Головна

alena

Матуся мого зятя просто не давала дітям життя. Я вже не могла на це дивитися. Моя дочка Ірина заміжня за Романом вже майже 15 років. Мені нічого не лишалося, як відвадити свекруху дочки від постійних візитів до будинку Іриної родини. Ірина моя – у сльозах. Виявилося, свекруха унадилася ходити до них, то приготує щось, то прибере, то погладить. Здавалося б, живи та радуйся, але дочка чомусь не раділа, чому б це? Свасі ж, мабуть, важко господарювати на дві оселі, чого не допомогти хорошій жінці
життєві історії 0
Моя дочка Ірина заміжня за Романом вже майже 15 років. Спочатку діти жили на орендованій оселі, час був важкий, допомогти з житлом не могли ні ми, ні свати.
Наталочка сама псує собі життя. Собі та дітям. Зять Микита уже вп’яте йде з сім’ї, чотири рази вже повернувся, а дочка його постійно прощає і приймає назад. Каже, що в них сім’я, вона не може його вигнати, бо діти. І що – діти? Справили вони весілля, оселилися в доччиній квартирі, яку їй дідусь свого часу заповів. А за що там сильно горою стояти? Лінивець диванний звичайний, цей навіть поїсти собі не покладе. Табурет у будинку корисніший, ніж цей чоловік. Онуки по секрету сказали, що татко знову повернувся, доки не живе з ними, але щодня приходить на вечерю
життєві історії 0
Як же я втомилася спостерігати, як Наталочка сама псує собі життя. Собі та дітям. Зять Микита уже вп’яте йде з сім’ї, чотири рази вже повернувся, а дочка його
Та хіба тепер цю жінку і мамою можна назвати? – Якщо буде ще одна дитина, то одразу шукаєте собі інше житло. А в чиєму помешканні ви живете, приспівуючи? Я б могла її здавати і мати добрий дохід. Я після першої дитини сподівалася, що ти вийдеш на роботу, ви назбираєте грошей і підете у вільне плавання, але ви народили другу. А ось третього я тут уже не потерплю
життєві історії 0
Моя мама веде себе дивно, як на мене. Заявила, що якщо ми надумаємо заводити ще одну дитину, вона відразу ж попросить нас звільнити квартиру. Каже, що ми сидимо
Іноді, аби заволодіти чужим майном, люди не зупиняються ані перед чим. Клавдії Макарівні виповнилося уже 90 років. Дітей своїх у неї не було, доглядала її рідна 50-річна племінниця зі своїми дітьми. Бабуся була дуже слабенька, жила у приватному будинку у центрі міста, а племінниця у квартирі. Поки доглядала Раїса кілька років бабусю, сама занедужала і лягла в лікарню
життєві історії 0
Клавдії Макарівні виповнилося уже 90 років. Дітей своїх у неї не було, доглядала її рідна 50-річна племінниця зі своїми дітьми. Бабуся була дуже слабенька, жила у приватному будинку
Дванадцять років тому не стало тата, а бабуся Марта повідомила про це лише через рік. Я так розумію, щоби я не претендувала на спадщину. Живуть у селі. Останні років два бабуся наполягає, щоб ми приїхали її доглядати. Живемо ми із сім’єю на орендованій квартирі. Я нещодавно запропонувала бабусі продати будинок у селі. Вона відмовилася. Купили самі. І бабуся вирішила так, що коли ми зробимо ремонт і переїдемо у свій будинок, то ми мусимо їх з цим дідом забрати до себе. І їм потрібні дві кімнати, а діти наші можуть жити і в одній
життєві історії 0
Мої батьки розлучилися, коли мені не було й року, і відтоді я не бачила ні батька, ні його маму, мою бабусю, протягом 17 років. Дванадцять років тому не
Ми з чоловіком купили справді велику квартиру, про яку і мріяли. Тепе це готель, бо моя свекруха Тамара Петрівна – сама безпосередність. Вона вирішила, що якщо ми купили трикімнатну квартиру, то просто зобов’язані тепер розміщувати численних родичів і друзів, які їдуть пачками до гостинної мами Олексія. Мене це більше не влаштовує. – Та як це так? Дядю Мішу з тіткою Тонею не покликати? А тітку Галю? Свекруха сяяла, як начищений самовар. – Та дрібниці які! Ковдри та подушки я вам привезу, а вони люди невибагливі
життєві історії 0
Купили ми з чоловіком нарешті велику квартиру, про яку давно мріяли. А мама Олексія вирішила, що тепер це безкоштовний готель для її рідні та друзів! Моя свекруха Тамара
Щороку напередодні дня Святого Миколая і новорічно-різдвяних свят печу це запашне медове печиво зі спеціями за рецептом моєї бабусі. Тепер я ним радую моїх дітей і онуків. Воно завжди вдається, а родзинка печива – візерунки. Залюбки ділюся рецептом
рецепти 0
Щороку напередодні дня Святого Миколая і новорічно-різдвяних свят печу це запашне медове печиво зі спеціями за рецептом моєї бабусі. Тепер я ним радую моїх дітей і онуків.  Спочатку
У моєї бабусі Павлини було двоє дітей: донька, моя мама, і син, мій дядько. Спочатку бабуся жила з дітьми й чоловіком в одній квартирі, а батьки дідуся – в іншій. А дружина дядька раптом передумала і вирішила, що їм з дядьком треба в наше місто. Її рідне місто було маленьким та провінційним, а наше місто – столиця. Дядькова дружина Ольга вважала, що у Києві жити легше та дешевше, простіше знайти роботу. Він заявив, що його донька, бабусина онука, приїде до нашого міста з дитиною і житиме у нас, бабуся була проти. У нас їхні законні жадані метри
життєві історії 0
У моєї бабусі Павлини було двоє дітей: донька, моя мама, і син, мій дядько. Спочатку бабуся жила з дітьми й чоловіком в одній квартирі, а батьки дідуся –
Свекруха Інна Василівна  не хоче віддавати велику суму грошей, яку позичала за півроку до того, як пішов з життя чоловік Володя. Каже, що мені вона нічого не винна, гроші вона позичала 300 000 гривень у сина. Зручна позиція він тепер про борг ніколи не запитає. – Я у сина гроші позичала, а тобі я нічого не винна, – заявила мені мама мого чоловіка, якого кілька місяців тому ми провели в останню дорогу. Інна Василівна на виписці заявила, що наш син на чоловіка не схожий: – Нічого від батька немає
життєві історії 0
Свекруха Інна Василівна  не хоче віддавати велику суму грошей, яку позичала за півроку до того, як пішов з життя чоловік Володя. Каже, що мені вона нічого не винна,
Так ви ж Улянці мало платили, ось тому вона і брала сама трохи продуктами! – пояснила мені свекруха вчинок жінки чоловікового брата, яку ми до себе у магазин на роботу влаштували. Ну, як на мене – це не виправдання. Не вистачає тобі зарплати – скажи, щось будемо разом думати, або роботу кращу йди шукай. Причому, виносить не макарони та хліб, а ковбаси, сири, постільну білизну. Та Раїса Іванівна стіною встала – це ми самі винні, мало дівчинці платили. Ми з чоловіком Романом живемо у селі. Мабуть, за роботу два на два з дев’ятої ранку до восьмої вечора треба було платити не 13 000 гривень, а сімдесят три
життєві історії 0
Влаштували ми з чоловіком до себе у магазин дружину дівера, а Уляна почала красти продукти. Свекруха її виправдовує – ми мало їй платили, виявилося. – Так ви ж

You cannot copy content of this page