти попоїсти пожерти. Чоловік працював у охороні. Старший син займався боротьбою. Молодший із
Щосуботи вона приходила на обід до племінника та його сім’ї. Знімала в коридорі крихітні черевики, виймала з манжети мереживну батистову хусточку, промокала сухий ніс з аристократичною горбинкою і проходила на кухню. Вона була самотня – без дітей, без чоловіка, що існував у її житті дуже рано і недовго. Перед обідом обов’язково обсмажувала хліб над газовою конфоркою, щоб бути певною, що він безпечний, супову ложку тримала у своїй кімнаті під мереживною серветкою
життєві історії 0
Її звали ніжним іноземним ім’ям Фанні. Щосуботи вона приходила на обід до племінника та його сім’ї. Знімала в коридорі крихітні черевики, виймала з манжети мереживну батистову хусточку, промокала

You cannot copy content of this page